Кількісний та якісний аналіз ризиків інвестиційних проектів

Зміст проектних, фінансових, будівельних і експлуатаційних ризиків та їх ідентифікація

Проектний ризик – це сукупність ризиків, які передбачають загрозу економічній ефективності проекту, що виражається в негативному впливі на потоки грошових коштів. Комерційні банки, які кредитують інвестиційні проекти, повинні бути зацікавлені в тому, щоб виключити можливість провалу проекту і таким чином уникнути збитків для себе.

Процедура визначення оцінки проектних ризиків має включати в себе:

1-визначення проектних ризиків;

2-формалізований опис невизначеності проектного інвестування;

3-розрахунок показників ризику вкладання інвестицій;

4-оцінку проектів з допомогою методів аналізу ризику інвестицій;

5-визначення заходів щодо зниження інвестиційних ризиків.

У вузькому розумінні проектний ризик виникає при оцінці кредитної пропозиції клієнта з метою фінансування певного інвестиційного проекту. Цей ризик включає три складові:

-ризик, пов’язаний з самим проектом, незалежно від позичальника;

- корпоративний ризик, пов’язаний з усією діяльністю позичальника та впливом цього проекту на загальний рівень ризику;

- ринковий ризик, пов’язаний з відповідальністю проекту банківському портфелю, тобто, підвищує чи знижує він ризик кредитного портфелю банку.

Фінансові ризики – це велика сукупність взаємопов’язаних ризиків невиконання фінансових забовязань протилежною стороною та ризиків зміни кон’юнктури фінансових ринків. Фінансові ризики, що беруть на себе банки та їх клієнти, тісно пов’язані між собою. Під ці ризики підпадають як інвестори, так і кредитори й дебітори. У групі фінансових ризиків одне з головних місць належить кредитним ризикам. До групи кредитних ризиків включають: процентний ризик, ризик ліквідності та у вузькому розумінні фінансовий та проектний ризики.

Будівельні ризики-це ризики, що виникають в процесі реалізації проекту. Залежно від типу фінансування проекту ці ризики розподіляються між учасниками здійснення проектуючи приймаються на себе тією чи іншою стороною. До їх складу можна включати: ризик перевищення кошторису, ризик несвоєчасного завершення термінів засвоєння інвестицій; ризик порушення умов договору та ризик падіння попиту.

Експлуатаційні ризики виникають після введення об’єкта в дію та виходу на проектну потужність (що за наших умов викликає певні ризики). Водночас визначають ризик реалізації, ризик зниження прибутковості, ризик менеджменту.

Діяльність з управління інвестиційними ризиками охоплює такі основні напрямки (етапи): ідентифікацію (виявлення) ризику, його оцінку, вибір методу та засобів (інструментів) управління ризиком, запобігання контролювання, фінансування ризику, оцінки результатів.

Ідентифікація ризиків (якісний аналіз) передбачає визначення чинників сфер дії, видів ризиків, етапів і робіт, на яких ризик підвищується. Аналізуючи проект на першому етапі роботи з управління ризиком, потрібно ідентифікувати можливу ділянку ризику у конкретному проекті. Це завдання вирішується за допомогою експертних методів із залученням досвідчених експертів, які використовують свої знання про проекти-аналоги для прогнозування можливих зон ризиків і наслідків.

На етапі ідентифікації ризику необхідно також на якісному рівні оцінювати важливість цих ризиків для проекту.

Алгоритм методу експертної оцінки ризиків проекту може містити:

1-розробку певного переліку можливих ризиків за фазами життєвого циклу проекту;

2-ранжування цих ризиків за ступенем важливості. З цією метою необхідно визначати (експертним шляхом):

2.1.імовірність даного ризику (у частках одиниці);

2.2.небезпеку даного ризику, тобто наскільки істотними виявляється наслідки настання несприятливих події (вимірюється в балах);

2.3.важливість ризику як добуток імовірності на небезпеку його настання.

3-ранжування ризиків за ступенем важливості для проекту.

Головний наслідок ризику-перевитрати часу й ресурсів на його виконання через перевищення обсягу робіт та збільшення тривалості виконання робіт за інвестиційним проектом.

Мета аналізу ризику-надати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні дані для прийняття рішення відносно доцільності участі у проекті та заходів захисту їх від можливих фінансових утрат. Тому аналіз може проводити кожен учасник інвестиційного проекту.

Розрізняють два основні види аналізу ризику:

1-якісний – визначення показників ризику, етапів робіт, за яких виникає ризик, визначення потенційних зон ризику та ідентифікація ризику;

2-кількісний-передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту в цілому.

До якісних методів ризику слід віднести експертний аналіз ризиків, який застосовується на початкових етапах роботи над проектами.

За невеликої кількості змінних і можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна скористатися методом „дерева рішень”. Дерево рішень будується на сонові виділених робіт (подій), у яких відображаються життєвий цикл проекту, ключові події, що впливають на проект, час їх настання і можливі рішення з визначенням імовірності їх прийняття і вартості робіт.

За результатами побудови дерева рішень визначається ймовірність кожного сценарію розвитку проекту, ефективність по кожному сценарію, а також інтегральна ефективність проекту.

Також до складу методів аналізу ризиків включають: метод чутливості, метод сценаріїв та метод Монте-Карло.

Аналіз чутливості передбачає точну оцінку того, як змінитися ефективність проекту при зміні одного з вихідних його параметрів. Цей аналіз застосовується для визначення найважливіших чинників впливу на проект, а також для порівняльного аналізу проектів. Проведення аналізу чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних змінних проектів, для якої визначається величина чистої теперішньої вартості.

При аналізі сценаріїв експерт об’єднує всі можливості для невизначених змінних величин у більшу кількість сценаріїв, кожний із яких передбачає тільки одну комбінацію оцінки окремої змінної величини. Метою аналізу сценаріїв є розглянуті експериментальні результати та ймовірність розподілу чистої теперішньої вартості проекту. Його готують за трьома сценаріями: очікуваним (базовий випадок, що був основою проведення аналізу чутливості) та двома додатково розробленими –оптимістичними і песимістичним.

У випадку, коли визначення ймовірності настання нового сценарію реалізації проекту можна прорахувати за допомогою електронних таблиць, проводять аналіз ризику за методом імітаційного моделювання, або методом Монте-Карло. Він полягає в тому, що аналітик визначає вид і ймовірність проекту і методом відбору мір значущості невизначених змінних розраховує можливість розвитку кожної моделі.

Метод імітаційного моделювання дозволяє визначити ймовірність характеристик, що потрібні для аналізу проекту. Після визначення ймовірності настання заданих результатів проекту необхідно прийняти рішення, яке б дозволило збалансувати ризик, пов’язаний з проектом. Як правило, після такого аналізу ризику приймаються поправки, що дають змогу зменшити ризиковість специфічних дій і планів.

Організація робіт по аналізу ризиків може виконуватися у такій послідовності:

1-підбір досвідченої команди експертів;

2-підготовка спеціальних запитань та зустрічі з експертами;

3-вибір техніки аналізу ризику;

4-встанволення факторів ризику та їх значимості;

5-створення моделі механізму дії ризиків;

6-встановлення взаємозв’язку окремих ризиків та сукупного ефекту від їх дії;

7-розподіл ризиків між учасниками проекту;

8-розгляд результатів аналізу ризиків, частіше всього у вигляді звіту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інвестиційні ризики: поняття, концепція та вимір	\|	Концепція та інформаційне забезпечення ринку збуту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.388 сек.