Канали соціальної циркуляції.

Загальні принципи вертикальної мобільності.

Загальні принципи вертикальної мобільності П. Сорокін зводить до наступних.

1. Ніколи не існували суспільства, соціальні прошарки якого були б абсолютно закриті чи в якому була відсутня б вертикальна мобільність у трьох її основних аспектах — економічному, політичному і професійному.

2. Ніколине існувало суспільства, у якому вертикальна соціальна мобільність була б абсолютно вільною, а перехід з одного соціального прошарку в іншій здійснювався б без всякого опору. Це означає, що усередині організованого і стратифікованого суспільства функціонує своєрідне "сито", яке "просіює" індивідів і дозволяє деяким підніматися наверх, залишаючи інших на нижніх прошарках, і навпаки.

5. У трьох основних формах вертикальної мобільності немає постійного напрямку ні убік посилення, ні убік послаблення її інтенсивності і загальності. Це положення справедливе для історії будь-якої країни, для історії великих соціальних організмів і для всієї історії людства. Мова в даному випадку може йти лише про "ненаправлені" коливання.

6. За ступенем переміщень справедливо розрізняти рухливі і нерухливі типи суспільств. Хоча демократичні суспільства найчастіше рухливіші автократичних, проте, це правило має виключення.

Оскільки вертикальна мобільність спостерігається в будь-якому суспільстві, а між прошарками повинні існувати деякі шляхи, по яких індивіди переміщаються нагору чи вниз з одного прошарку в інший, необхідно розглянути ці діючі канали соціальної циркуляції. Найважливішими з них П. Сорокін вважає наступні: армію, церкву, школу, політичні, економічні і професійні організації.

Армія як канал соціальної циркуляції відіграє особливо важливу роль у воєнний час, завдяки чому багато індивідів піднімалися високо по соціальним сходам, почавши службу в армії з нижчих соціальних прошарків (Наполеон, Кромвель, Вашингтон і ін.).

У Давньому Римі найбільші можливості досягтивисотсоціального становища надавала армія. З 92 римських імператорів 36 досягли суспільних висот (починаючи з нижчих верств) завдяки службі в армії; з 65 візантійських імператорів 12. Багато середньовічних розбійників, кріпаків, простого люду стали у такий самий спосіб дворянами, баронами, герцогами.

У мирний час армія продовжує відігравати роль каналу для вертикальної циркуляції, але в ці періоди, стверджує П. Сорокін, роль її значно слабкіше, ніж у воєнний час.

Церква як канал вертикальної соціальної циркуляції успішно виконуєцюфункцію тільки тоді, вважає П. Сорокін, коли зростає її соціальна значимість.

Наприклад, християнська церква перемістила велику кількість людей з низів до вершин суспільства (так, з 144 римських пап 28 були простого походження, 27 вийшли із середніх класів). Будучи каналом для висхідного руху, церква (як і армія) була одночасно засобом для спадного руху (наприклад, єретики).

Інститути освіти і виховання, яку б конкретну форму вони не приймали, в усі століття і у всіх суспільствах були, на думку П. Сорокіна, засобами вертикальної соціальної циркуляції. Багато соціальних сфер і ряд професій практично закриті для людини без відповідного диплома, тому соціальне просування багатьох іменитих людей сучасності здійснювалося завдяки "шкільному механізму".

В усі віки освіта і виховання були каналом соціальної циркуляції, хоч діяв цей канал по-різному. Наприклад, у Китаї це був основний канал, відкритий для всіх верств; в Індії – тільки для вищих каст. У Китаї навіть син імператора, нездатний належно виконувати вимоги школи, переводився до розряду простих людей, і, навпаки, простолюдин завдяки школі міг досягти висот.

В Індії для того, щоб стати діячем високого рангу всередині вищої касти, учневі треба було продемонструвати такі фізичні, розумові та моральні якості, що це вдавалося одиницям. Курс навчання тривав 12-40 років. І впродовж цього періоду учень повинен був наслідувати вчителя у всьому, якщо тільки він не штовхав його на злочин. Він не мав права заперечити йому, повинен був виявляти про нього турботу, годувати його, їсти тільки після нього, вкладати вчителя в ліжко, помивши і витерши йому ноги. Самому ж учневі дозволялося лягати спати, отримавши на це дозвіл учителя. Розмовляв він з учителем стоячи. Учень повинен був йти, якщо вчитель йде, бігти, якщо той біжить. Учневі не можна було дивитися на сонце. Не можна було споживати м'ясо і мед. Заборонялося користуватися парфумами, прикрашати себе, спати вдень, користуватися парасолькою, взуттям, екіпажем. Слід було уникати злості, жадності, балакучості, гри на музичних інструментах, купання для задоволення, не співати, не танцювати, не задивлятися на жінок, не грати в азартні ігри, не брати те, що йому не пропонують, не заподіювати шкоду живим істотам, не вимовляти грубі слова, говорити тільки правду тощо. Саме завдяки цьому брахмани значно перевершували середній інтелектуальний і моральний рівень суспільства і користувалися величезним впливом.

У сучасному західному суспільстві освіта також (і не лише її наявність, а передусім якість) є тим “ліфтом”, що підіймає людину в суспільстві. У США та Західній Європі багато університетів, але насправді престижними є лише кілька з них: Гарвард, Кембридж, Оксфорд, Сорбонна, Йєльський університет. Освіта тут найдорожча, але і якість знань також вважається найвищою. Серед політичної, фінансової та промислової еліти країн Заходу більше ніж 80 відсотків закінчили саме ці навчальні заклади.

Нижчі ж верстви суспільства, вихідці з яких не можуть не тільки отримати престижну освіту, а й вищу освіту взагалі, користуються іншими шляхами, щоб піднятися нагору. Так, серед населення США негри становлять 12 відсотків, а в армії їх більше ніж 27 відсотків. Це пов'язано з тим, що Пентагон кожній людині, яка відбуде військову службу впродовж 5 років, допомагає сплатити вартість вищої освіти. Негритянська молодь з найбідніших верств у такий спосіб дістає можливість здобути вищу освіту.

Політичні організації починаючи з уряду і закінчуючи політичними партіями також відіграють роль соціального “ліфта” у вертикальній циркуляції. Історично велика кількість людей, народжених у прошарках прислуги, селянства чи ремісників, піднялися до помітних суспільних позицій завдяки чиновницькій і урядовій службі чи політичній діяльності. Якби не цей канал, то багато видатні політиків і державних діячів, вважає П. Сорокін, навряд чи змогли б досягти високого соціального стану.

Професійні організації (наукові, літературні й ін.), на думку П. Сорокіна, також відіграють істотну роль у вертикальному переміщенні індивідів, оскільки вхід у ці організації відносно вільний для усіх, хто знайшов відповідні здібності поза залежністю від їхнього соціального походження. Багато вчених, юристів, літераторів, лікарів, скульпторів простого походження соціально піднялися саме завдяки цьому каналу.

Існують й додаткові канали соціальної циркуляції, до яких відносяться нагромадження багатства і родина та шлюб.

Нагромадження багатств - один з найбільш простих і діючих способів соціального просування, вважає П. Сорокін. Процвітаючий підприємець - найбільший аристократ сучасного демократичного суспільства. Якщо людина багата, то вона знаходиться на вершині соціальної піраміди незалежно від свого походження, а найчастіше і джерела доходу.

Родина і шлюб(особливо з представником іншого соціального статусу), згідно П. Сорокіну, також можуть привести одного з партнерів чи до соціального просування, чи до соціальної деградації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення поняття соціальна мобільність.	\|	Види соціальної мобільності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.