Предмет та метод юридичної деонтології

Визначення предмету даної юридичної науки є дуже важливим та принциповим питанням, вирішення якого допоможе більш глибоко ознайомитися із самою наукою та одночасно окреслити сферу наукового дослідження, визначити більш менш закінчений перелік соціальних явищ, які підлягають вивченню. Зазначимо, що у центрі деонтологічного дослідження знаходиться людина зі своєю особистою системою знань, навичок, умінь, а також діяльність людини, що здійснюється у правовій сфері життя суспільства.

Людина, її якості та її існування вивчаються також іншими науками, але в межах юридичної деонтології відбувається спеціалізація об'єкту дослідження. Даною наукою вивчається існуюча система юридичних знань, завдання та функції правознавства, роль юридичних знань у вирішенні питань суспільного буття.

По-перше, визначимо предмет юридичної науки. Предмет науки — це та сфера життєдіяльності суспільства, на пізнання якої націлена дослідницька діяльність. Для юридичної науки предметом являється держава та право.

Предмет юридичної деонтології – це види юридичних професій, характер юридичної практики в контексті її взаємини з наукою й освітою й кодекс професійної поведінки юриста, що представляє собою оптимальний звід (система) правил, у сукупності визначальних соціально-правовий режим професійного спілкування юриста з колегами й клієнтами.

Правовий режим професійного спілкування юриста - це атмосфера взаємин по лінії «юрист-громадянин», що розкривається в особливих психологічних, моральних, правових і інших зв'язках: «юрист-клієнт», «юрист-колеги», «юрист-родичи клієнта».

Предмет юридичної деонтології складається з:

1) юридичних професії з їхніми характерними рисами;

2) юридичної практики у взаємовідношенні з юридичною освітою і юридичною наукою;

3) нормативів поведінки юристів різних спеціальностей , яких вони повинні дотримуватися в процесі професійної діяльності.

Усі елементи структури предмета юридичної деонтології тісно взаємозалежні й, по суті, два перші "працюють" на третій елемент, тому що досліджувана наука називається «юридичною деонтологією» і покликана дати узагальнення деонтологічних стандартів поведінки й основних принципів професійної діяльності юриста. Сухий опис юридичної професії, юридичної освіти й науки не може вичерпати або замінити розкриття оцінної сторони професійної діяльності юриста, що виражається в нормативах (регулятивах) його поведінки . Тільки через вимоги, правила (нормативи, моделі) поведінки юристів-практиків у всім різноманітті їх учинків відкриваються можливості пізнати якість, ефективність юридичної практики.

Предмет юридичної деонтологіївключаються також і питання юридичної практики: формулюються поняття та зміст юридичної діяльності, види та форми її здійснення, вивчаються окремі юридичні спеціальності та відповідні професійні якості працівників юридичної сфери. При цьому особлива увага звертається на особисті людські якості, на етикет юриста, який передбачає цілу систему правил: як треба поводитися з співробітниками та різними учасниками юридичного процесу, якими нормами керуватися при здійсненні професійного обов'язку, на яких моральних принципах та правових ідеалах будувати свою роботу тощо.

Окремим блоком питань до предмету юридичної деонтології входять питання юридичної освіти- підготовки та перепідготовки кадрів, підвищення кваліфікації, розповсюдження позитивного досвіду. Головною тут є проблема підготовки не просто спеціаліста-юриста, а працівника високого рівня кваліфікації, тобто професіонала своєї справи. Зрозуміло, що професіоналом не можна бути взагалі. Професіонал - це добре підготовлений спеціаліст конкретної справи, тому система підготовки таких спеціалістів повинна відбивати специфіку практичних завдань, які треба вирішувати працівнику у повсякденній роботі.

Юридична деонтологія повинна вивчати не просто систему виховання юриста взагалі, суспільству потрібні професіонали конкретної справи - прокурори, законодавці, слідчі тощо.

Таким чином, у загальному вигляді предметом юридичної деонтології можна визначити юридичну теорію, юридичну практику та систему моральних вимог, що складають етикет професійної діяльності юристів. Слід додати, що юридична деонтологія як наука знаходиться у тісному контакті та взаємодії з іншими юридичними науками, використовує їх досягнення для дослідження власного предмету. Використовуються також знання неюридичних наук - педагогіки, психології, соціології, без чого практично не можливо отримати і узагальнити об'єктивні результати дослідження. Наприклад, розроблюючи практичні рекомендації для системи кадрової підготовки спеціалістів, реорганізації юридичної освіти або системи правового виховання, слід користуватися положеннями не тільки педагогіки та психології, а також досягненнями конституційного права, філософії права, теорії права тощо.

Серед методів, які використовуються окремими юридичними науками, слід назвати методи порівняння, аналізу та синтезу, статистики, метод історизму, системно функціональний метод, спеціально-юридичний та деякі інші.

Методи юридичної деонтології поділяють:

1.Загальні методи юриспруденції.

2.Приватні (конкретні методи).

3.Спеціальні методи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття, ознаки та загальна характеристика науки юридичної деонтології	\|	Загальні методи юриспруденції.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.