МИСЛЕННЯ

Мисленняє вищою формою відображення світу. Це процес опосередкованого, узагальненого відображення дійсності; активна психічна діяльність, спрямована на розв'язання певної задачі (досягнення мети). Мислення виникає за наявності відповідного мотиву. Як зазначалось вище, розумова діяльність значною мірою опосередковується мовною функцією (внутрішня мова). Згідно із даними нейрофізіологічних та нейропсихологічних досліджень, наочно-образне або предметно-просторове мислення обумовлюється переважно структурами правої півкулі великого мозку, а абстрактне, словесно-логічне — лівої. Порушення мислення, інтелектуальної діяльності спостерігається загалом при ушкодженні тім'яно-потиличних та скроневих відділів лівої півкулі великого мозку лобних часток.

Свідомість— специфічна форма відображення діяльності й цілеспрямованого регулювання взаємовідносин особи з навколишнім світом. Вона формується тільки за умов суспільного життя. Свідомість визначається також як знання, яке за допомогою слів, математичних символів і узагальнюючих образів художніх творів може бути передане іншим людям, стати надбанням інших членів суспільства. Вона об'єднує все те, що може бути повідомлено або повідомляється, передається іншим людям. У формуванні свідомості вирішальну роль відіграє діяльність мовних структур мозку. Як зазначалося вище, для усвідомлення потрібен деякий рівень ться висхідною активізуючою системою головного мозку (ретикулярна формація мозкового стовбура, неспецифічні ядра таламуса, гіпоталамо-лімбічні структури).

Поряд із свідомістю психічна діяльність людини включає в себе підсвідомість. Термін «підсвідомість» (замість «несвідоме») використовується для позначення неусвідомлюваного психічного, нерозривно пов'язаного із свідомістю. До цієї групи психічних явищ належить усе те, що було усвідомленим або може стати усвідомленим за певних умов, наприклад, глибоко й міцно засвоєні людиною соціальні норми («голос совісті», «почуття обов'язку», «поклик серця» тощо), міцно автоматизовані навики (наприклад, рухові навики шофера, спортсмена, піаніста та ін.), поява інтуїції, яка грунтується лише на раніше набутому життєвому або професійному досвіді. Так, досвідчений лікар інтуїтивно (підсвідомо) ставить правильний діагноз, тому що його мозок зберігає сліди (є н г р а м и) ряду симптомів, типових для даного захворювання (характерна поза, міміка, колір шкіри, забарвлення склер тощо). Специфічними проявами діяльності підсвідомості є активізація творчих можливостей людини у стані глибокого гіпнозу, гіпнопедія (навчання під час сну, тобто без участі свідомості), а також, очевидно, і механізм сновидінь як різновидності пошукової активності. Про підсвідомі прояви психічної діяльності людини свідчить також можливість вироблення умовних рефлексів у відповідь на невідчутні (підпорогові) звукові подразнення.

Різновидом несвідомого психічного є також надсвідомість (су-персвідомість). До сфери надсвідомого належать первинні етапи будь-якої творчості (виникнення нових ідей, сміливих гіпотез, оригінального задуму, творчих задумів),.які виникають на грунті слідів, отриманих іззовні вражень (без свідомого вольового зусилля, передчасного втручання свідомості тощо). Надсвідомість відіграє важливу роль і у походженні різноманітних забобонів, міфів та ін.

Патологічно змінена взаємодія свідомості з під- і надсвідо-містю може проявитися у вигляді марення, галюцинацій, які виникають під впливом деяких психотропних речовин (ЛСД, гало-перидол та ін.).

Таким чином, психічна діяльність людини має трьохрівневу структуру, включаючи в себе свідомість, підсвідомість і надсвідомість.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СЛОВО ЯК УМОВНИЙ ПОДРАЗНИК	\|	Класифікація темпераментів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.