Найбільш поширеними є механічні мішалки. За конструкцією механічні мішалки поділяються на лопатеві, рамні і якірні (це тихохідні мішалки, що використовуються для високов’язких рідин або суспензій), пропелерні і турбінні (швидкохідні для перемішування малов’язких емульсій і суспензій), спеціальні мішалки.
Вказані мішалки закріплюються на валу і обертаються від електродвигуна через редуктор. В зоні введення валу в корпус апарата встановлюють ущільнення. Найбільш поширені сальникові і торцеві. Вал може бути розміщений горизонтально, вертикально та під кутом.
Корпус апарату переважно має циліндричну форму і еліптичне або конічне днище. Корпус може мати зовнішню суцільну оболонку і змійовик (внутрішній), через які циркулюють теплоносії з метою підведення або відведення тепла в об’ємі середовища. В корпусі можуть додатково бути встановлені інші внутрішні пристрої – відбивні перегородки, барботери, труби передавлювання, гільзи термометрів та інші.
В апаратах при перемішуванні створюються різні типи потоків залежно від конструкції мішалки: тангенціальний, радіальний та осьовий.
Тангенціальне переміщення рідин здійснюється переважно по концентричних колах, паралельних до площини руху мішалки. Перемішування здійснюється за рахунок турбулізації потоку, що виникає на краях мішалки. Якість перемішування буде найгіршою, коли швидкість обертання рідини рівна швидкості обертання мішалки.
Радіальний рух характеризується направленим переміщенням рідини від мішалки до стінок апарату перпендикулярно до осі обертання мішалки.
Осьове переміщення рідини направлене паралельно до осі обертання мішалки.
На рисунку схематично показані найбільш поширені мішалки:
Рис.1. Лопатева мішалка Рис. 2. а –якірна мішалка; б – рамна мішалка
лопатнями; б – відкрита з криволінійними
лопатнями; в – відкрита з похилими лопатнями; г –закрита з направляючим апаратом.