• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Використання проблемності на уроках сільськогосподарської праці.

Позаурочна робота з навчального предмета, з технічної, декоративно-прикладної творчості та сільськогосподарського дослідництва.

Програми з сільськогосподарської праці в V—IX класах передбачають широке ознайомлення учнів з сільськогосподарським виробництвом і водночас включають технічну працю. Так, у V—(X класах половина всього часу, який передбачений програмою для трудового навчання, відводиться на сільськогосподарську працю, а друга половина — на технічну працю. У IX класі учні (хлопці) займаються лише технічною працею.

Зміст технічної праці для сільських і міських шкіл той самий, хоч об'єкти праці різні. У сільській місцевості вони тісно пов'язуються з сільськогосподарським виробництвом.

Програмний матеріал сільськогосподарської праці включає питання, пов'язані з вирощуванням культурних рослин, з організацією утримання й відгодівлі сільськогосподарських тварин, з механізацією основних процесів сільськогосподарського виробництва. Відповідно в них розглядаються проблеми культурного рослинництва, тваринництва і механізації сільськогосподарських робіт і процесів.

Навчальні проблеми культурного рослинництва охоплюють питання з:

І) сільськогосподарської біологи — вивчення видового і сортового складу культурних рослин;

2) агротехніки — способи підготовки насіннєвого й посадочного матеріалу, терміни, способи розміщення рослин, глибина посадки насіння залежно від складу й вологості ґрунту;

3) хімізації сільського господарства — вивчення ефективності різних видів і поєднань органічних і мінеральних добрив, мікродобрив, стимуляторів росту і бактеріальних препаратів;

4) насінництва, генетики — способи розмноження насіннєвого матеріалу, шляхи поліпшення його в процесі розмноження, індивідуальний і масовий відбір при виведенні нових сортів, одержання гібридного насіння різних культур;

5) екології — рослинний організм і навколишнє середовище.

У процесі вивчення питань сільськогосподарського тваринництва виникають навчальні проблеми, що стосуються фізіології тварин, утримання та годівлі їх.

Вивчення питань механізації сільськогосподарського виробництва пов'язано з проблемами, що виникають під час з'ясування питань:

1) загальної будови та принципу роботи сільськогосподарських машин і агрегатів;

2) експлуатації сільськогосподарської техніки;

3) механізації сільськогосподарських робіт.

Характерною особливістю програми з сільськогосподарської праці є те, що більшість її питань з'ясовуються на основі дослідницької роботи. Ця особливість створює сприятливі умови для проблемного навчання.

На заняттях учні вивчають елементи агротехніки та технології вирощування сільськогосподарських культур, знайомляться з механізацією сільського господарства, біохімією рослин, з добривами, хімічними засобами захисту рослин і т. д. У процесі дослідницької роботи застосовують знання на практиці, розширюють і збагачують їх за рахунок власних спостережень і, головне, вчаться творчо підходити до розв'язання поставлених завдань.

Дослідницька робота — один із найефективніших способів нагромадження й удосконалення знань. Під час роботи на шкільних навчально-дослідних ділянках, на полях учнівської виробничої бригади в учнів виникає багато питань, які примушують їх думати й шукати відповіді. У ході виконання різноманітних завдань учні на практиці пізнають суть природних явищ, спостерігають взаємозв'язки між ними, знайомляться з новими фатами і закономірностями.

Дослідницька робота творча. Вона не дозволяє зупинитися на досягнутому. Встановлення якоїсь однієї закономірності викликає потребу в з'ясуванні інших, оскільки в природі всі явища взаємозв'язані і взаємообумовлені. Тим більше, що життя рослин і тварин включає величезний комплекс взаємозв'язків природи. Зміна якогось одного з них може призвести не тільки до нових результатів, а до відкриття нового.

Крім того, дослідницька робота має величезне виховне значення. В процесі її проведення в учнів формуються не тільки якості дослідника, а й важливі риси особистості. Наполегливість, колективізм, дбайливе ставлення до навколишньої дійсності -- далеко не повний перелік рис, які формуються в процесі дослідницької роботи. На конкретних прикладах і фактах учні переконуються, що тільки на основі знань, одержаних у результаті дослідницької роботи на ділянках, у теплицях, у полі та лабораторіях, можна розв'язати питання ефективного ведення господарства. Вони переконуються, що рослинам необхідне світло, тепло і волога. Усе це разом узяте, виробляє наукові уявлення про закономірності в житті рослин і тварин, формує матеріалістичний світогляд.

Постановка проблем у процесі вивчення теоретичних основ рослинництва, тваринництва та механізації сільського господарства обумовить не тільки творче засвоєння матеріалу, а й поєднання життєвого досвіду з науковими знаннями.

Під час канікул учні беруть участь в сільськогосподарських роботах в колгоспах і радгоспах, допомагають батькам на присадибних ділянках. Таким чином, знайомляться з вирощуванням сільськогосподарських культур, обробітком ґрунту, тваринництвом і механізацією виробничих процесів на селі. Але оскільки учні при цьому включаються тільки в фізичну працю і, як правило, не беруть участі в розв'язанні важливих питань господарства, то в них створюється спрощене уявлення про його ведення. Розв'язуючи проблемні завдання, вони збагачують свій досвід науковими знаннями. А головне, в них формується науковий підхід до справи.

Проблемні завдання мають спонукати учнів до з'ясування тих фактів, про які вони знають, але над поясненням яких ніколи не задумувалися. Наприклад, під час огляду ділянки з посівами був виявлений бур'ян осот. Учні з досвіду знають, що осот треба виривати з корінням. Але коли вчитель поставив запитання: «Чому для знищення одних бур'янів достатньо зрубати його надземну частину, а для інших — необхідно виривати його з корінням?»,— учні не змогли відповісти.

У дослідницькій роботі майже всі висновки учні роблять шляхом зіставлення здобутих результатів. Для цього їм потрібно вміти одночасно враховувати вплив багатьох факторів. Без спеціальної підготовки учні, як правило, робити цього не можуть. У них немає вміння виділяти головне, проводити порівняння і т. д. В одній із шкіл ми провели такий експеримент. До двох дослідних ділянок кукурудзи підводили учнів різних класів (V—VIII) і ставили перед ними завдання: «Записати в зошит виявлені при огляді відмінності між рослинами двох ділянок кукурудзи». Виявилося, що учні V і VI класів не знайшли відмінностей між рослинами, вони навіть не помітили, що рослини двох ділянок дещо відрізнялися за висотою. Семикласники помітили цю відмінність, але вона виявилась єдиною в їх записах. Учні VIII класу, крім зазначеної відмінності, написали, що на другій ділянці рослини більш зелені. Але жоден учень (з усіх класів) не звернув увагу на те, що рослини обох ділянок відрізнялися насамперед різною стадією розвитку. На цих ділянках кукурудза була посаджена з різницею в 10 днів.

Як виявилося, учитель праці цієї школи в процесі навчання приділяв мало уваги розвиткові рис пізнавальної діяльності учнів, теоретичні знання подавав пояснювально-ілюстративним методом, а дослідницьку роботу проводив на основі повного інструктажу.

Про розвиток основних рис пізнавальної діяльності учнів потрібно дбати на кожному занятті. Постановкою проблемних завдань слід привчити дітей до порівняння і виділення головного, аналізу і синтезу тощо.

Спочатку необхідно ставити прості конкретні проблемні завдання, які розкривають якусь одну сторону явища. Потім, коли учні засвоять елементарні навички розумової діяльності, обсяг і складність завдань можна поступово збільшувати. Наприклад, порівнюючи стебла рослин двох дослідних ділянок, вчитель може спочатку поставити конкретне проблемне запитання діагностичного характеру: «Зверніть увагу: на першій ділянці у більшості рослин листки скручені у трубку і блідо-зеленого кольору. В чому ж причина»? Конкретність запитання зосереджує увагу учнів на одній з відмінностей двох ділянок, і вони активно починають шукати відповідь. Згодом виявляється, що причина, яка породила названий недолік у рості рослин, повинна викликати й інші відмінності: стебла таких рослин можуть бути тонкими, висота меншою тощо.

Такий перехід привчає учнів не тільки до встановлення відмінностей у процесі порівняння, а й до відкриття причинно-наслідкових зв'язків.

У процесі теоретичних занять варто передбачати розв'язання проблемних завдань прогностичного характеру. Це зумовлює творчий підхід до підготовки дослідів, підвищує їх активність. Учні в такому разі розуміють мету досліду, свідомо складають плани дослідницької роботи, роблять висновки з результатів дослідження.

Наведемо приклади таких завдань:

Чому просо і гречку не рекомендується сіяти ранньою весною, навіть коли стоїть тепла погода?

У кінці червня пройшов великий дощ, і грунт зволожився на значну глибину. Які заходи можна провести на посівах кукурудзи, картоплі, цукрових буряків, якщо немає бур'янів? Коли необхідно посіяти і зібрати культуру, яка займає площу під пар, що вона могла повністю дозріти, а поле можна було б зорати під озимі не пізніші, як за три тижні до їх посіву?

Велике пізнавальне значення мають проблемні завдання, які пов'язані з дослідженнями, що вимагають проведення лабораторних аналізів: учи дізнаються про різні методи лабораторних аналізів, проводять їх і на основі одержаних результатів роблять певні висновки.

Для проведення аналізів часто доводиться застосовувати знання з хімії, біології та фізики. Це не тільки створює умови для застосовування відомих знань, а й приводить до відкриття нових. Наприклад, роблячи аналіз вологості ґрунту, учні дізнаються, що абсолютна величина вологості його ще не говорить про забезпеченість рослини водою. У ґрунті завжди є гігроскопічна і плівкова волога, яка для рослин недоступна. Причому, для різних типів фунту процент недоступної вологи неоднаковий. Так, на піщаному ґрунті рослина починає в'янути при вологості І—3%, на суглинках — при 3—10% і на глинистих — від 10 до 15% до маси сухого ґрунту.

Наведемо кілька таких запитань: яка волога не випаровується при висушуванні ґрунту на повітрі? Як знайти її кількість? Який грунт швидше прогрівається - - глинистий чи піщаний? Чому? Визначити тип ґрунту місцевості, де ви проживаєте. Скласти картограму кислотності ґрунту навчально-дослідної ділянки.

Завдання ж теоретичного характеру їх цікавлять менше. Тому необхідно створювати такі проблемні ситуації, в яких без встановлення теоретичних закономірностей учні не змогли б виконати трудове завдання.

Ланки для проведення дослідницької роботи слід організовувати з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Не слід допускати, щоб в одній ланці були сильні учні, а в іншій — слабкі. Необхідно враховувати й фізичну підготовленість учнів, їх активність, рухливість. Готуючись до роботи на навчально-дослідній ділянці, дехто з учителів складає завдання для ланок або просто визначає об'єкти праці для всього класу. Проте потрібно забезпечити завданням кожного учня. Якщо ланка дістала завдання без розподілу конкретних обов'язків між її членами, то частина школярів не включиться в активну роботу.

Робота на учнівських дослідних ділянках нерідко розглядається як виконання ряду технологічних операцій з вирощування закріпленої культури. Недооцінка розкриття її наукових і агротехнічних основ веде до неглибокого розуміння їх суті і породжує в учнів думку про легкість і загальнодоступність розв'язання складних проблем при вирощуванні високих врожаїв. Одночасно це веде й до недооцінки знань з основ наук, бо учень не бачить їх конкретного застосування, Для прикладу розглянемо тему «Вирощування помідорів», яка вивчається в VI і VII класах.

З'ясуємо, які проблемні завдання доцільно ставити перед учнями під час вивчення теоретичних відомостей, як їх виділити і формулювати, на якому рівні проблемності розв'язувати та які дослідження необхідно провести в процесі практичної роботи.

Ознайомлення з матеріалом цієї теми слід почати з бесіди про цінність помідорів як культури, ботанічні та біологічні її особливості. Це повідомлення, як правило, зацікавлює учнів і вони з великою увагою починають слухати навчальний матеріал. Образність даних, наведених у бесіді, сприяє кращому запам'ятовуванню.

Бажано показати гербарії або зображення різновидів помідорів. Помідори мають потужну кореневу систему, розвиток якої і при розсадному, і при безрозсадному способі посадки залежить від родючості ґрунту. Чим сприятливіший водопоживний режим для рослини, тим краще розвивається її коренева система.

Повідомлення про два способи вирощування помідорів може не викликати відповідної реакції в учнів. Тому вчитель має сам звернутися до цього факту і створити умови до загострення його суперечливості. Перед учнями повинна виникнути проблема: встановити, коли ж помідори вирощують розсадним, а коли безрозсадним способом?

Для розв'язання цієї проблеми слід використати знання учнів з досвіду. Безумовно, вдома учні брали участь у поливанні помідорів і в захисті їх від морозу. Тому ця проблема нескладна для учнів, але вона мобілізує їх увагу на вивчення особливостей агротехніки помідорів і розв'язання складніших проблем.

Плоди помідора різноманітні за формою: плоскі, плоско-круглі, еліптичні, видовжено-овальні, сливоподібні і грушоподібні. За характером поверхні плоди бувають гладенькі або слабо, середньо і дуже ребристі.

Бажано звернутися до учнів з запитанням: «Якої форми помідори ви зустрічали в нашій місцевості? Які особливості їх використання?» Це дає змогу використати досвід для з'ясування питання і, звичайно, сприяє зростанню активності учнів.

Спілі плоди бувають червоні, рожево-червоні, жовті й білі; плоди промислових сортів мають червоний колір. У кожного сорту, в міру достигання, колір змінюється. Спочатку він зелений, потім молочного кольору, коли помідори досягають нормальних для певного сорту розмірів, вони мають біло-зелений колір.

Із факторів зовнішнього середовища великий вплив на ріст помідорів має температура. Підвищення середньодобової температури збільшує активність дихання рослин. У зв'язку з цим прискорюється їх ріст і підсилюються процеси фотосинтезу, які відбуваються під дією сонячного проміння. Вночі тепло викликає інтенсивну витрату органічних речовин, що утворилися під час фотосинтезу вдень. Нагромадження органічних речовин вночі не відбувається. Але до рослини надходить вода й мінеральні речовини, які забезпечують ріст. Ось тут варто звернутися до учнів з таким запитанням: «До яких зовнішніх змін може привести рослину надмірний холод або тепло в нічний час?» З допомогою вчителя учні повинні прийти до висновку, що зниження нічної температури зменшує витрату поживних речовин на дихання. Це позначається на рості й розвитку рослин, але зниження температури не повинно бути значним, щоб не порушилися складні біохімічні процеси в стеблі рослини. Відносно висока нічна температура може привести до того, що рослина буде ніжною, нестійкою до раптових метеорологічних змін.

Створюючи умови для росту й розвитку розсади рослин, потрібно враховувати, що після висадження у відкритий грунт її можуть чекати порівняно суворі умови: різкі коливання температури, суховії, зниження воло­гості. Тут доцільно звернутися до учнів з проханням висловити свої пропозиції про методи загартування насіння і розсади помідорів. Такі завдання збуджують активність учнів і сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу. Після аналізу висунутих пропозицій учитель повинен коротко розповісти про науково обґрунтовані методи загартування насіння і розсади помідорів.

Помідори — світлолюбні рослини. Цю особливість потрібно враховувати ще під час вирощування розсади в теплицях і парниках. Розсаду треба забезпечити максимальною кількістю світла і тепла.

Можна запропонувати таке запитання: «Як для розсади помідорів можна створити необхідний світловий і тепловий режим?» Крім того, слід з'ясувати: за якими ознаками можна встановити, що світловий режим розсади помідорів не відповідає нормальним умовам росту; необхідно також з'ясувати роль ультрафіолетового проміння для розвитку рослин.

Волога потрібна помідорам для нормального проходження всіх фізіологічних процесів. При оптимальній вологості ґрунту краще використовуються добрива, підвищується врожайність, росте середня вага плодів. Недостатня ж кількість вологи викликає у рослин скручування листків, яке призводить до послаблення процесів росту й розвитку стебла; збільшується в тканинах рослини кількість сухих речовин, при цьому дозрівання плодів прискорюється, але загальний урожай різко знижується. Надлишкова ж кількість вологи викликає надмірний розвиток стебла і затримує розвиток плодів.

Виникає потреба з'ясувати питання про встановлення режиму водозабезпечення помідорів: в який період і в якій кількості помідори потрібно забезпечувати водою? Як встановити відхилення від нормального водозабезпечення? Необхідно підвести учнів до думки, що вимогливість до вологи в період життя рослин неоднакова. При вирощуванні розсади рекомен­дується помірне поливання, але не можна допускати значного висушування ґрунту. Помірна вологість ґрунту в молодому віці сприяє розвитку кореневої системи, затримує надмірний розвиток надземної маси і підвищує надалі стійкість рослин до високих температур. Якщо проводити часте поливання в перший період після висадження розсади, то основна маса коренів розвивається у верхніх шарах ґрунту і не йде в глибину. Такий режим вологості веде до зниження росту рослин, які дуже чутливі до найменшого недополиву чи перегрівання ґрунту.

Під час утворення і росту плодів вологість повинна бути підвищеною. Поливати помідори потрібно частіше, щоб не припинився ріст плодів і нормально розвивалися органи плодоношення.

У період плодоношення необхідно підтримувати рівномірну вологість ґрунту, щоб уникнути розтріскування плодів і зниження вмісту в них сухої речовини.

Помідори можуть рости на різноманітних типах ґрунтів. Але для одержання великих врожаїв необхідно садити їх на плодючих землях. Створюючи необхідні умови мінерального підживлення, можна значною мірою керувати ростом і розвитком помідорів, вирощувати високі і ранні врожаї на різних ґрунтах.

Таким чином, у ході вивчення теоретичних відомостей з цієї теми слід з'ясувати такі проблемні завдання:

1. Коли доцільно помідори вирощувати розсадним, а коли — безрозсадним способами?

2. Як і з якою метою при розсадному вирощуванні помідорів створюють смичкову (безстержневу) кореневу систему?

3. В якому випадку при вирощуванні помідорів доцільно зберегти стержневу систему коріння?

4. Який з кущів (звичайний, штамбовий чи детермінантний) найбільш придатний для масового вирощування помідорів?

5. Які з сортів помідорів кращі для консервування, а які —для квашення?

6. Які з відомостей про розвиток стебла і плодів помідорів можна використати для встановлення періоду їх підживлення добривами?

7. До яких змін у зовнішньому вигляді стебла помідора може привести надмірний холод або тепло в нічний час?

8. Запропонувати заходи, які б забезпечили безболісне перенесення розсади з парника у відкритий грунт.

9. Як для розсади помідорів створити правильний світловий режим?

10. За якими ознаках можна судити, що світловий режим для розсади підібраний неправильно?

11. Як забезпечити нормальний режим опромінення розсади помідорів ультрафіолетовим промінням?

12. В який період помідори споживають найбільшу кількість вологи?

13. Як, знаючи біологічні особливості помідорів, встановити, коли і якими мінеральними добривами необхідно їх підживлювати?

14. З'ясуйте, які б умови ви створили для швидкого дозрівання знятих плодів у зв'язку з наближенням морозів.

Така послідовність навчальних проблем обумовлена тим, що зміст навчального матеріалу з'ясовувався відповідно до загальноприйнятої схеми викладу навчального матеріалу в підручниках з овочівництва: 1) ботанічні та біологічні особливості; 2) відношення до зовнішніх умов: а) температури, б) світла, в) вологості ґрунту й повітря; 3) мінеральне живлення; 4) агротехніка ґрунту; 5) догляд під час вирощування; 6) збирання врожаю.

Вказана послідовність викладу навчального матеріалу з овочівництва методично доцільна при пояснювально-репродуктивному навчанні, але вона не зовсім придатна при з'ясуванні цього матеріалу проблемно.

Проблемне з'ясування цього навчального матеріалу доцільно проводити за таким планом: 1) аналіз місцевих умов вирощування помідорів (розв'язати проблемне завдання 1); 2) підготовка насіння до посіву; 3) вирощування розсади у парниках (розв'язати проблемні завдання 10, 9, 11); 4) підготовка розсади до висадження у відкритий грунт (розв'язати проблемні завдання 8, 2, 3); 5) догляд за розсадою в перший період після висадження її у відкритий грунт (розв'язати проблемне завдання 7); 6) догляд за помідорами в період їх росту (розв'язати проблемні завдання 4, 12, 6, 13); 7) збирання врожаю (розв'язати проблемні завдання 14, 5).

Отже, логіка проблемних завдань вимагає їх розв'язання в такій послідовності: 1, 10, 9, 11, 8, 2, 3, 7,4, 12, 6, 13, 14,5.

Встановлена таким чином послідовність стає системою проблемних завдань при з'ясуванні теоретичних відомостей даної теми.

Велика кількість проблемних завдань виникає в процесі дослідницької роботи. Розглянемо записи, зроблені учнями в щоденнику під час спостережень за вирощуванням помідорів на дослідницькій ділянці (див. табл. 6).

Майже кожний з пунктів таблиці включає в себе навчальну проблему, а деякі з них навіть кілька. Наприклад, з першого запису випливає проблемне запитання: «Яка причина того, що вирощена розсада виявилася витягнутою?» Останній запис у щоденнику пов'язаний з кількома проблемами: що впливає на швидкість достигання плодів? В яких дозах можна застосовувати газ етилен для прискорення достигання плодів? Чи змінюється об'єм і вага під час достигання плодів, зірваних у фазі бланшевої стиглості? та ін.

Творча діяльність учнів з вивчення, застосування й конструювання сільськогосподарських машин і механізмів значною мірою забезпечується вмінням використовувати проблемність на уроках праці. Ця робота доступна для всіх учнів, починаючи з V класу.

Вивчати, конструювати й виготовляти прості машини ї механізми можна на уроках праці в шкільних майстернях і позакласних заняттях (гуртках). Але цю роботу треба тісно пов'язати з програмою з трудового навчання, глибоко продумати і чітко спланувати у всіх її компонентах. Вона повинна бути направлена на розв'язання таких завдань:

1) прищеплення учням навичок, які передбачені програмою з обробки матеріалів;

2) ознайомлення з основами сільськогосподарської техніки;

3) розвиток творчих здібностей учнів у процесі оволодіння початковими вміннями конструювання;

4) раціоналізація праці учнів під час використання виготовлених ними простих машин і знарядь;

5) прищеплення інтересу до сільськогосподарської техніки.

Організація проблемного навчання в процесі цієї діяльності вимагає великої попередньої підготовки самого вчителя. Він повинен підібрати конструкції простих машин і знарядь, які зможуть виготовити учні, а також — машин і знарядь, якими можна виконувати комплекс операцій з обробітку сільськогосподарських культур; сформулювати, методично опрацювати проблемні завдання, які необхідно буде розв'язати в процесі виготовлення сільськогосподарської техніки.

Кожний задум з виготовлення сільськогосподарської техніки повинен випливати з копіювання наявних промислових зразків, а виходячи з глибокого вивчення потреб сільського виробництва, з тих проблем, які стоять перед ним. Виготовлення сільськогосподарських машин необхідно починати з постановки основного завдання, в яке входить: назва, призначення і практична значимість зразка, який досліджувався. Відмічають також, якою мірою машина полегшує працю учнів і скорочує витрати ручної праці. Базуючись на знаннях з біології і дослідницької роботи, учнів підводять до свідомого розуміння основних агротехнічних і експлуатаційних вимог, яким повинна відповідати машина. Відповідно до встановлених вимог вибирають необхідну схему машини і тип її робочих органів.

Потім розробляють технічну документацію на виготовлення запланованих механізмів і знарядь, враховуючи наявний матеріал і обладнання шкільних майстерень, виконують розрахунки основних параметрів, складають схеми і креслення, технологічні картки на виготовлення деталей.

Діяльність учнів з конструювання, складання технології виготовлення окремих деталей і виробу повинна включати проблемність відповідно до вимог, з'ясованих вище (у теоретичних основах проблемного навчання на уроках праці). Задум, ідея виробу повинна стосуватися проблем сільськогосподарської праці.

Читайте також:

1. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
2. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
3. Алкоголізм і безпека праці.
4. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі
5. Аналіз використання капіталу.
6. Аналіз використання матеріальних ресурсів
7. Аналіз використання матеріальних ресурсів.
8. Аналіз використання обладнання.
9. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
10. Аналіз використання робочого часу на підприємстві
11. Аналіз використання фонду робочого часу.
12. Аналіз ефективності використання каналів розподілу

Переглядів: 1140