У сучасних політологічних концепціях функціонують різні критеріїкласифікації лідерства.
Лідерів поділяють:
— за мірою впливу на суспільство:
§ на реальних (“лідери-герої”);
§ на менеджерів, які не мають яскраво і вираженого впливу на перебіг подій у суспільстві;
— за психологічними рисами і типами поведінки:
а) щодо ставлення до власного впливу й можливостей (лідер-ідеолог і лідер-прагматик);
б) стосовно своїх прихильників — лідер-харизматик (формує волю виборців) і лідер-представник (виражає волю тих, хто його висунув);
в) щодо супротивників — лідер-угодовець (залагоджує конфлікти, обминає гострі кути) і лідер-фанатик (бажає загострити конфлікт або знищити супротивника);
г) за способом і оцінки здібностей — відкритий лідер та лідер-догматик.
За стилем керівництва і політичною системою вирізняють:
§ диктаторський тип лідера, який прагне досягти своєї мети, спираючись на страх покарання;
§ демократичний тип лідера, що спирається не лише на свої якості та авторитет, а й підтримує дух співробітництва, співучасті в обговоренні питань;
§ автократичний тип лідера, який повинен володіти високими професійними та особистими якостями, аби перемагати опонентів.
–– виокремлюють ще:
- плутократичний тип лідера(часто це лідери “тіньової” економіки);
- лідера-популіста, який спирається на популярні сьогоденні бажання, проблеми, пропонує прості й найбільш загальноприйнята (на рівні розуміння мас) способи виходу зі складних ситуацій;
- лідера-професіонала(лідер постіндустріального суспільства), повага й довіра до якого базуються на його компетентності, особистій поведінці, ставленні виборців до нього.
Лідер-професіонал повинен вміти визначати пріоритетні цілі, давати науковий аналіз певної проблеми, будувати ієрархію проблем та визначати способи їхнього вирішення.
Політичний лідер у будь-якому суспільстві покликаний виконувати певні функції:
ü об'єднання суспільства навколо загальних цілей;
ü схвалення та здійснення компетентних політичних рішень;
ü зв'язок влади і підвладних структур, послаблення емоційної відчуженості між двома частинами державного механізму;
ü підтримання чи пропагування соціального оптимізму;
ü легітимація наявного суспільно-політичного устрою.
Соціальна значущість політичного лідерства залежить від рівня політичної культури й активності мас суспільства.