Лекція №4

Утримання та технічна експлуатація систем опалення (СО)

Тепловий комфорт в житлових приміщеннях будинків створюється СО, які компенсують тплові втрати через огороджуючі конструкції (через нещільності вікон та дверей) та підігрівають повітря в приміщеннях до комфортних величин +18-20 С.

До систем центрального опалення відноситься комплекс інженерних пристроїв, які забезпечують опалення всіх приміщень будинку або групи будинків від одного джерела опалення.

До місцевих систем опалення відноситься індивідуальне, пічне, газове або елктричне. Циркуляції в системах водяного опалення відбувається під дією циркуляційного напору, який створюється різницею об’ємних мас, охолодженої та нагрітої води в трубопроводах. Для попередження розривів трубопроводів, від збільшення об’єму води при нагріванні та підвищення напорів проти нормативних та для віддалення повітря в найвищій точці системи встановлюється розширювальний бак.

Гравітаційні системи бувають одно або 2-трубні. СО зі штучною циркуляцією так само виконуються одно або 2-трубні з верхньою або нижньою розводкою.

В СО циркуляцію забезпечують за допомогою помп. Кількість та потужність помп визначають відповідним розрахунком. Для надійної роботи системи необхідно встановлювати додаткові (запасні) помпи, які автоматично вкдючаються в роботу при виході з ладу однієї з основних. У випадку припинення подачі електроенергії та зупинки помп дана система опалення може працювати, як гравітаційна. При експлуатації СО ефективнішими є системи з нижньою розводкою за рахунок менших тепловтрат через подаючу магістраль простіше обслуговування вхідних трубопроводів за рахунок розташування їх на нижніх технічних поверхах.

Поступлення нагрітої води в опалювальні прилади регулюється трьохходовими кранами. На верхніх поверхах, в найвищих точках системи для випуску повітря встановлюються автоматичні відповітрювачі. На кожному стояку для регулювання кількості подачі води встановлюються спеціальні пробкові крани.

Деколи в житлових будинках, в гуртожитках, в готелях, в навчальних закладах влаштовують системи повітряного опалення, які поділяються: на центральні та місцеві. Найпоширенішими системами повітряного опалення є централізовані, суміщені з вентиляцією.

Незважаючи на ряд переваг повітряне опалення через свої недоліки (складність рівномірного обігріву приміщення, виникнення потоків повітря, сухість повітря через невірегульовану систему зволоження і т. д.) не набули широкого застосування.

До місцевих систем опалення відноситься газове, або електричне, яке переважно використовують в одно та двоповерхових будинках. Часто газове опалення влаштовують шляхом встановлення в опалювальних печах газових горілок.

Оскільки при згоряні газу виділяється значна кількість водяної пари та вуглекислого газу, газові печі або прилади які працюють на газі необхідно підключати до індивідуальних вентиляційних каналів, для відведення продуктів згоряння.

Для запобігання можливих випадків засмічення вентиляційних каналів та перекидування тяги всі газові прилади повинні бути обладнанні універсальною автомашиною безпеки. Яка відключає подачу газу при відсутності тяги.

В деяких будинках старої забудови використовуються печі з дерев’яним або вугільним опаленням.

Найважливішою вимогою при експлуатації бічного опалення є пожежна безпека. Для попередження згоряння дерев’яних елементів конструкцій між поверхнею печі повинен бути влаштований прошарок з цегли товщиною не менше 380 мм.

Місце контакту дерев’яних елементів з поверхнею печі рекомендують ізолювати теплоізоляційними матеріалами (негорючими).

При чергових планових ремонтах СО замінюються несправні прилади, елементи та з’єднувальну арматуру. Кожен рік при підготовці будинку до опалювального сезону виконується наладка та регулювання системи, усуваються дефекти виявленні за минулий опалювальний період в нагрівальних приладах в запірно-регульованій арматурі та трубопроводах. Після наладочних робіт та ремонту система повинна промиватися до чистої води. Наповнення системи водою відбувається з міського водопроводу під тиском.

СО після ремонту випробовують гідравлічним тиском, який перевищує робочий на 1 атм , але не менше ніж 3 атм в найнижчій точці системи.

Для СО, які підключаються до міської ТЕЦ випробувальний тиск назначається по узгодженню з представником служб тепломереж і зазвичай приймають в межах 6-7 атм. Якщо протягом 5 хв випробувальним гідравлічним тиском падіння становить не менше 0,2 атм система допускається до експулатації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція №3	\|	Лекція №5

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.