Суб’єкти права інтелектуальної власності та їх класифікація

Новелою національного законодавства є визначення суб’єкта права інтелектуальної власності, що закріплюється у ст. 421 ЦК України:

так, суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до ЦК України, іншого закону або договору.

У статті 421 ЦК України визначення суб’єкта права інтелектуальної власності подане через вживання законодавцем терміна «творець об’єкта права інтелектуальної власності». Термін «творець» у вищезазначеній статті за своїм змістом є аналогічним терміну «автор об’єкта права інтелектуальної власності». Творець (автор) – це фізична особа, творчою працею якої створюється об’єкт праваінтелектуальної власності. Результат інтелектуальної, творчої діяльності може створити лише фізична особа.

Виходячи зі специфіки об’єктів права інтелектуальної власності, визнання особи творцем (автором) зазначеного об’єкта не залежить від обсягу її дієздатності. Творцями (авторами) об’єктів права інтелектуальної власності можуть бути обмежено дієздатні та недієздатні особи. Щодо недієздатних і малолітніх (до 14 років), то майнові права інтелектуальної власності здійснюють від їх імені батьки, усиновителі або опікуни (статті 31 і 41 ЦК України), тобто їх законні представники. Неповнолітні фізичні особи, віком від 14 до 18 років, можуть самостійно здійснювати свою правомочність щодо об’єктів права інтелектуальної власності, наприклад укладати договори на видання своїх творів (ст. 32 ЦК України). За фізичними особами, які визнані обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами, за законом також визнається авторство. Але здійснювати свою правомочність у сфері інтелектуальної власності вони можуть лише за згодою своїх піклувальників (ст. 37 ЦК України).

Таким чином, фізичні особи, які не мають повної цивільної дієздатності, є носіями особистих немайнових прав інтелектуальної власності. Реалізація майнових прав інтелектуальної власності від імені таких осіб та в їхніх інтересах здійснюється їх законними представниками (батьками, усиновителями, піклувальниками, опікунами).

Юридичні особи не можуть створювати об’єкти права інтелектуальної власності, це можуть зробити лише фізичні особи, що перебувають із ними у трудових відносинах (або за цивільно-правовими договорами). Проте юридичній особі може належати комплекс прав інтелектуальної власності та вона може бути, як і творець (автор), суб’єктом права інтелектуальної власності за договором або законом.

Що стосується класифікації суб’єктів права інтелектуальної власності, то можна зазначити таке.

Із практичної точки зору всіх суб’єктів права інтелектуальної власності можна поділити на дві групи – первинних (суб’єкти, які набули право інтелектуальної власності в результаті створення або державної реєстрації прав на об’єкт права інтелектуальної власності) та вторинних суб’єктів права інтелектуальної власності(вони самі нічого не створюють, але на підставі закону або договору набувають у встановленому порядку майнових прав інтелектуальної власності і, відповідно, визнаються суб’єктами права інтелектуальної власності).

Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути інша (не автор/творець) фізична особа (здебільшого зареєстрована як підприємець) та юридична особа, до яких на підставі договору (ліцензії) або закону переходять повністю або частково майнові права інтелектуальної власності на результат науково-технічної, творчої діяльності.

Суб’єктами права інтелектуальної власності за певних умов можуть бути також спадкоємці (щодо фізичних осіб) та правонаступники – щодо юридичних осіб (у разі ліквідації, реорганізації тощо). Одним із видів правонаступництва є перехід майнових прав інтелектуальної власності до роботодавця або замовника (статті 429 і 430 ЦК України).

Суб’єктом права інтелектуальної власності на об’єкт права інтелектуальної власності, створений у зв’язку з виконанням трудового договору або на замовлення, закон рівною мірою визнає автора (працівника), роботодавця та замовника (статті 429 і 430 ЦК України).

Здійснення ПІВ, яке належить кільком особам – ст. 428 ЦК України.

Окремо необхідно зазначити, що від суб’єкта права інтелектуальної власності слід відрізняти суб’єктів процесу набуття правової охорони на об’єкти права інтелектуальної власності та процесу захисту права інтелектуальної власності. До другої групи суб’єктів слід віднести, крім суб’єктів права інтелектуальної власності, і тих суб’єктів права, які надають суб’єкту права інтелектуальної власності допомогу в набутті прав та приймають відповідні рішення щодо заявлених на реєстрацію об’єктів, визнаючи їх об’єктами права інтелектуальної власності.

До таких суб’єктів слід віднести патентних повірених, Державна служба інтелектуальної власності Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України (далі – Держслужба), Апеляційну палату Держслужби, а також суди. Але ні патентний повірений, ні Держслужба, ні Апеляційна палата чи суд, виконуючи конкретні завдання – представляючи інтереси заявників (патентні повірені), приймаючи рішення щодо набуття прав на об’єкти права інтелектуальної власності (Держслужба), поновлюючи порушене або оспорюване право (Апеляційна палата та суд), – не набувають статусу суб’єкта права інтелектуальної власності, вони мають свій правовий статус, визначений у законодавстві України.

Наприклад, обсяг повноважень патентних повірених регулюється нормами спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності та Положенням про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 27 серпня 1997 р. (з подальшими змінами).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Об’єкти права інтелектуальної власності та їх класифікація	\|	Державна система охорони та захисту інтелектуальної власності в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.026 сек.