Нетрадиційні релігії

Нові релігійні течії й рухи умовно поділяють на такі групи:

· неоорієнтальні (неоіндуїстські і течії буддійського коріння. Товариство свідомості Крішни, Товариство трансцендентальної медитації, послідовники Саї Баби);

· неохристиянські (Біле Братство, Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони));

· синтетичні;

· езотеричні (Віра в існування надприродного світу, містичні уявлення про нього та магічні засоби спілкування з ним. Представлені, зокрема, теософськими спільнотами. Теософія — релігійно-філософське вчення про можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосередніх контактів із надприродними силами.);

· саєнтологічні (орієнтація на наукові та технічні досягнення + практика психоаналізу);

· неоязичницькі (РУН-віра, Рідновіри України);

· демоністичні (сатаністи). Сатанізм — напіврелігійна течія (рух), прибічники якої поклоняються певній демоністичній істоті: Сатані (Дияволу, Люциферу), Асмодею тощо. Найорганізованішою й найпотужнішою є Церква Сатани, яку заснував Антон Шандор Ла Вей — один із ідеологів сучасного сатанізму. Організація офіційно зареєстрована у м. Сан-Франциско (США). У 80-х роках XX ст. вона нараховувала тисячу членів. Послідовники Церкви Сатани прагнуть повністю підкорити собі дійсність, використовуючи всі засоби, у тому числі й неконтрольовані сили людської психіки. За вченням Ла Вея, Сатана є проявом темних аспектів людської натури, який «сидить» у кожній особі. Це сатанинське начало, втілене в людях, на його думку, є потужним чинником, який необхідно активувати шляхом різних магічних заклинань. Водночас Ла Вей виступав проти принесення в жертву живих істот, сексуальних оргій як складової сатанинських ритуалів, засуджував акти вандалізму, вживання наркотиків та зловживання алкогольними напоями. Основними культовими діями сатаністів є шабаш та чорна меса.

Церква — це велике, усталене релігійне формування, скажімо, католицька або англіканська церкви.

Секта — це невелика, не така організована група переконаних віруючих, котра утворюється здебільшого на знак протесту проти церкви, як свого часу зробили кальвіністи й методисти. У церквах переважно існує офіційна бюрократична структура з релігійною ієрархією, і вона тяжіє до консерватизму в релігії, оскільки інтеґрується в існуючий суспільний порядок. Більшість віруючих, як і їхні батьки, є членами церкви (Соціологія - Гіденс Ентоні). Секти порівняно невеликі; зазвичай вони мають на меті знайти і дотримуватися "вірного шляху" і прагнуть відмежуватися від довколишнього суспільства, створюючи власні громади. Члени секти вважають традиційні церкви корумпованими організаціями. У більшості з них мало або й взагалі немає посадових осіб, а всі члени вважаються рівноправними. У сектантському середовищі народжується незначна частка людей, а найактивніше пристають до сект ті, хто прагне зміцнити свої вірування.

Культи нагадують секти, однак мають інший акцент. З усіх релігійних організацій вони мають найбільш ліберальну і швидкоплинну природу, оскільки складаються з осіб, котрі заперечують цінності навколишнього суспільства. Вони зосереджуються на індивідуальному досвіді, котрий об'єднує осіб з подібним способом мислення. Люди не приєднуються до культу офіційно, а радше дотримуються певних теорій або рекомендованих способів поведінки. Членам переважно дозволяється підтримувати зв'язки з іншими релігійними організаціями. Як і секти, культи досить часто згуртовуються навколо духовного провідника. На Заході до культів нині можна віднести групи прихильників спіритизму, астрологи або трансцендентальної медитації.

5. Поняття "свободи совісті". Законодавство України про свободу совісті

Закон України Про свободу совісті та релігійні організації. вiд 23.04.1991:

Стаття 4: Рівноправність громадян незалежно від їх ставлення до релігії

«Громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується.»

Стаття 5: Церква відокремлена від держави.

«Релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами».

Стаття 6. Відокремлення школи від церкви

«Державна система освіти в Україні відокремлена від церкви (релігійних організацій), має світський характер. Доступ до різних видів і рівнів освіти надається громадянам незалежно від їх ставлення до релігії».

Загальна декларація прав людини — рішення Генеральної Асамблеї ООН, прийняте у 1948 році, яке є найбільш авторитетним джерелом міжнародних норм щодо прав людини.

[1] Релігієзнавство. Черній А. М.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття національних релігій	\|	Функціональні можливості Excel 2000

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.