Загальні закономірності процесу навчання

Закономірність представляє собою об’єктивно-існуючий, повторюваний зв’язок соціальних явищ, за яких відбувається виникнення, розвиток, функціонування певної цілісної системи або її окремої підсистеми.

Закономірності процесу навчання – це повторювані, стійкі, об’єктивно-існуючі зв’язки у процесі навчання, реалізація яких сприяє ефективному розвитку особистості, а також вказує на залежність розвитку особистості від мети, принципів, методів, змісту, форм і засобів навчання.

Н. Мойсеюк [ ] поділяє закономірності, що діють у навчальному процесі, на загальні та конкретні. Загальні – це такі закономірності, дія яких поширюється на всю систему процесу навчання, а конкретні – це такі, дія яких використовується на окрему частину, або аспект системи.

До загальних закономірностейналежать:

1.Закономірність цілей навчання, які залежать:

а) від рівня і темпів розвитку суспільства;

б) потреб і можливостей суспільства;

в) рівня розвитку педагогічної науки та практики.

2.Закономірність мотивації навчання – результативність навчання зумовлюється:

а) внутрішніми мотивами (стимулами) навчання;

б) зовнішніми умовами та стимуляторами (суспільними, економічними, педагогічними).

3.Закономірність змісту навчання залежить від:

а) суспільних потреб, мети, завдань навчання;

б) вікових можливостей тих, хто навчається;

в) рівня розвитку теорії та практики навчання;

г) матеріально-технічних, економічних можливостей ВНЗ.

4.Закономірність методів навчання – ефективність дидактичних методів залежить від:

а) знань і навичок використання методів;

б) завдань та змісту навчання;

в) навчальних можливостей учнів;

г) матеріально-технічного забезпечення;

є) організації навчального процесу.

5.Закономірність управління навчанням – продуктивність навчання спричиняється:

а) інтенсивністю зворотних зв’язків у процесі навчання;

б) обґрунтованістю регулюючих впливів.

6.Закономірність результату навчання – кінцевий результат процесу навчання залежить від:

а) результатів попередніх етапів навчання;

б) характеру та обсягу матеріалу, що вивчається;

в) організаційно-педагогічного впливу педагогів;

г) здатності учнів до навчання;

д)часу навчання.

Педагогічний процес у вищий школі відповідає певним конкретним закономірностям:

- єдності історичного та логічного, що вимагає єдності історії та теорії науки і практики; єдності історичної та теоретичної форм наукового пізнання; єдності історичного, теоретичного та логічного у системі вищої освіти; єдності історичних і сучасних методів наукового дослідження. Згідно з цією закономірністю вивчають історію науки, історію вищого навчального закладу, історію педагогіки вищої школи та їхніх взаємозв’язків із сучасністю;

- застосування емпіричних і теоретичних методів пізнання в процесі вивчення об’єктів дослідження. Згідно з цією закономірністю емпіричну інформацію поєднують з її теоретичними узагальненнями у структурі науки та розділах предмету, що вивчається студентами;

- взаємозв’язків у реальному житті, що об’єднують діяльність вищого навчального закладу, а саме:

· взаємообумовленість мети, змісту, методів та форм педагогічного процесу та мотивації студентів;

· взаємообумовленість якості викладання у ВНЗ та рівня психолого-педагогічної підготовки викладачів;

· взаємообумовленість викладацької професійно-педагогічної діяльності викладачів та навчальної, науково-пошукової діяльності студентів;

· взаємообумовленість цілісного педагогічного процесу, єдність навчально-освітньої та господарчої діяльності;

· взаємообумовленість соціального стану суспільства та процесу підготовки кадрів для нього.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості педагогічного процесу у ВНЗ	\|	Принципи та методи навчання у ВНЗ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.