• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика погодинної та відрядної форм оплати праці й особливості їх застосування в діяльності бюджетних установ.

Форми й види оплати в бюджетних організаціях.

Самостійна робота

Лекція 11: Праця та заробітна плата в бюджетних установах

План

1. Праця і заробітна плата в бюджетних організаціях: їх характеристика та особливості.

2. Оперативний облік особового складу працівників.

3. Облік використання робочого часу.

4. Порядок нарахування заробітної плати в разі погодинної та відрядної оплати праці. Доплати та надбавки до заробітної плати працівників бюджетних установ.

1. Конституція України гарантує кожному громадянину право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників регламентуються Законом України «Про оплату праці» від 24.03.95.

Згідно з ним заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У бюджетній сфері процес праці має певні особливості:

• результатом виконуваної роботи є часто не річ (продукція), а послуги (діяльність);

• праця носить переважно розумовий характер;

• у складі сукупних витрат бюджетних установ на оплату праці припадає від 60 до 85% усіх витрат;

• у бюджетній сфері досить високий рівень кваліфікації працюючих, а в деяких галузях (освіта, охорона здоров'я, мистецтво) частка спеціалістів вищої кваліфікації сягає близько 50% загальної чисельності працівників.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників бюджетних установ шляхом:

встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій;

встановлення умов і розмірів оплати праці працівників на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, та регіональних угод, колективних договорів у межах асигнувань за рахунок загального та спеціального фондів;

оподаткування доходів працівників.

У бюджетних установах, як і в госпрозрахункових підприємствах та організаціях, праця виступає як цілеспрямована діяльність людей і є основним джерелом задоволення матеріальних і духовних потреб громадян. На відміну від працівників матеріального виробництва, діяльність яких спрямована на перетворення речовини природи, а процес праці являє собою обмін між природою і людиною, праця працівників бюджетних установ має свій предмет впливу. Він спрямований або на людину, або на суспільство в цілому. Так, праця лікаря і вчителя спрямована безпосередньо на людину, а праця державного службовця — на суспільство в цілому. В процесі праці працівників бюджетних установ надаються різні нематеріальні блага для задоволення потреб членів суспільства. Контроль за мірою праці і мірою споживання здійснюється за допомогою заробітної плати.

Видатки на заробітну плату мають найбільшу питому вагу в кошторисах бюджетних установ і сягають 70—80% від загальних видатків за кошторисом. Але заробітна плата працівників невиробничої сфери є однією з найнижчих серед галузей народного господарства.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» передбачено, що видатки на заробітну плату працівників бюджетних установ є захищеної статтею бюджету. Планується погашення заборгованості з оплати праці за минулі роки в повному обсязі.

Намічені та здійснювані Урядом заходи зумовлюють необхідність підвищення ефективності використання коштів на оплату праці. Ось чому правильна організація обліку заробітної плати має державне значення. Бухгалтерський облік має забезпечувати:

· контроль за дотриманням штатного розкладу і фонду заробітної плати;
контроль за раціональним використанням робочого часу;

· своєчасне і достовірне нарахування заробітної плати і допомоги за тимчасовою непрацездатністю;

· контроль за використанням виділених на заробітну плату коштів загального і спеціального фондів;

· забезпечення споживачів інформацією про працю і заробітну плату.

2.Право на працю в бюджетних установах громадяни реалізують шляхом укладання трудового договору або трудового контракту, який є однією з форм трудового договору. Чисельність працівників бюджетних установ визначається штатним розкладом. Штати — це перелік і кількість посад, затверджених вищою організацією. Для масових установ (шкіл, шкіл-інтернатів, дитячих дошкільних закладів, бібліотек, лікарень і т. д.) залежно від обсягу їх роботи встановлено типові штати. Так, типові штати загальноосвітніх шкіл встановлюються залежно від кількості класів і типу шкіл, вищих навчальних закладів — виходячи із штатних нормативів і видів цих закладів.

Залежно від виконуваних функцій чи сфер застосування праці персонал бюджетних установ поділяється на:

основних працівників, на яких покладено виконання головних функцій, закріплених за даною установою у загальній системі розподілу праці (педагогічний персонал, професорсько-викладацький склад, наукові працівники, лікарі);

допоміжно-технічний персонал, задача якого — обслуговувати основних працівників у виконанні покладених на них функцій (середній медичний персонал, навчально-допоміжний та інший персонал);

адміністративно-господарський і молодший обслуговуючий персонал (забезпечує узгодженість робіт між структурними підрозділами, створення умов праці, утримання приміщень і т. п.).

Працівники, які обіймають посади в державних органах та їх апараті, згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.93 є державними службовцями. При прийнятті на роботу вони складають присягу державного службовця і їм присвоюється відповідний ранг у межах категорії (табл. 1).

Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України, а другої категорії — Кабінетом Міністрів України.

Прийняття на державну службу на посади третьої — сьомої категорій здійснюється на конкурсній основі, при цьому ранги, які відповідають цим категоріям, присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює державний службовець.

Оскільки бюджетні установи — це сукупність різних за своїм призначенням органів, то різноманітним є і склад їх працівників за професіями (лікар, учитель, медсестра, інженер і т. ін.) і спеціальностями (хірург, терапевт, педіатр, фтизіатр і т. ін.). У бюджетних установах налічується близько 100 основних професій, які, в свою чергу, включають від 50 до 75 найменувань спеціальностей.

Загальна чисельність працівників бюджетної установи називається списковою чисельністю, або штатним складом.

Для виконання окремих робіт на короткий час можуть залучатися особи, які не перебувають у штаті установи і працюють за трудовою угодою; такі працівники належать до нештатного (неспискового) складу.

Оперативний облік персоналу установи веде відділ кадрів на бланках типових форм. Прийом на роботу, переміщення, надання відпустки, звільнення оформляються відповідними документами — передусім наказами про прийняття, звільнення чи переведення на іншу посаду, роботу, а також запискою — розрахунком про надання відпустки.

Первинні документи використовуються не тільки відділом кадрів для ведення особових карток працівників, а й іншими відділами та службами. Наприклад, у бухгалтерії на підставі копій наказів відкриваються картки-довідки ф. № 417 або особові рахунки на кожного працівника, прийнятого на роботу, видаються розрахункові книжки, заноситься прізвище в табель. На керівних, наукових працівників та ІТР додатково оформляється особовий листок з обліку кадрів, а на наукових працівників крім цих двох документів заповнюється й облікова картка наукового працівника. Вперше прийнятому на роботу на строк більше п’яти днів видається трудова книжка, присвоюється табельний номер, який наводиться в усіх документах з обліку заробітної плати. У разі переведення працівника на іншу роботу чи звільнення його табельний номер, як правило, не присвоюється іншому працівникові 1–2 роки. За даними карток і первинних документів, якими оформляється рух персоналу, в установі організується статистичний облік чисельності та складу працівників.

Оперативний облік руху персоналу має забезпечити своєчасне укомплектування всіх підрозділів бюджетних установ відповідними працівниками, а також дотримання штатної дисципліни.

3.У зміцненні трудової дисципліни та підвищенні продуктивності праці важливу роль відіграють контроль своєчасності явок на роботу, облік відпрацьованого часу та часу залишення роботи.

Основним джерелом інформації про використання робочого часу в бюджетних установах є дані табельного обліку. У разі необхідності проводять фотографії робочого дня, хронометражні спостереження та інші заходи одночасного обстежування.

Табельний облік повинен забезпечити контроль за своєчасною явкою на роботу і часом залишення роботи, виявлення причин запізнення і неявок на роботу, отримання даних про фактично відпрацьований час кожним працівником.

Дані табельного обліку знаходять відображення в табелі обліку відпрацьованого робочого часу і підрахунку заробітку (ф. № Т-13). Табель являє собою іменний список працівників структурного підрозділу (відділення, відділ, кафедра) або установи в цілому і ведеться в алфавітному порядку особою, призначеною керівником установи.

Облік явок на роботу і часу залишення її у табелі може вестися двома способами:

1) шляхом відмічання в табелі всіх, хто з’явився, не з’явився на роботу, запізнень, понаднормованих годин і т. ін.;

2) шляхом реєстрації лише відхилень від нормального використання робочого часу (неявок, запізнень, понаднормованих робіт і т. ін.).

Раціональнішим є другий спосіб, який і рекомендується застосовувати в бюджетних установах.

Табель відкривається щомісячно за 2–3 дні до початку розрахункового періоду на підставі табеля за минулий місяць із вказівкою прізвища, ім’я, по батькові, посади, табельного номера кожного працівника.
Внесення у табель заново прийнятих працівників і виключення з нього звільнених працівників мають здійснюватися тільки на підставі первинних документів з обліку руху персоналу установи. На кожного працівника в табелі відводиться рядок, розділений на дві частини.

Щоденно у верхній частині рядка в графі «число місяця» по кожному працівникові, в якого мали місце відхилення від нормального використання робочого часу (хвороба, прогул і т. ін.), записуються години відхилень, а в нижній частині — умовне позначення цих відхилень (Х — хвороба, П — прогул тощо) і години роботи в нічний час. У рядку табеля, призначеному для запису нічних годин, проставляється та кількість годин, яку необхідно оплатити понад фактично відпрацьованого часу в нічну зміну. Так, якщо за кожну годину роботи вночі додаткового оплачується 1/5 год, тобто 12 хвилин, то час, який необхідно оплатити додатково за шестигодинну зміну, дорівнює 1,2 години.
Якщо в працівника в один і той же день у використанні робочого часу мали місце два види відхилень, одне з яких — робота в нічний час, то нижня частина рядка заповнюється дробом, чисельник якого — умовне позначення відхилень, а знаменник — нічні години. За наявності більше двох відхилень в один день прізвище працівника в табелі записується два рази.

Якщо протягом місяця не було ніяких відхилень, то в графі «число місяця» ніяких відміток не робиться, крім проставляння букви «В» — вихідні та святкові дні.

У кінці місяця визначається загальна кількість днів неявок і невідпрацьованих днів із записом їх у відповідні графи. Дні неявок, дозволені законом (виконання державних обов’язків, відрядження), входять в загальний підсумок відпрацьованих днів і окремо не підраховуються.

У випадках, передбачених чинним законодавством, у фактичний робочий час зараховуються деякі перерви в роботі, протягом яких працівник вільний від виконання своїх трудових обов’язків, наприклад, додаткові перерви для жінок для годування дитини.

Кількість годин, відпрацьованих у вихідні та святкові дні, відображається в табелі двома способами. При «плаваючому» графіку роботи дні, відпрацьовані у свята, входять у загальну кількість днів явок, а години роботи в ці дні відмічаються у відведеній для них графі табеля і підлягають оплаті додатково. Якщо роботи у вихідні та святкові дні мають випадковий характер, то ці дні не включаються до загальної кількості днів-явок, а години роботи у ці дні відмічаються у спеціальній графі табеля і підлягають оплаті у подвійному розмірі.

У кінці місяця за табелем підраховується загальна кількість понаднормованих годин, нічні, неявки за причинами. Підписаний керівником структурного підрозділу (завідувачем відділення, кафедри, лабораторії) табель та інші документи здаються в бухгалтерію для нарахування заробітної плати, складання звітності з праці та аналізу трудової дисципліни.
Нормальна тривалість робочого часу, що згідно зі ст. 50 Кодексу законів України про працю не може перевищувати 40 годин на тиждень, поширюється на працівників бюджетних установ, окрім тих, для яких законодавчо встановлено скорочену тривалість робочого часу. Скорочений робочий час встановлено, наприклад, для деяких працівників розумової праці, діяльність яких пов’язана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням. До них, зокрема, належать викладачі, вчителі, лікарі.

Результати праці працівників бюджетних установ, як правило, не знаходять втілення у фізичному вимірі продукції, а виступають здебільшого у формі нематеріальних благ. Контроль відпрацьованого часу не дає повного уявлення про завантаженість працівників протягом робочого дня, про інтенсивність та ефективність їх праці з точки зору отримання конкретних результатів. У зв’язку з цим у бюджетних установах здійснюється облік кількості та якості затраченої праці шляхом встановлення обсягу робіт, який необхідно виконати у визначений відрізок часу і на відповідному якісному рівні. В основу нормування робочого часу вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників покладено викладацьку роботу — як найбільш загальний показник обліку вчительської праці.

У вищих навчальних закладах для професорсько-викладацького складу в основу нормування його праці покладено річне навчальне навантаження в академічних годинах відповідно до навчального плану. До педагогічного навантаження належать: читання лекцій, проведення семінарських і практичних занять, прийняття екзаменів, керівництво практикою, аспірантурою, підготовкою магістерських дисертацій. На всі види робіт встановлено норми в годинах, наприклад, керівництво магістерською дисертацією — 32 години, курсовою роботою — 2 години тощо. Річний обсяг педагогічного навантаження в розрахунку на одного викладача не має чітко виражених меж. Для професорсько-викладацького складу введено 36-годинний робочий тиждень. При цьому викладачі повинні виконувати всі види навчально-методичної, науково-дослідної та виховної роботи. Контроль за виконанням передбаченого індивідуальними планами обсягу робіт ведуть завідуючі кафедр, деканати, навчальні відділи та ін. служби.
Нормування праці професорсько-викладацького складу має свою специфіку: для викладача вищого навчального закладу робочий час не обмежується перебуванням у самому вузі, а продовжується й за його межами. Нормування праці у вищих навчальних закладах дає можливість правильно визначити затрати праці викладачів, порівняти різні види праці з урахуванням складності, трудових затрат, науково обґрунтувати розподіл часу між навчальною, методичною і науково-дослідними роботами, диференціювати норми навчального навантаження залежно від ученого ступеня чи звання (посади).

Учителям, вихователям та іншим педагогічним працівникам середніх, середніх спеціальних і дошкільних закладів ставки заробітної плати встановлюють за певну кількість годин педагогічної роботи на день (тиждень). Так, норма навантаження вчителів V—XII класів шкіл і шкіл-інтернатів усіх типів і найменувань — 3 години педагогічної роботи на день (18 годин на тиждень), викладачів і старших викладачів середніх спеціальних закладів — 3 години викладацької роботи в середньому на день (720 годин на рік), вихователів, вихователів-методистів дитячих дошкільних закладів — 6 годин на день (36 годин на тиждень).

Тривалість робочого дня для наукового, навчально-допоміжного та адміністративно-господарського персоналу — 7 годин.

В установах охорони здоров’я, які працюють в умовах шестиденного та п’ятиденного робочого тижня, немає єдиного графіка роботи, при цьому всі графіки роботи будуються з розрахунку тижневого фонду робочого часу лікарів, встановленого законодавством.

Тривалість робочого дня для дільничних лікарів, що працюють у лікарні, — 6,5 години, лікарів, зайнятих тільки прийомом, — 5,5 години. Ці норми можуть змінюватися залежно від умов праці, а також категорії лікарів. Протягом робочого дня лікар відповідної професії повинен виконати певний обсяг роботи, який називається нормою навантаження. Так, лікар-стоматолог повинен прийняти протягом однієї години трьох пацієнтів.

У бюджетних установах праця незначної частини працівників вимірюється кількістю та якістю виробленої продукції. До них належать передусім робітники ремонтних груп, дільниць, молочних кухонь, зубопротезних відділень і виконавці інших робіт за наявності затверджених в установленому порядку норм трудових затрат. Основним документом з обліку виробітку є наряд на відрядну роботу (ф. № Т-40), який виписується залежно від характеру роботи на одного робітника чи на бригаду на одну зміну або на більш тривалий час терміном до одного місяця.

4.Заробітна плата при почасовій оплаті визначається відповідно до тарифної ставки і кількості фактично відпрацьованого часу.

Тарифна ставка — це величина заробітної плати в одиницю часу. Існують годинні, денні та місячні тарифні ставки. У бюджетних установах застосовуються переважно місячні тарифні ставки заробітної плати, які називаються посадовими окладами.

Розмір ставок заробітної плати (посадових окладів), а також надбавок до них у деяких галузях бюджетної сфери (освіта, охорона здоров’я, культура) визначається на підставі щорічної тарифікації, яка проводиться постійно діючою тарифікаційною комісією (за станом на 1 вересня в установах освіти і на 1 січня до затвердження кошторису доходів і видатків — в установах охорони здоров’я та бібліотечної мережі). Тарифікаційна комісія створюється наказом керівника установи у такому складі: головний бухгалтер, інспектор відділу кадрів, начальник планово-економічного відділу (старший економіст, економіст), представник профспілкової організації, а також інші особи, які залучаються керівником установи до роботи з тарифікації. Головою тарифікаційної комісії є керівник установи або його заступник.

Тарифікаційні комісії у своїй роботі керуються діючими умовами оплати праці відповідних працівників та іншими нормативними актами. При цьому перевіряються документи про освіту, стаж роботи. Результати роботи комісії відображаються у тарифікаційних списках, які складаються в розрізі кожної посади окремо (табл. 3.4). Тарифікаційні списки підписуються всіма членами тарифікаційної комісії, затверджуються керівником вищої установи і тільки ці списки є документами, якими визначається розмір посадових місячних окладів, тарифних ставок і надбавок в окремих установах за посадами працівників.

Встановлена за тарифікацією і зафіксована у тарифікаційних списках ставка заробітної плати виплачується працівникам щомісячно незалежно від кількості робочих днів в різні місяці року.

Нарахування заробітної плати в бюджетних установах різних галузей має свої особливості.

Так, розміри посадових окладів лікарів у медичних закладах диференціюються залежно від посади, кваліфікаційної категорії (вища, перша, друга, без категорії) і становлять від 128 грн. (лікар-інтерн, лікар-стажист) до 189 грн. (лікарі-хірурги, лікарі-ендоскопісти, лікарі-анестезіологи). Останнім залежно від обсягу, складності та характеру їх праці схемні посадові оклади підвищуються при роботі в поліклініках — до 15%, у стаціонарі — до 40%.

Посадові оклади лікарів — керівників структурних підрозділів (відділень, кабінетів, лабораторій, відділів) встановлюються шляхом підвищення схемних посадових окладів лікарів, що відповідають профілю даної установи, на 10—25% залежно від кількості лікарських посад відповідно до штатного розкладу.

Посадові оклади середнього медичного персоналу диференціюються залежно від посади (медична сестра, акушерка, зубні лікарі) та кваліфікаційної категорії.

Присвоєння кваліфікаційної категорії медичним і фармацевтичним працівникам, які не мають повної вищої медичної освіти, але допущені до медичної та фармацевтичної практики, проводиться кожні п’ять років за результатами атестації.
Основою для підвищення посадових окладів є також наявність вченого ступеня доктора наук (на 25%), кандидата наук (на 15%), почесних звань «народний» (на 40%), «заслужений» (на 20%).

Підвищення посадових окладів здійснюється і у зв’язку із небезпечними для здоров’я і особливо важкими умовами праці, зокрема, працівникам установ і підрозділів для лікування лепрозних і психічно хворих, хворих на алкоголізм і наркоманію (на 15—30%), працівникам госпіталів і спеціальних лікарень для інвалідів Великої Вітчизняної війни, воїнів-інтернаціоналістів (на 15%), медичних закладів, зайнятих оглядом і наданням медичної допомоги тим, хто постраждав у зв’язку з аварією на ЧАЕС (на 25%), медичних закладів, які працюють з вірусом імунодефіциту людини (на 60%).

У середніх закладах освіти (середніх загальноосвітніх школах трьох ступенів, гімназіях, ліцеях, колегіумах), вищих закладах освіти І і ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних закладах освіти заробітна плата педагогічним працівникам виплачується за фактичну кількість годин викладацької роботи на тиждень. Повна ставка розраховується виходячи з тижневої норми годин на підставі тарифікації. З урахуванням категорії, освіти та інших тарифікаційних даних ставки заробітної плати педагогів становлять від 95 до 145 грн.

Учителям, які одержали в результаті атестації звання «вчитель-методист» або «заслужений учитель», «старший учитель», ставки заробітної плати встановлюються у підвищених розмірах порівняно із загальновстановленими.

Обсяги навчального навантаження педагогам встановлюються виходячи з штатного розкладу і навчального плану. Він може бути й більшим обсягу, відповідно до якого установлено посадовий оклад. У результаті середня місячна заробітна плата буде більше розміру посадового окладу. Вона визначається множенням часової ставки вчителя на встановлений йому обсяг річного навчального навантаження і діленням результату на 10 навчальних місяців. Для отримання часової ставки необхідно розділити місячну ставку заробітної плати на середньомісячну норму навантаження. Наприклад, учителю середньої школи — спеціалісту другої категорії встановлено оклад у розмірі 126 грн. на місяць, а часова ставка дорівнює 1,75 грн. (126 : 72). Річне навчальне навантаження вчителя визначене в обсязі 1000 годин. Звідси його середня місячна заробітна плата становить

За своїм економічним змістом це перевищення централізовано встановленого посадового окладу має низку спільних рис з оплатою за перевиконання норм виробітку в матеріальному виробництві. Саме висока професіональна культура, вміння правильно організувати свою працю дають змогу вчителеві без шкоди для якості навчання виконувати збільшене навантаження. Але на відміну від матеріального виробництва в сфері освіти встановлено граничні межі такого перевищення — обсяг фактичного навчального навантаження не повинен бути більше 1,5 норми.
Розглянемо приклад нарахування заробітної плати вчителям. Працівник відпрацював місяць і в табелі зазначено 12 годин заміни в старших класах. Тарифна ставка вчителя — 126 грн. Місячна заробітна плата дорівнює 165,76 грн. Заробіток за 12 годин заміни: 126 : 76,2 • 12 = 19,84 (грн.), де 76,2 — середньомісячна норма годин роботи вчителя. Заробітна плата за місяць становитиме: 165,76 + 19,84 = 185,60 (грн.).
У вищій школі для професорсько-викладацького складу ставки встановлюються залежно від обійманої посади, рівня акредитації, вченого звання, вченого ступеня та окладу. Повна ставка виплачується за шість годин щоденної роботи. Тільки відповідність усім чотирьом умовам у сукупності дає право на відповідний оклад.

Оскільки у вищій школі доплати за перевищення навчального навантаження не проводяться, заробітна плата викладача вузу дорівнює його посадовому окладу.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, доплати за ранги, премій, надбавок за вислугу років та інших надбавок (рис. 3.3).

Оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов’язків. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 6.11.95 № 888 затверджено шкалу співвідношень посадових окладів керівних працівників, спеціалістів органів Державного казначейства до мінімального розміру заробітної плати.

Доплата за ранг проводиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю (табл. 3.7).

Для визначення конкретного розміру надбавок коефіцієнти співвідношень до мінімальної заробітної плати розподіляються на частини (3, 4, 5 і решта). Кожна частина помножується на мінімальну заробітну плату і відповідний коефіцієнт.

Результати підсумовуються.

Державним службовцям щомісячно доплачується надбавка за вислугу років у процентах до посадового окладу з урахуванням доплат за ранг залежно від стажу державної служби (табл. 3.8).

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
4. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
5. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
6. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
7. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
8. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
9. V. Питання туристично-спортивної діяльності
10. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
11. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
12. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США

Переглядів: 1798