МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||||||||||
Поняття субстанціїПоряд із категорією “буття” в історії філософії щодо картини світобудови використовувалися й інші поняття. Одне з них – “субстанція”. Воно походить від латинського “substantia” – сутність, або те, що покладено в основу. Давньогрецькі філософи Фалес, Анаксімандр, Анаксімен, слідом Піфагор, Геракліт, Емпедокл дійшли висновку, що існує матеріал, з якого складені всі речі, те, що згодом і було названо субстанцією. За Фалесом усе складається з води, за Анаксімандром – із повітря, за Гераклітом – із вогню, а за Емпедоклом – із землі, води, вогню та повітря. Ці уявлення здаються наївними, але ще тоді філософи помітили, що всі речі, що виникають, утворюються не з нічого, а з інших речей, і хоча вони гинуть, перетворюються не в ніщо, а в інші речі. Отже, звідси випливає, що вічних речей немає, а є дещо, що лежить в основі, тобто матеріал, із якого створено все у світі, а саме – субстанція світу. Перші філософи також усвідомили, що існує велика відмінність між тим, як виглядають явища природи, що ми спостерігаємо, і тим, які вони є насправді. Так, Анаксімандр припускає, що субстанція світу – це неспостережуване, невизначене речовинне утворення, початок усього – “апейрон” (“туманна маса, з якої виникли всі небеса і всі світи в них”). Міркування Піфагора ще більш абстрактні: він вважає, що все на Землі і на небі складається з чисел, що невід’ємні від речей; числа (складені із подільних одиниць) та числові відношення – основа всього у світі. Таким чином, окрім положення про те, що саме являє собою субстанція світу, ці мислителі сформулювали важливий філософський принцип – принцип елементарності. Він стверджує, що всі речі зводяться до деяких елементів (одного чи декількох), вельми відмінних від речей, які утворюються з них. За дві з половиною тисячі років конкретні тлумачення і розуміння цього принципу зазнали значних змін, але ж сам принцип дожив до нашого часу, довів свою плідність і в науці минулих століть, і в сучасній науці. Живучість цього та деяких інших принципів зумовлена тим, що вони відображають універсальні зв’язки й відносини. Так, сучасну фізику високих енергій, за словами академіка Є. П. Веліхова, ще й досі цікавить глибинний устрій матеріального світу, все те, що повинно відповісти на одвічне інтригуюче питання: “З чого зроблений наш світ?” Але ж чим глибше ми занурюємося у речовину, чим детальніше бачимо її “будову”, тим більше спостерігаємо якесь безладдя, хаос, якому дали назву “киплячий вакуум”. Так, на відстані 1033 см у вакуумі відбуваються такі бурхливі процеси спонтанного народження і перетворення речовини у випромінювання, що не можна визначити, де початок, а де кінець елементарних часток. Сучасне розуміння категорії “субстанція” стосується перш за все визначення загальної основи всього єдиного буття, що поєднує і матеріальне, і духовне. Тут відносне (а саме гносеологічне) протиставлення матерії та духу втрачає своє значення. Отже, субстанція – це об’єктивна реальність, що розглядається з боку її внутрішньої єдності. Субстанція єдина в усіх своїх формально суперечливих властивостях – це теоретично й експериментально доведений факт. Або ж можна запропонувати і таке визначення: субстанція – це матерія в аспекті єдності всіх форм її руху. Не треба дивуватися, що основні філософські категорії ніби “перетікають” одна в одну. Особливо це стосується понять “субстанція” і “матерія”, бо в історії філософської думки більшу універсальність і застосування набула саме категорія “матерія”. Про “субстанцію” згадували лише у випадках, коли треба було довести єдність світу, взаємозалежність його частин та часток. Співвідношення головних філософських категорій “буття”, “субстанція” і “матерія” можна уявити, наприклад, таким чином:
Читайте також:
|
|||||||||||||||||
|