Вплив економічної культури на продуктивність.

Розрізняється два шляхи впливу економічної культури на ефективність виробництва. Перше, як це було показано вище – культурою поведінки працівники взаємно впливають один на одного. Другий - культура впливає не тільки на те, що люди роблять, але також і на те, як вони це роблять. Існують різні підходи до виділення набору змінних, з допомогою яких просліджується вплив культури на підприємство. Звичайно ці змінні виступають основою анкет, які використовуються для опису культури того чи іншого підприємства.

Набір змінних, що обираються керівництвом для діагностики підприємства, може бути зв'язаний безпосередньо з рівнем організаційної взаємодії підприємство - зовнішнє середовище; група - група; індивід - підприємство. При цьому для кожного рівня (індивід, група, підприємство) можуть вимірюватися як ефективність їхнього функціонування з погляду інтересів підприємства, так і задоволеність. Крім того, кожна з зазначених груп змінних може розглядатися в тимчасовому аспекті, тобто бути переважно орієнтованою на короткострокову чи довгострокову перспективу. Однак така "теоретична" тривимірна модель визначення впливу економічної культури на підприємство складна для застосування на практиці й в основному використовується в дослідницькій роботі.

В.Сате розглядає вплив культури на економічну ефективність через ряд процесів: 1)кооперація між індивідами і частинами підприємства; 2)прийняття рішень; 3)контроль; 4)комунікації; 5)сприйняття організаційного середовища; 6)виправдання своєї поведінки.

При цьому перші три процеси кореспондуються з першим, поверхневим рівнем економічної культури чи зразками організаційної поведінки, а наступні три - із другим, підповерхневим рівнем, що має "ціннісну" основу. Від того, як ці процеси протікають, залежить ефективність функціонування підприємства.

Кооперацію, як зразок поведінки на підприємстві, не можна установити тільки за допомогою формальних управлінських заходів, тому що не можна передбачити всі можливі випадки. Наскільки дійсно люди кооперуються на підприємстві, залежить від того, настільки вони поділяють припущення у цій області. На одних підприємствах вищою цінністю є групова робота, а на інших внутрішня конкуренція. Кажучи іншими словами, усе залежить від того, яка філософія переважає: індивідуальна чи колективна.

Вплив культури на прийняття рішень здійснюється через поділені вірування і цінності, що формують у членів підприємства стійкий набір базових припущень і переваг. Так як економічна культура може сприяти зведенню до мінімуму розбіжностей, то процес прийняття рішень стає більш ефективним.

Автори роботи "У пошуках успішного управління" Т.Пітерс і Р.Уотерман знайшли зв'язок між культурою й успіхом у роботі підприємства. Узявши за зразок успішні американські фірми й описавши управлінську практику, вони "вивели" ряд вірувань і цінностей економічної культури, що привели ці підприємства до успіху: 1)віра в дії; 2) зв'язок зі споживачем; 3) заохочення автономії і підприємливості; 4) розгляд людей як головного джерела продуктивності й ефективності; 5) знання того, чим управляєш; 6) не займатися тим, чого не знаєш; 7) проста структура і нечисленний штат управління; 8) одночасне сполучення гнучкості і твердості на підприємстві.

У більш загальному виді зв'язок між економічною культурою і результатами діяльності підприємства представлена в моделі американського соціолога Т. Парсонса. Модель розроблена на основі специфікації визначених функцій, які будь-яка соціальна система, у тому числі підприємство, повинна виконувати, щоб вижити і домогтися успіху. Перші букви англійських назв цих функцій в абревіатурі дали назва моделі - AGIL: 1) адаптація; 2) досягнення цілей; 3) інтеграція; 4) легітимність.

Суть моделі полягає в тому, що для свого виживання і процвітання будь-яке підприємство повинно бути здатним адаптуватися до постійно мінливих умов зовнішнього середовища, домагатися виконання поставлених перед ним цілей, інтегрувати свої частини в єдине ціле і, нарешті, бути визнаним людьми й іншими підприємствами.

Дана модель виходить з того, що цінності економічної культури є найбільш важливими засобами чи інструментами виконання функцій цієї моделі. Якщо визнані на підприємстві вірування і цінності допомагають йому адаптуватися, досягти цілей, об'єднатися і довести свою корисність людям і іншим підприємствам, то очевидно, така культура буде впливати на підприємство в напрямку успіху.

Економічна культура повинна проектуватися і впроваджуватися на основі відповідної моделі і визначених принципів.

Серед основних факторів, що впливають на економічну культуру підприємства, можна виділити ієрархію цілей підприємства, основних ідей і цінностей, рольові моделі, внутрішні стандарти і правила, канали комунікації. Економічна культура, у свою чергу, підрозділяється на ряд приватних культур-субкультур, характерних для регіональних чи етнічних груп, чоловіків чи жінок, літніх чи молодих, у залежності від спеціальності чи роду занять і т. ін.

Приведемо найважливіші з цих принципів:

· Комплексність представлень про призначення підприємства.Культура повинна виражати не тільки відношення між членами підприємства, але і представлення про призначення даного підприємства в цілому і його окремих членів, про цілі, характер діяльності і критерії, що визначають її ефективність;

· Визначення основних цінностей, символів, героїв і ритуалів, “філософії” підприємства в цілому, що будуть прийнятні і бажані для нього;

· Історичність. Культура не піддається простому маніпулюванню, вона складається на протязі тривалого часу і сама в значній мірі обумовлює характер підприємства і стиль управління.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Діагностика економічної культури.	\|	Тема: Формування і розвиток колективу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.