МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
СЛОВО ЯК УМОВНИЙ ПОДРАЗНИКСлово, будучи умовним подразником, характеризується такими властивостями: а) воно є сигналом конкретних сигналів (сигнал сигналів); б) здатне до узагальнення різних конкретних, чутливих сигналів першої сигнальної системи (наприклад, у слові «дерево» узагальнено ознаки всіх дерев, незалежно від їх конкретної різниці); в) слово може відволікати (абстрагувати) від конкретної, дійсності, на цьому грунті формується абстрактне, логічне мислення людини. До умовних сигналів другої сигнальної системи слід зарахувати не тільки ті слова, які чуємо, бачимо написаними, але й нотні знаки, міміку та жести глухонімих, які теж виконують функції позначення перших конкретних сигналів дійсності. Потужним подразником людського мозку є так звана внутрішня мова (сам до себе). Слово як умовний подразник другої сигнальної системи діє на людину своїм змістом (семантикою), а не звуковою характеристикою (акустичною оболонкою). Про це свідчить ряд експериментів (наприклад, вироблений умовний рефлекс на слово «доріжка» може бути викликаний його синонімом «стежка»; умовний подразник — цифра 5 — може бути замінений цифрами 2 + 3 (або 10:2 тощо). У тварин слово теж може служити умовним сигналом, але діє воно своєю акустичною характеристикою, а не змістом. Таким чином, людина сприймає безпосередньо навколишній світ на основі першої сигнальної системи, а абстрактне, понятійне мислення зв'язане з другою сигнальною системою. Друга сигнальна система є вищою формою нервової діяльності людини, вищим регулятором людської поведінки. Дуже важливо, що слово є не тільки фізіологічним, але й сильним лікувальним чинником. Тому лікарі та інші медичні працівники повинні бути дуже обережними в словах, щоб не спричинити у хворого так звану ятрогенію, тобто захворювання (переважно психоневроз), які виникають при недоречних висловлюваннях лікаря, іноді навіть відповідній міміці. Фізіологічні основи мови. Мова є дуже складною психічною діяльністю, специфічно людською формою відображення дійсності. Функції мови. Мова виконує важливі функції, а саме: комунікативну, понятійну, регуляторну й програмуючу. Комунікативну функцію можна визначити як процес спілкування за допомогою мови (в елементарній формі ця функція притаманна й тваринам у вигляді відтворення звукових або зорових подразників, які є сигналами для інших тварин). Понятійна функція полягає в тому, що мова є основою і засобом понятійного, абстрактного, логічного мислення, механізмом інтелектуальної діяльності людини. Регуляторна функція мови полягає в тому, що за допомогою словесних інструкцій або внутрішньої мови здійснюється керування найрізноманітнішими власними мимовільними діями і рухами, а також поведінкою інших людей. Слова впливають також на діяльність різних органів і систем організму людини. Програмуюча функція мови виражається в побудові (за допомогою внутрішньої мови) змістовних схем висловлювання, граматичної структури речення, різних рухів і дій. Види мови.Виділяють експресивну і імпресивну мову. Експресивна мова — це процес мовного висловлювання (у вигляді усної мови чи письма), який починається із задуму (програми висловлювання), потім проходить стадію внутрішньої мови і завершується висловлюванням за допомогою слів. Імпресивна мова — процес розуміння мовного висловлювання (усного чи письмового), який розпочинається із сенсорного його сприйняття (через слух або зір), потім відбувається декодування словесної інформації і завершується формуванням змістової її схеми. Для декодування словесної інформації потрібні активний аналіз найістотніших елементів її змісту, вилучення їх із пам'яті. Ці процеси здійснюються переважно скроне-тім'яно-потиличними відділами лівої півкулі великого мозку. Ушкодження цих відділів спричинюють розлади розуміння загального змісту мови, складних логіко-граматичних форм мови і лічильних операцій. Усі ці форми мови складають єдину функціональну систему. Про це свідчать як дані нейропсихології, так і клінічні спостереження: при локальних ушкодженнях великого мозку (переважно лівої півкулі) розлади цоширюються на всі форми мовної діяльності з переважанням того чи того дефекту мови. Такі мовні розлади називають афазіями. Центри мовизаймають кілька ділянок кори великого мозку. Понад 100 років тому П. Брока (1861) вперше виявив, що при ураженні нижніх відділів третьої лобної лівої півкулі втрачається мова. Цей центр локалізується поруч із рухливою ділянкою, котра контролює функцію м'язів язика і глотки, обличчя, тобто тих м'язів, які беруть участь у артикуляції. Він називається моторним центром мови. Екстирпація або інші ушкодження зони Брока призводять до афазії. Такі хворі розуміють мову, але говорити не можуть. Другим центром мови є ділянка задніх відділів першої скроневої борозни (сенсорний центр мови Верніке). Він розташований поруч із слуховою зоною (мал. 246). Ураження його супроводжується, порушенням розуміння мови при збереженні здатності до перекрученої спонтанної мови. Цей тип патології називається сенсорною афазією. Пізніше виникли центри мови, які забезпечують процеси читання й письма. Центр письмової мови розташований у ділянці потилиці — перед кірковим відділом зорового аналізатора. Однією із форм афазії є амнезія (потилична афазія), яка характеризується забуванням окремих слів (мовна пам'ять). Перераховані центри мови в більшості людей містяться в лівій півкулі великого мозку. Локалізація центра мови в лівій півкулі великого мозку свідчить про те, що виникнення мови зв'язане з трудовою діяльністю людини: її досконаліша (вміла) права рука іннервується саме із лівої половини великого мозку а саме передньою лімбічною корою, покришкою і центральною сірою речовиною середнього мозку. Процеси, які забезпечують емоційне забарвлення і розуміння слова, є природженими.
УТВОРЕННЯ ГОЛОСУ (ВОКАЛІЗАЦІЯ) Будова верхніх дихальних шляхів забезпечує не тільки проведення повітря в легені і назад, але й виконання однієї із найважливіших для людини функцій — утворення голосу. Це забезпечується: а) особливостями будови гортані; б) наявністю резонаторів; в) здатністю керувати швидкістю руху повітря; г) здатністю контролювати положення і натяг голосових зв'язок положенням губ, м'якого піднебіння. Вокалізація включає два взаємопов'язаних процеси: фонацію і артикуляцію. Фонація.Звук утворюється при вібрації голосових зв'язок тоді, коли повітря під час видиху проходить між ними. Голосові зв'язки розташовані вздовж латеральних стінок гортані. їх положення і натяг забезпечуються групою відповідних м'язів (мал. 247). Так, при скороченні заднього персневидно-черпакуватого м'яза, що рухає назад черпакуваті хрящі, голосові зв'язки натягуються. Поперечний черпакуватий м'яз при скороченні зближує голосові зв'язки. Латеральні персневидно-черпакуваті м'язи, зближуючи черпакуваті хрящі, розширюють голосові зв'язки. Особлива роль належить щитовидно-черпакуватим м'язам, які містяться в складках разом із голосовими зв'язками. Ці м'язи складаються з ізольованих волокон, кожне з яких іннервується окремою гілочкою відповідного нерва. Завдяки цьому вони можуть скорочуватися окремими частинами і регулювати тонші голосові зв'язки й щілину, яка створюється між ними. Вібрація голосових зв'язок відбувається при відносно швидкому про-• ходженні повітря під час видиху через звужену голосову щілину. Вважають, що вібрація відбувається завдяки такому механізму. При звужених голосових зв'язках повітря, яке проходить, їх роздимає. При цьому відносна вузькість щілини сприяє току повітря.в цьому відділі, що в свою чергу створює часткове розрідження в просторі між голосовими зв'язками. Завдяки цьому, згідно з законом Бернуллі, голосові зв'язки перекривають одна одну. Внаслідок цього потік повітря на деякий час припиняється, але під його тиском, який при цьому підвищується, вони знову розсуваються. Зазначений ефект повторюється, що і зумовлює вібрацію голосових зв'язок та виникнення звука. Частота вібрації змінюється за рахунок послаблення або збільшення напруги голосових зв'язок та зміни конфігурації голосової щілини. Перший механізм забезпечується скороченням власне м'язів гортані. М'язи, які оточують гортань, теж можуть брати участь у зміні положення хрящів. При збільшенні напруги голосових зв'язок формується високий звук високого тону, а при їх зниженні створюються умови для формування низького тону. Висота звука залежить також від кута між зв'язками (мал. 248). Гострий кут забезпечує високочастотний звук, а при його збільшенні тон знижується. Артикуляція.Основними органами артикуляції є губи, язик ім'яке піднебіння. їх положення під час проходження повітря дозволяє відтворювати окремі звуки. Стан кожного із них, конфігурація контролюються свідомо корою великих півкуль. Індивідуальні особливості губ, язика, м'якого піднебіння надають звукам індивідуального забарвлення. Велике значення при цьому мають резонатори — порожнини рота, носа, пазухи лицьового черепа, глотки та грудної клітки. Міжцентральні зв'язки в забезпеченні формування мови. У процесі формування мови виникає взаємодія між окремими її центрами. Вона здійснюється за двома зв'язками: прямим кортико-кортикальним і опосередкованим через таламус. Різні структури кооперуються за такою схемою. Спочатку акустична інформація, котра міститься в слові, обробляється в слуховій сенсорній системі мозку. Потім вона передається у розташований поруч із кірковим краєм слухового аналізатора центр Верніке, де розшифровується зміст слова. При прочитанні слова імпульси, які надходять у зорову сенсорну систему, заносяться в кутову борозну, через яку зорове нейронне збудження сполучається з його акустичним аналогом, розташованим у зоні Верніке. Для вимовлення слова треба, щоб уявлення про його зображення надійшло в зону Брока. -Зв'язуються названі центри за допомогою дугоподібного жмута волокон. У ділянці Брока імпульси, які надходять, сприяють формуванню програми артикуляції. Ця програма реалізується завдяки тіередачі імпульсів у обидві половини моторної зони мозку (пре-центральну борозну). Але для вимовлення звуків потрібне узгодження рухів відповідних органів з проходженням повітря. Окрім цього, мовна функція має ще одну особливість — її емоційне забарвлення. Афективність мови забезпечують зв'язки лобної і тім'яно-скроневої часток із структурами лімбічної системи,
Читайте також:
|
||||||||
|