• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Предмет правового регулювання в міжнародному приватному праві.

Міжнародне приватне право — це система правових норм, що регулюють майнові та особисті немайнові відносини між фізичними і юридичних осіб не тільки засобами національної правової системи, а й за допомогою відповідних міжнародних документів. Ці відносини засновані на юридичній рівності учасників, автономії їх волі, майновій самостійності (відособленості) та вільному волевиявленні.

Поняття міжнародного приватного права.

Лекція 1. Поняття, предмет, методи МПП

1. Поняття міжнародного приватного права.

2. Предмет правового регулювання в міжнародному приватному праві.

3. Методи міжнародного приватного права.

4. Джерела, завдання та міжнародного приватного права.

Міжнародне приватне право є однією з наймолодних правових дисциплін. Вперше дане поняття було запропоновано Джозефом Сторі в 1834 році.

На теренах поствітчизняного простору перша праця присвячена даному предмету була видана Миколою Ивановим у 1865 році під назвою «Основи приватної міжнародної юрисдикції».

Щодо природи міжнародного приватного права та його місця у системі права існують такі погляди:

1. Міжнародне приватне право є частиною міжнародного публічного права.

2. Міжнародного приватного права немає, а є внутрішнє законодавство, що стосується іноземців.

3. Міжнародне приватне право — це поєднання внутрішнього законодавства і міжнародного публічного права.

4. Міжнародне приватне право є окремою галуззю права, оскільки має окремий предмет і притаманні лише йому правові способи регулювання (колізійні та матеріально-правові норми).

Іншими словами міжнародне приватне право – це система юридичних норм спрямованих на регулювання невладних відносин з "іноземним елементом".

Це відносини, в яких не бере участь держава як організація публічної влади. Саме у цьому полягає різниця між публічним і приватним правом. Міжнародне приватне право стосується цивільно-правових відносин передусім між організаціями і громадянами (особами без громадянства) різних країн.

В основі виокремлення міжнародно-приватно правових відносин лежить „іноземний елемент”.

Під "іноземним елементом" розуміється:

1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання – щодо фізичних осіб; "національність" — щодо юридичних осіб);

2) об'єкт який знаходиться на території іноземної держави;

3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.

Суб’єктами є учасники правовідносин. Об’єкти — це те, на що спрямовані дії суб’єктів (наприклад, майно або шлюб між громадянкою та іноземцем). Юридичний факт певною мірою нагадує іскру. Так само, як іскра, потрапляючи у циліндр двигуна внутрішнього згоряння, змушує його працювати, юридичний факт породжує правовідносини. У міжнародному приватному праві іноземний юридичний факт породжує як міжнародні, так і національні невладні правовідносини.

Можна навести такий приклад:

30 січня 1996 року у місті Львові польський водій не впорався з управлінням великогабаритного фургона. Внаслідок транспортної пригоди одна особа загинула, кілька госпіталізовано, пошкоджено сім автомобілів. У даному випадку виникли правовідносини з делікту із "іноземним елементом". Щонайперше необхідно визначити які правові норми необхідно застосувати до даних відносин. Саме цим задванням займається міжнародне приватне право. В ч.1 ст. 569 Цивільного кодексу України говориться: "Права і обов'язки сторін згідно з обставинами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, де мало місце діяння або інші обставини, які служать основою для вимоги про відшкодування шкоди". Таким чином застосовуємо ЦК України.

У конкретних приватних правовідносинах іноземні елементи можуть перебувати у будь-яких поєднаннях: належати до однієї з цих груп, двох або до всіх трьох.

Наприклад, громадянин України — представник російської компанії — уклав у Парижі з представником китайської фірми договір купівлі-продажу товарів, розрахунки за які після надходження товарів до Росії повинні здійснюватися банком Німеччини. Як бачимо, виникають правовідносини купівлі-продажу, що мають кілька іноземних елементів, які належать до всіх трьох груп. За своїм складом ці відносини охоплюють п'ять держав. Кількість іноземних елементів може бути і більшою.

При цьому досить наявності у складі правових відносин одного іноземного елемента, причому з будь-якої групи, щоб вони набули міжнародного характеру. Ці правовідносини, ускладнені іноземним елементом, охоплює міжнародне приватне право, що виступає як галузь права, навчальна дисципліна і наука.

Отже, „іноземний елемент” у міжнародному приватному праві – це той суб’єкт чи приватно-правових відносин, що належить до правової системи іншої держави ніж та, на території якої він знаходиться, а також юридичний факт, що мав місце за їх участю.

Для визначення предмета міжнародного приватного права необхідно окреслити коло відносин, що регулюються нор­мами цієї галузі. Різні світові школи міжнародного приват­ного права по-різному вирішують це питання.

У літературі можна зустріти приклади різних доктрин. Так, французька до сфери міжнародного приватного права включає вчення про громадянство, правове становище іно­земців, питання колізійних законів, питання міжнародно­го цивільного процесу. Німецька — обмежує предмет цієї галузі лише колізійними питаннями. Правове становище іноземців у Німеччині відносять до цивільного права, а пи­тання громадянства — до державного права. Англо-американська доктрина зосереджує увагу на процесуальних пи­таннях, тобто насамперед ставиться завдання визначити, який суд компетентний розглядати справу з участю іноземного елементу

Ми вже встановили, що міжнародне приватне право регулює дві основні групи відносин – за участю іноземного елементу (майнові та особисті немайнові). Особливістю приватноправових відносин, яка виводить їх зі сфери дії базових галузей права (цивільного, шлюбно-сімейного, трудового, цивільно-процесуального) і включає у предмет міжнародного приватного права, є наявність іно­земного, чи міжнародного елементу.

Наявність іноземного елементу зумовлює колізійний характер даних відносин. Колізія(лат. collisio — зіткнення) — означає зіткненнябудь-яких протилежних сил, інтересів, прагнень; розбіжність між окремими законами однієї держави чи протиріччя законів, судових рішень різних держав; розбіжності або суперечність між правовими нормами, що регулюють однакові правовідносини. Колізія законів характеризується як протиріччя (зіткнення) двох чи більше формально діючих нормативних актів з одного і того самого питання.

Юридична наука на сьогодні не має єдиного поняття колізії права. Одні автори вбачають у ній суперечність юридичних норм (Н. Александров, М. Шаргородський), деякі розуміють її як одночасну дію різних норм щодо однієї фактичної ситуації (А. Міцкевич, А. Чер-данцев), інші визначають колізію як ситуацію, що виникає перед правозастосовчими органами за необхідності вибору певного правопорядку (І. Перетерський, С. Крилов, Л. Лунц).

Існує думка щодо багатозначності цієї категорії. Так, термін "колізія" слід розуміти:

1) як різновид правових колізій разом з конфліктами актів тлумачення та ін.

2) як відносини конфліктного характеру між правовими нормами різних систем права.

Якщо перша група колізій є наслідком нерозвинутості правової теорії, методології, прогалин у законотворчій діяльності та законодавчій техніці, то колізії другої групи вважаються цілком закономірними.

Таким чином, колізія у міжнародному при­ватному праві — це така правова ситуація, в якій приват­ноправові відносини через наявність в них іноземного еле­менту підпадають під чинність двох і більше національних правових систем. Тобто в ситуаціях, коли приватноправові відносини характеризуються проявом юридичного зв'язку з двома чи кількома правопорядками, кожний з яких може бути застосованим для врегулювання даних суспільних відносин. Причому у приписах відповідних систем права можуть міститися такі значні розбіжності, що юридичні наслідки застосування того чи іншого правопорядку можуть виявитися протилежними.

Отже, предмет міжнародного приватного права охоплює дві групи відносин – приватно-правові та колізійні.

Читайте також:

1. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
2. Абетково-предметний покажчик
3. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
4. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
5. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
6. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
7. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
8. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
9. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
10. Автоматичне регулювання.
11. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
12. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.

Переглядів: 2389