• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція № 2. Історія виникнення і розвитку дидактики.

Рис. 1. Взаємозв’язок компонентів дидактичної теорії (за В.І.Бондарем).

Пояснення даної схеми дивіться в посібнику В.І.Бондаря «Дидактика» (ст. 18-20).

Компоненти дидактичної теорії проявляються в різних формах навчання (урок, семінар та ін.) і виступають у вигляді цілей і завдань заняття як планування його результатів, змісту, методів навчання як способів вирішення конкретних завдань, форм організації навчальної діяльності (індивідуальна, парна, групова, колективна) і результатів розв’язання навчальних завдань.

Можна виділити такі взаємозв’язки між компонентами дидактичної теорії:

цілі освіти (навчання) визначають основні завдання;

цілі і завдання навчання є вихідними при визначенні, уточненні, вдосконаленні змісту освіти, який одночасно впливає на коригування завдань навчання;

структура змісту освіти, його особливості вимагають подальшого вдосконалення структури і логіки процесу навчання, який за умови оптимального функціонування створює передумови для подальшої модернізації й оновлення змісту освіти; процес навчання вдосконалюється також під впливом цілей освіти та нових завдань навчання;

на зміст освіти й організацію процесу навчання вагомо впливають принципи навчання, які є основою для вдосконалення методів навчання, що оновлюються у зв’язку з новими завданнями навчання і модернізованим змістом освіти;

методи і форми організації навчання на певному етапі його розвитку вимагають удосконалення змісту, коригують постановку цілей і завдань освіти.

Системний підхід до характеристики компонентів дидактичної теорії має велике практичне значення: його використання сприяє значному підвищенню ефективності засвоєння дидактики в процесі вузівської підготовки і самоосвіти. Цілісне бачення компонентів теорії навчання забезпечує формування системи дидактичних знань в їх детермінованих зв’язках і залежностях. Це створює основу для системного проектування педагогічного процесу, аналізу його результатів.

5.

Як і всі інші науки, дидактика належить до системи гуманітарних загальнолюдських знань, через це має взає­мозв'язки практично з усіма науками. Найтісніше вона пов'язана з філософією, соціологією, психологією, логікою, фізіологією людини, кібернетикою, конкретними методиками.

Філософія та соціологія дають змогу дидактиці враховувати соціальні особливості життя та діяльності людей, їх плив на процес навчання.

Політологія розкриває для дидактики проблеми, пов'язані із впливом політичних явищ та процесів на навчання людей.

Педагогічна психологія дає змогу враховувати психологічні закономірності та особли­ві процесу засвоєння знань, умінь, навичок.

Фізіологія людини збагачує відомості про особливості розвитку людського організму, вищої нервової діяльності людини.

Кібернетика розкриває закономірності процесів управління, передачі аналізу інформації. Використання її досліджень і наукових даних дає змогу сконструювати і застосовувати у педагогічному процесі навчальні та контрольні машини, здійснювати не тільки прямий, а й зворотний зв'язок учите­ля з учнями, що дає вичерпну інформацію про якість їхніх знань.

Конкретні методики, зорієнтовані на викладання окремих дисциплін, збагачують дидактику даними про пе­ребіг навчального процесу при застосуванні різноманітних форм і засобів навчання. Чим активніше впливає теоретич­на дидактика на методики і форми організації навчання, тим специфічнішою є методика викладання певного пред­мета. Дидактика співвідноситься з конкретними методи­ками, як теорія з практикою, а також як теорія з теорією, як дві взаємодіючі системи теоретичних знань у галузі пе­дагогіки. Дидактичні закономірності і принципи є загаль­ними; типи і структура методів і засобів навчання, які ґрун­туються на спільних принципах, мають певну схожість з іншими предметами; конкретні прийоми, засоби і методи у викладанні різних предметів є специфічними.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
7. XVII ст.). Виникнення козацтва.
8. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
9. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
10. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
11. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
12. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ

Переглядів: 889