Джерела міжнародного приватного права.

Колізійний ж метод – це такий спосіб врегулювання суспільних приватно-правових відносин, що ускладнені іноземним елементом, який самостійно не врегульовує суспільне відношення, а тільки визначає право, яким повинно бути таке відношення врегульоване.

Матеріально-правовий метод врегулювання суспільних відносин притаманний будь-якій галузі внутрішнього права і характеризується як сукупність способів, напрямів впливу правової норми на суспільні відносини.

Колізійний.

Методи міжнародного приватного права.

Наявність у предмет міжнародного приватного права двох груп відносин зумовлює відповідно існування двох основних методів їх правового регулювання:

1. матеріально-правовий;

Матеріально-правовий і колізійний метод — це два способи регулювання відносин з іноземним елементом, причому найбільш досконалим являється перший спосіб, при якому застосовують безпосередньо матеріальну норму без звернення до колізійної норми.

Потреба застосування колізійного методу може виникати як у випадку неідентичності законодавства різних правових систем з одного і того самого питання, так і у випадку їх схожості. Для винесення рішення на основі законодавства певної держави суд повинен, насамперед, зробити вибір між законодавством цих держав, тобто звернутися до колізійної норми. Колізійний метод застосовується також у разі відсутності міжнародної уніфікації матеріально-правових норм з певного питання.

Вирішення питання про те, яку правову систему обрати, коли системи кількох держав колізують одна з одною, в багатьох випадках являє собою доволі складне завдання. При його вирішенні нерідко виникає необхідність враховувати потреби міжнародної співпраці, розвитку господарських зв'язків між державами та інтереси сторін-учасників відносин.

Для міжнародного приватного права мають значення не будь-які колізії, а тільки такі, що виникають між іноземними системами (міжнародні колізії). Внутрішні колізії, наприклад такі, що виникають в одній правовій системі між різними її правовими формами чи галузями, не входять до сфери міжнародного приватного права.

Наприклад, „Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.” За допомогою коліійного методу у даному випакду ми можемо точно визначити право якої держави повинно застосовуватися.

Інший приклад: „Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.” Тут позивач має можливість вибору права, що буде застосовуватися і такий його вибір здійснюється за допомогою колізійного методу.

Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної держави, самостійно не врегульовує правовідносини з участю іноземного елементу» її існування має сенс за умови використання матеріально-празової норми, тобто такої, що по суті регулює відносини у міжнародному приватному праві.

Наявність і використання таких норм і визначає матеріально-правовий метод регулювання зазначених відносин. Він полягає саме в тому, що відносини регулюються безпосередньо юридичними нормами.

У міжнародному приватному праві застосовуються такі джерела права, як

1) міжнародні договори (Гаазька конвенція про міжнародне приватне право 1951 р., Вашингтонська конвенція про визнання та виконання іноземних судових рішень 1958 р., Віденська конвенція про право міжнародного договору купівлі продажу 1980 р, Женевська конвенція про міжнародне перевезення вантажів 1956 р., Женевська конвенція про міжнародне автомобільне перевезення пасажирів і вантажів 1973р. тощо). Окремо слід виділити прийнятий у 1928 році кодекс міжнародного приватного права, який отримав назву Кодекс Бустаманте. Кодекс складається із вступу і 4 книг: міжнародне цивільне право, міжнародне торгове право, міжнародне деліктне право та міжнародний процес;

2) правові звичаї (міжнародні та внутрішньодержавні);

3) внутрішнє законодавство (вітчизняне та іноземне);

4) судова й арбітражна практика.

Як джерела права розглядають правову доктрину, хоча доктринальні положення не є загальновизнаним джерелом права.

Джерела міжнародного приватного права мають певні особливості, породжені наявністю міжнародних договорів і звичаїв:

1) подвійність джерел правового регулювання — існування внутрішньодержавного і міжнародного рівнів регулювання одних і тих самих відносин;

2) у деяких випадках джерелом міжнародного приватного права може виступати не тільки національне законодавство України (внутрішньодержавне і міжнародне), а й внутрішнє право інших країн.

Скажімо, при розгляді справи про спадкування, вітчизняний суддя може постати перед необхідністю застосування до правовідносин законодавства Польщі чи будь-якої іншої держави. При цьому суд повинен використати не тільки визнані в Україні закони чи підзаконні нормативні акти, правові звичаї, а й судові прецеденти, і навіть доктринальні положення.

Завдання науки міжнародного приватного права:

1. Уніфікація правових норм через прийняття міжнародних договорів і типових (модельних) законів.

2. Удосконалення і кодифікація норм міжнародного приватного права на національному рівні.

3. Виникнення колізії між нормами міжнародних договорів у сфері міжнародного приватного права.

4. Підвищення ролі принципу “автономії волі сторін” і перехід до гнучкіших норм колізійного права.

5. Розширення сфери дії міжнародного приватного права у зв’язку з науково-технічним поступом людства (атомна енергетика, космічна діяльність, прогрес у сфері транспорту, засобів зв’язку тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмет правового регулювання в міжнародному приватному праві.	\|	Поняття міжнародного приватного права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.261 сек.