Огляд інтерфейсу SCSI (Ultra SCSI та SAS).

Мета. Розглянути архітектуру та принципи функціонування інтекрфейсу.

Плпн:

1. Історія інтерфейсу.

2. Стандарти інтерфейсу.

1. Інтерфейс малих комп'ютерних систем, або SCSI, не дисковий, а системний. Це не черговий різновид контролера, це шина, що може забезпечити роботу восьми або шістнадцяти пристроїв. Деякі адаптери дозволяють підключити й більше пристроїв.

Один із пристроїв що, називається основним (host) адаптером, виконує роль сполучної ланки між шиною SCSI і системною шиною персонального комп'ютера. Шина SCSI взаємодіє не із самими пристроями (наприклад, з жорсткими дисками), а з убудованими в них контролерами.

Як уже згадувалося, шина SCSI може забезпечити роботу 8 або 16 підключених до неї модулів, кожному з яких привласнюється ідентифікаційний номер - SCSI ID. Один з модулів є платою адаптера, установленої в комп'ютері; інші сім - периферійними пристроями. До тому самому основного адаптера можна підключати жорсткі диски, накопичувачі на магнітній стрічці, CD-ROM, сканери й інші пристрої (не більше семи або п'ятнадцяти). Тому що в більшості комп'ютерів можна встановлювати до чотирьох основних адаптерів, а до кожної шини SCSI можна підключати до 15 периферійних пристроїв, то загальна кількість пристроїв може досягати 60.

Купуючи жорсткий диск SCSI, ви насправді здобуваєте відразу три пристрої: властиво жорсткий диск, контролер та адаптер SCSI. По суті, більшість дисків SCSI являють собою жорсткі IDE-диски з убудованим адаптером шини SCSI. Але ви можете зовсім не цікавитися типом контролера, установленого в жорсткому диску. Безпосередньо до нього комп'ютер звернутися не може, як це відбувається при підключенні звичайного контролера до системної шини. Взаємодія із пристроями SCSI здійснюється через основний адаптер, установлений у рознімання системної шини, тому звернутися до жорсткого диска можна тільки відповідно до протоколу SCSI.

Фірма Apple першої звернула увагу на інтерфейс SCSI як на досить дешевий спосіб вибратися з того тупика, у який вона сама себе загнала. Інженери фірми Apple зрозуміли, що відмова від рознімань розширення привела до перетворення комп'ютерів Macintosh у замкнуту систему. Тоді стало ясно, що оптимальним рішенням у такій ситуації стане введення в систему порту SCSI для підключення периферійних пристроїв. Оскільки в комп'ютерах PC можливість розширення була передбачена споконвічно, особливої необхідності у введенні інтерфейсу SCSI довгий час не було. Усім здавалося, що восьми роз'ємне розширення, до яких можна підключати найрізноманітніші пристрої й контролери, цілком достатньо.

Однак зараз інтерфейс SCSI стає усе більше популярним у світі PC-сумісних комп'ютерів завдяки широким можливостям для розширення системи й розробці безлічі пристроїв з убудованим інтерфейсом SCSI. Одним з обставин, що стримують впровадження цього інтерфейсу, була відсутність стандарту. Кожна фірма-виробник мала своє подання про те, як повинен працювати інтерфейс SCSI, особливо щодо основних адаптерів.

Інтерфейс SCSI задовольняє стандарту тією самою мірою, що й загальновідомий USB. У ньому, як й в USB, визначаються розведення контактів, а не способи взаємодії пристроїв. Підсистема SCSI зв'язується з комп'ютером за допомогою програм-драйверів, але, на жаль, багато хто з них призначені для роботи тільки з конкретними пристроями й основними адаптерами. Підтримка більшості пристроїв SCSI убудована в операційну систему Windows 9x.

Шина SCSI внесла більше сум'яття в світ PC-сумісних комп'ютерів саме через відсутність стандартів на основні адаптери, програмні інтерфейси й способи підтримки в BIOS підключених до шини жорстких дисків SCSI. На щастя, існує кілька простих способів, за допомогою яких можна уникнути неприємностей, пов'язаних з несумісністю.

Саме через відсутність стандарту на інтерфейс виникають ситуації, коли в обхід шини SCSI неможливо використати жорсткі диски, виконувати з них завантаження комп'ютера або працювати з декількома операційними системами. Стандартні системні BIOS комп'ютерів розраховані на взаємодію з контролерами жорстких дисків ST-506/412, ESDI або ATA (IDE). Інтерфейс SCSI настільки відрізняється від цих стандартних дискових інтерфейсів, що для того, щоб завантаження комп'ютера з таких жорстких дисків стали можливої, буде потрібно розробити принципово інші процедури для системної BIOS. Такі процедури або записані в ROM BIOS на системній платі, або зберігаються як розширення в мікросхемах ПЗУ на платі основного адаптера SCSI.

Оскільки фірма Apple уже давно займається розробкою системного програмного забезпечення для інтерфейсу SCSI, підключати периферійні пристрої до цих комп'ютерів дуже просто. Донедавна ситуація з PC-сумісними системами була набагато гірше. Вона змінилася тільки з появою операційної системи Windows 95, що підтримувала більшість наявних на ринку SCSI-адаптерів і пристроїв. Сучасні операційні системи Windows 98/Ме й Windows 2000 підтримують безліч SCSI-адаптерів і пристроїв, що існують у цей час.

2. Інтерфейс SCSI прийнятий як стандарт і використається практично у всіх високоякісних PC-сумісних комп'ютерах. Основний адаптер SCSI або встановлюється в одне з рознімань, або монтується на системній платі. Така конструкція на перший погляд нагадує інтерфейс IDE, оскільки диск SCSI підключається до системної плати за допомогою одного-єдиного кабелю. Істотна різниця полягає в тім, що до інтерфейсу SCSI можна підключити до семи пристроїв (причому не обов'язково жорстких дисків), а до IDE - двох, і їхній вибір досить обмежений. У міру росту популярності інтерфейсу SCSI удосконалювалися програми-драйвери й механізми їхньої взаємодії з операційними системами, а отже, спрощувалися й процедури підключення до системи нових периферійних пристроїв.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття впливу, форми влади і їх значення в процесі управління	\|	SPI-2 або Ultra2 SCSI

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.