Лекція 13.

1. Загальна характеристика технологій профiлактики й подолання професiйного стресу та синдрому «професiйного вигорання»

Важливою умовою профiлактики синдрому «професiйного вигорання» у вчителiв є розробка спецiальної технологiї профiлактики та подолання цього може реалiзуватися на двох основних рівнях:

а) на рiвнi освiтньої органiзації (технологiя для органiзацiйної профiлактики та подолання синдрому «професiйного вигорання», які можуть використовуватися керiвииками освiтнiх органiзацiй та шкільними психологами);

б) на рiвнi особистостi (техлологiя для iндивiдуальної профiлактики та подолання синдрому «професiйного вигорання», якi можуть використовуватися конкретними вчителями).

На пiдставi аналiзу лiтератури [1—16] та досвiду здiйснення консультативної роботи в освiтнiх органiзацiях ми розробили основнi принципи та прийоми таких технологiй, якi можуть бути покладенi в основу профiлактики та подолання синдрому «професiйного вигорання» в оргалiзацiях. Цi технології можуть бути певним чином модифiкованi для розв’язання конкретних професiйних та особистiсних проблем.

У цьому роздiлi висвiтлено загальну структуру тренiнгу «Профiлактика та подолання синдрому «професiйного вигорання» і здiйснення успiшної кар‘єри жiнок та чоловiкiв у закладах середньої освiти», який є складовою техлологiї, що впроваджується на рiвнi органiзацiї. Вiн може проводитися шкiльними психологами для формування у вчителiв готовностi для профiлактики та подолання синдрому «професiйного вигорання».

Окрiм того, представлено технологiю iндивiдуальної профiлактики i подолання синдрому «професiйного вигорання» у вчителiв, а також технологiю самоменеджменту.

У процесi розробки та реалiзацiї технологiї профiлактики та подолання синдрому «професiйного вигорання» необхiдно враховуват низку теоретичних положень [3], якi розкривають природу стресу:

· Слiд враховувати, що стрес є реакцiєю на життєву (професійну) ситуацiю, котра сприймається з прикрiстю та образою, вiдображається в емоцiйному та психiчному реагуваннi.

· За своєю структурою стрес є комбiнацiєю стресора та стресової реактивностi. Стресори — це фактори, здатнi потенцiйно викликати стресову реакцiю. Стресова реактивнiсть є змiною фiзiологiчного стану органiзму (збiльшення напруження м’язiв, пiдвищення серцебитя, пiдвищення артерiального тиску, збiльшення потовидiлення, пiдвищення рiвня холестерину в кровi, соляної кислоти в шлунку тощо).

· Модель стресу складається з таких основних складових: 1) професiйна ситуацiя (яка послiдовно або несподiвано виводить
людину зi стану рiвноваги); 2) сприймання професійної ситуацiї
як стресової (такої, яка викликає стурбованiсть); 3) емоцiйне
збудження (страх, гнiв, почуття загрози, стан потрясiння тощо)
як реакцiя на подiї, що примушують страждати; 4) фiзiологiчне збудження (пiдвищення артерiального тиску, напруження м’язiв, пониження ефективностi iмунної системи тощо); 5) наслiдки (занедужання; хвороби; зниження продуктивностi працi; мiжособистiснi конфлiкти тощо).

· Управління стресом — це можливiсть використовувати особистiстю наявнi важелi управлiння, не перекладаючи їх на iнших людей або обставини. Важливою складовою комплексної моделi управлiння стресом є втручання — встановлення особистiстю бар’єрiв (за допомогою спецiальних прийомiв) на всiх фазах розгортання стресу з метою протидiї йому. Основна мета втручання полягає в тому, щоб попередити негативнi наслiдки, які можуть викликати стрес-фактори. Когнiтивна оцiнка ситуацiї, вибiркове сприймання, релаксацiя, фiзичнi вправи є основними бар’єрами, якi може виставити особистiсть на певних фазах протiкання стресу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Передня кишка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.121 сек.