• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Державна система охорони та захисту інтелектуальної власності в Україні

Державна система охорони інтелектуальної власності в Україні, порівняно з іншими державами, є досить молодою, оскільки утворена лише на початку 90-х років XX ст.

Водночас історичний екскурс дозволяє зробити висновок, що в Україні питання правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності були на порядку дещо раніше – ще на початку XX ст.

Так, у 1918 р. у складі Народного міністерства торгу і промисловості, що було складовою уряду Української народної республіки, входило 10 департаментів, серед яких були Департамент винаходів та Департамент з охорони промисловості.

В Українській Державі часів діяльності уряду Скоропадського замість вищезазначеного міністерства діяло Міністерство торгу і промисловості, до якого входив Департамент фабрично-заводський. У складі цього департаменту працював відділ винаходів, який «завідував справами по виданню патентів на винаходи, реєстрував товарні знаки, фабричні рисунки і зразки». Для проведення експертизи, яка мала відношення «до видачі патентів і регістрації товарних знаків, фабричних рисунків і зразків», при відділі було утворено Експертний комітет. Зазначений комітет складався зі штатних урядовців організаційно-технічного відділу цього департаменту та фахівців окремих галузей, представлених зацікавленими міністерствами, зокрема Військового, Внутрішніх справ, Морського, Шляхів, Праці, Фінансів та Земських Справ. Начальник відділу міг залучати до Експертного комітету по вільному найму осіб для попереднього розгляду заяв, з правом вирішального голосу. Кількість членів комітету встановлював міністр торгу і промисловості. При відділі винаходів діяли також канцелярія, бібліотека, архів патентних списків і альбомів, зареєстрованих марок, зразків фабричних рисунків.

Особи, які бажали отримати охоронний документ на винахід, товарний знак чи фабричний зразок, повинні були написати заяву за встановленим зразком (на спеціальному друкарському бланку відділу винаходів), до якої необхідно було додати квиток Державної скарбниці про сплату «на депозит відділу винаходів за привілею» 30 крб., два примірники опису винаходу та два малюнки. Урядовою постановою від 13 листопада 1918 р. сплата за розгляд прохань про видачу привілеїв була збільшена з 30 до 100 крб., за процедури, пов’язані з оформленням товарних знаків, – з 3 до 30 крб., фабричних моделей – з 50 коп. до 50 крб.

27 червня 1918 р., на підставі ст. 76 Зводу Законів Російської імперії, т. XI ч. 2, 1913 p., було видане «Регістраційне свідоцтво» за № 1 (як охоронне до видачі патенту). Даний документ засвідчив, що 19 червня 1918 р. від жителів Ростова-на-Дону, інженерів П. Грюнталя та Л. Антошевського одержано заяву про видачу патенту на дерев’яну підошву, яка заміняє калоші. Заявників повідомили, що необхідно, «з огляду на те, що м. Ростов-на-Дону не належить до України... додати довіреність на імення якого-не-будь повіреного, який мешкає в Україні». Свідоцтво № 1 було виготовлене на художньому бланку з емблемою (тризуб у восьмикутній зірці), прикрашене пишним рослинним візерунком із використанням шрифту, стилізованого під давньоукраїнській скоропис. Про видачу реєстраційного свідоцтва № 1 було оголошено у «Державному Віснику» № 28 від 29 липня 1918 р.

12 вересня 1924 p., коли Україна була вже у складі СРСР, ЦВК і РНК СРСР прийняли Положення про патенти на винаходи, за яким патент став єдиною формою охорони винахідницьких прав. Було встановлено, що патенти видають на нові винаходи, які допускають промислове використання. Патент на винаходи видавали на 15 років, його можна було вільно відчужувати та передавати для використання іншій особі на розсуд патентово-лодільця. Держава залишала за собою право, у разі неможливості отримати добровільну згоду патентоволодільця, примусово відчужувати патент на свою користь у межах потреб державних підприємств і установ із виплатою патентоволодільцеві певної винагороди.

У цьому ж 1924 p., 12 вересня, було прийнято і постанову ЦВК і РНК СРСР «Про промислові зразки (рисунки і моделі)». Зазначений акт передбачав охорону промислових зразків, під якими розумілися нові за виглядом або формою художньо-промислові рисунки, призначені для відтворення у відповідних виробах; нові за виглядом, формою, будовою або розташуванням частин моделі, призначені для промисловості, торгівлі, ремесла, домашнього вжитку і взагалі для будь-якої роботи.

У 1931 р. було прийнято Положення про винаходи і технічні вдосконалення, яке замінило патенти на авторські свідоцтва як основну форму охорони винахідницьких прав. Винагороду автору відповідно до зазначеного Положення виплачували не підприємства, які використовували винахід, а галузеві органи з винахідництва, які враховували розмір річної економії, одержаної від впровадження винаходу.

Патентне законодавство переглядали тричі – у 1941, 1959 і 1973 роках, коли приймалися чергові базові акти про винахідництво.

У 1925 р. були прийняті Основи авторського права, які були доповнені у 1928 р. Документ визнав за авторами виключне право на їхні твори, яке за законом 1925 р. було чинним протягом 25 років від моменту першого видання або публічного виконання твору, а у 1928 р. перетворилося щодо більшості творів на довічне право автора. Основи закріплювали перехід авторських право до спадкоємців на 15 років після смерті автора.

6 лютого 1929 р. постановою Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів УСРР було затверджено перший закон «Про авторське право», положення якого спрямовувалися на стимулювання творчості, захист прав авторів.

8 грудня 1961 р. були затверджені Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, четвертий розділ яких був також присвячений авторському праву. Права авторів були значно розширені, скороченим був перелік винятків в авторському праві, більше регламентувалася діяльність організацій, які використовують твори, на які є авторські права.

18 липня 1963 р. Законом Української РСР був затверджений Цивільний кодекс Української РСР, четвертий розділ якого присвячувався авторському праву. Після приєднання СРСР у 1973 р. до Всесвітньої конвенції про авторське право (1952 р.) було закріплено право автора на переклад твору, до 25 років збільшено строк дії авторського права після смерті автора, розширено коло суб’єктів авторського права.

У 1965 р. Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про промислові зразки, Патентне відомство затвердило Положення про патентні зразки. Відповідно до них як промислові зразки охоронялися нові придатні для виготовлення промисловим способом художні рішення, пов’язані із зовнішнім виглядом промислового виробу, які демонструють єдність технічних та естетичних якостей. 8 липня 1981 р. Кабінетом Міністрів СРСР було затверджено нове положення про промислові зразки.

Слід констатувати, що після проголошення незалежності у 1991 р. Україна отримала лише окремі елементи державної системи охорони інтелектуальної власності, що перейшли від часів СРСР. Вони потребували докорінної перебудови відповідно до принципів ринкової економіки.

Можна зазначити, що початком організації національної патентної системи вважають 1993 рік, коли постановою Кабінету Міністрів України № 29 від 27 січня 1993 р. було засноване Державне патентне відомство України – центральний орган виконавчої влади. За достатньо короткий час було сформовано організаційну структуру Держпатенту, створено нормативно-правову базу для забезпечення правової охорони промислової власності в Україні, організовано систему реєстрації прав на використання об’єктів права промислової власності.

Упродовж останніх років в Україні сформувалася досить розгалужена організаційна структура органів, які прямо чи опосередковано забезпечують діяльність у сфері охорони та захисту інтелектуальної власності. Діяльність преважної більшості з них спрямована також на протидію правопорушенням та злочинам, що вчиняються у сфері інтелектуальної власності.

У складі Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради Українистворено підкомітети з питань інтелектуальної власності, з питань інноваційної діяльності, з питань науки тощо. їх завданням є розробка та розгляд проектів законів та інших нормативно-правових актів із питань інтелектуальної власності, проведення слухань тощо.

Спори з порушення прав інтелектуальної власності розглядаються господарськими судами, а також судами загальної юрисдикції та адміністративними судами.

Центральним органом виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності виступає Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України,діяльність якого спрямовується Кабінетом Міністрів України. У складі Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України діє Державна служба інтелектуальної власності (http://www.sdip.gov.ua).

Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №436/2011 затверджене Положення про ДСІВ.

Державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Основними завданнями Державної служби є:

- реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності;

- внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Державна служба відповідно до покладених на неї завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру;

2) організовує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності;

3) здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів;

4) визначає уповноважені заклади експертизи та доручає їм проведення експертизи заявок;

5) веде державні реєстри об’єктів права інтелектуальної власності;

6) організовує проведення перевірок суб’єктів господарювання на предмет дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності;

7) аналізує стан дотримання суб’єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності;

8) здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на об’єкти права інтелектуальної власності у міжнародних організаціях відповідно до законодавства;

9) організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

10) організовує роботу з підготовки та перепідготовки спеціалістів з питань інтелектуальної власності;

11) видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності;

12) здійснює атестацію представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

13) вивчає, узагальнює та аналізує досвід зарубіжних країн, а також практику застосування законодавства України у сфері інтелектуальної власності, розробляє та вносить пропозиції щодо вдосконалення та гармонізації норм законодавства України з нормами міжнародних договорів, учасницею яких є або має намір бути Україна;

14) забезпечує облік організацій колективного управління, визначає уповноважені організації колективного управління, здійснює аналіз їх діяльності, знімає з обліку організації колективного управління, виключає з реєстрів організації колективного управління та уповноважені організації колективного управління, анулює відповідні свідоцтва;

15) запроваджує заходи щодо розвитку системи збору та розподілу винагороди за використання об’єктів права інтелектуальної власності та/або суміжних прав;

16) запроваджує заходи, пов’язані із забезпеченням відтворювачів, імпортерів та експортерів примірників, що містять об’єкти права інтелектуальної власності і суміжних прав, контрольними марками та веденням Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок;

17) ліцензує виробництво дисків для лазерних систем зчитування, матриць;

18) забезпечує присвоєння та визнання спеціальних ідентифікаційних кодів, нанесених на диски та/або матриці, що експортуються, або матриці, що імпортуються;

19) видає документи для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України;

20) погоджує видачу державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування аудіовізуальної продукції щодо дотримання авторського права і суміжних прав;

21) запроваджує заходи з легалізації комп’ютерних програм та правомірного їх використання;

22) веде реєстр виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення;

23) здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням суб’єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності;

24) здійснює управління об'єктами державної власності;

25) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Державну службу Президентом України.

У складі Держслужби інтелектуальної власності працюють державні інспектори з питань інтелектуальної власності. Вони є посадовими особами Держслужби і здійснюють державний контроль за дотриманням суб’єктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності, а також у сфері виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування.

На вимогу Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, повязаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» та Указів Президента України «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні», «Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту та імпорту дисків для лазерних систем зчитування» створено новий підрозділ державних інспекторів з питань інтелектуальної власності — управління контролю за дотриманням законодавства у сфері інтелектуальної власності Держдепартаменту. Державні інспектори здійснюють планові та позапланові перевірки з метою контролю за дотриманням суб’єктами господарювання авторського та суміжних прав.

Державними інспекторами перевірятиметься правомірність використання об’єктів інтелектуальної власності під час здійснення господарської діяльності, що пов’язана з їхнім використанням.

Документом, яким оформляється перевірка є акт. У випадку виявлення адміністративного порушення держінспектор складає протокол про нього за відповідними статтями Кодексу про адмінправопорушення.

Держслужбою видаються офіційні бюлетені «Промислова власність», «Авторське право і суміжні права».

До сфери управління Держслужби інтелектуальної власності належать такі установи:

· Український інститут промислової власності (Укрпатент);

· Українське агентство з авторських і суміжних прав;

· Державне підприємство «Інтелзахист»;

· Інститут інтелектуальної власності і права.

При Держслужбі інтелектуальної власності створено Апеляційну палатудлярозгляду в адміністративному порядку заперечень проти рішень за заявками на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних схем та позначення походження товарів.

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом Міністерства освіти і науки України від 15.09.2003 N 622 РЕГЛАМЕНТ Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України.

Український інститут промислової власності (Укрпатент)– державне підприємство, створене на підставі наказу МОН України № 175 від 7 червня 2000 р. Укрпатент створений на базі Державного патентного відомства України та державного підприємства «Інститут промислової власності» (Офіційний сайт Укрпатенту: http://www.ukrpatent.org).

Український інститут промислової власності є державним підприємством, яке знаходиться у сфері управління Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України та Держслужби інтелектуальної власності. Укрпатент є єдиним в Україні органом, що проводить експертизу заявок на об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем, зазначення походження товарів тощо) на відповідність умовам надання правової охорони, виносить рішення щодо видачі охоронних документів, забезпечує здійснення державної реєстрації об’єктів промислової власності та офіційної публікації відомостей про них.

З метою полегшення патентного пошуку в системі створено Патентно-інформаційну базу експертизи та Фонд патентної документації громадського користування.

Український центр інноватики та патентно-інформаційних послугстворено у травні 2001 р. як філію державного підприємства «Український інститут промислової власності». Головною метою створення Центру стало забезпечення реальних механізмів сприяння винахідницькій та інноваційній діяльності. Робота Центру полягає у наданні різноманітних послуг у сфері інтелектуальної власності. Фахівці Центру здійснюють пошук інформації щодо винаходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг; патентні дослідження щодо виявлення порушення прав власників чинних охоронних документів; патентні дослідження для визначення тенденцій розвитку об’єктів господарської діяльності; переклади патентних документів з іноземних мов та на іноземні мови тощо.

Організації колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав. Суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління, що створені і працюють в Україні:

1. Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав"

2. Всеукраїнське об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав "Оберіг"

3. Громадська організація "Об’єднання правоволодарів у сфері образотворчого мистецтва та архітектурної діяльності "Статус"

4. Об’єднання підприємств "Український музичний альянс"

5. Об’єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"

6. Громадська організація "Агентство охорони прав виконавців"

7. Всеукраїнська громадська організація Гільдія кінорежисерів "24/1"

8. Асоціація "Дім авторів музики в Україні"

9. Громадська організація "Спілка авторів України"

10. Всеукраїнська громадська організація "Автор"

11. Асоціація „Гільдія виробників відеограм і фонограм”

Українське агентство з авторських і суміжних прав(http://www.uacrr.kiev.ua/)є основною ланкою охорони авторських прав. Українське агентство з авторських та суміжних прав є державним підприємством, що створене за наказом Міністерства освіти і науки України «Про створення державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» № 177 від 7 червня 2000 р. на базі Державного агентства України з авторських і суміжних прав і є його правонаступником, засноване на державній власності.

Агентство створене з метою управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

На міжнародному рівні Українське агентство з авторських та суміжних прав співробітничає:

· з авторсько-правовими організаціями зарубіжних країн по взаємному представництву інтересів;

· з іноземними видавцями щодо перекладу та видання іноземними мовами і розповсюдження в усьому світі українських наукових і науково-прикладних журналів, періодичних видань, учбових посібників та літератури, книг із питань історії та культури.

Інститути судової експертизи: Науково – дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності, відділення НДІСЕ в областях

Державне підприємство «Інтелзахист» створене відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 6 серпня 2002 р. № 449. Підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та підпорядковане Держслужбі інтелектуальної власності.

Підприємство створене з метою удосконалення організації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм, а також посилення захисту прав у сфері інтелектуальної власності.

Основними завданнями підприємства є:

· організація і забезпечення ведення Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм;

· забезпечення процесу видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм;

· участь у реалізації Держслужбою державної політики щодо легалізації програмного забезпечення;

· здійснення інших заходів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності.

Водночас сфера інтелектуальної власності не обмежується діяльністю вищезазначених органів. У відносинах щодо об’єктів права інтелектуальної власності беруть участь як органи державної влади, так і наукові установи, недержавні організації тощо.

Міністерство юстиції Українибере участь у розробці проектів законів та підзаконних актів із питань інтелектуальної власності, координує законотворчу діяльність у цій сфері та відповідає за його адаптацію до законодавства ЄС.

Міністерство внутрішніх справ Україниздійснює заходи з попередження та розкриття злочинів, пов’язаних із порушенням прав інтелектуальної власності, бере участь у створенні та вдосконаленні необхідної для протидії цим порушенням законодавчої бази.

У 2001 р. було створено Управління по боротьбі із правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності і високих технологій ДДСБЕЗ МВС України. Відповідні підрозділи були створені і на регіональному рівні. Основними напрямами роботи створених підрозділів є запобігання та викриття фактів незаконного тиражування і розповсюдження контрафактної аудіовізуальної продукції, неліцензійного комп’ютерного програмного забезпечення, а також виробництва і розповсюдження фальсифікованої продукції з незаконним використанням товарних знаків відомчих вітчизняних та зарубіжних виробників.

Антимонопольний комітет Українизабезпечує захист від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірним використанням об’єктів інтелектуальної власності. Органи Комітету розглядають справи про порушення антимонопольного та конкурентного законодавства, ухвалюють обов’язкові для виконання рішення про припинення порушень, накладають штрафи у випадках, передбачених законодавством, надсилають правоохоронним органам матеріали про порушення законодавства, що містять ознаки злочину та рекомендації щодо заходів, спрямованих на запобігання скоєння правопорушень.

Державна митна служба Українизабезпечує реєстрацію переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, та здійснює комплекс передбачених законодавством заходів із недопущення переміщення через митний кордон України товарів, виготовлених із порушенням прав інтелектуальної власності. Порядок подачі та розгляду заяви, порядок ведення реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України. Після реєстрації відповідного товару у реєстрі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи митні органи України вживають заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів.

Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації Україниздійснює державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів, а також про рекламу в цій сфері.

Зі сферою інтелектуальної власності пов’язана і діяльність ряду недержавних організацій,які умовно можна поділити на дві групи.

Перша група – творчі громадські об’єднання: Національна спілка письменників України, Національна спілка кінематографістів України, Національна спілка театральних діячів України, Національна спілка архітекторів України, Національна спілка художників України, Національна спілка майстрів народного мистецтва України, Спілка фотохудожників України, Спілка дизайнерів України, Національна спілка композиторів України, Всеукраїнська музична спілка, Всеукраїнська спілка кобзарів, Національна ліга українських композиторів, Національна спілка журналістів України, Спілка рекламістів України, Український фонд культури.

Друга група – організації, що спеціалізуються на сфері інтелектуальної власності: Всеукраїнська асоціація патентних повірених, Українська група Міжнародної асоціації з охорони промислової власності (АІРРІ), Всеукраїнська громадська організація «Антипіратський союз України», Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності (CIPR), Українська асоціація власників товарних знаків, Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності тощо.

На сьогодні перед системою правової охорони та захисту інтелектуальної власності стоїть питання вдосконалення механізмів захисту прав інтелектуальної власності. До проблем, що стоять перед системою, належать: відсутність належної координації діяльності органів державного управління; недостатня ефективність діяльності структур, що забезпечують захист прав інтелектуальної власності; неузгодженість законодавства, що регулює сферу інтелектуальної власності тощо.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II Державна дума
3. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
4. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
5. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
6. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Узагальнення та систематизація знань
10. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
11. А/. Право власності.
12. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.

Переглядів: 1834