• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Робочий час і час відпочинку.

Робочий час – це час, встановлений законом або угодою сто­рін, впродовж якого працівник зобов’язаний виконувати обу­мовлену трудовим договором роботу.

Види робочого часу

При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної , роботи не може перевищувати:

7 годин при тижневій нормі 40 годин;

6 годин при тижневій нормі 36 годин;

4 години при тижневій нормі 24 години.

При п’ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями .тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які за­тверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи пра­цівників, скорочується на 1 годину. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Різновиди робочого часу:

Надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу проф­спілкового комітету підприємства, установи, організації. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні ро­боти лише у таких виняткових випадках:

¨ при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а та­кож відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

¨ при проведенні громадське необхідних робіт по водопоста­чанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку – для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

¨ при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок не­передбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного, чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткуван­ня, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

¨ при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призна­чення;

¨ для продовження роботи при невиході працівника, який за­ступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вжити заходів до за­міни змінника іншим працівником.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного пра­цівника 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Вла­сник або уповноважений ним орган повинен вести облік надуроч­них робіт кожного працівника.

При роботі у нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу. Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Заборонено залучати до роботи у нічний час та до надурочних робіт неповнолітніх.

Час відпочинку – це встановлений законом час, на протязі якого працівник вільний від виконання своїх трудових обо­в’язків і який він може використати на свій розсуд. Законодавство передбачає основні види часу відпочинку:

ü Перерви протягом робочого дня – перерви для відпочинку і харчування; тривалість перерви: мінімальна – не менше 30 хв., максимальна – не більше 2 год.; перерва не включається в робо­чий час і не оплачується.

ü Щоденний відпочинок – перерва у роботі між її закінченням і початком на наступний день (зміну).

ü Щотижневий відпочинок – вихідні дні: при п’ятиденному робочому тижні надається два вихідні дні, при шестиденному — один; тривалість щотижневого безперервного відпочинку, тобто з моменту закінчення роботи в передвихідний день і до початку ро­боти на наступний робочий день, повинна бути не менш як 42 год.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законо­давством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихі­дним днем. У випадку, коли святковий або неробочий день збігає­ться з вихідним днем, вихідний переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих праців­ників до роботи у вихідні дні допускається з дозволу профспілко­вого комітету підприємства, установі, організації і лише у винят­кових випадках:

· для відвернення громадського або стихійного лиха, виробни­чої аварії і негайного усунення їх наслідків;

· для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;

· для виконання невідкладних, наперед не передбачених, робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нор­мальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

· для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і при­значення.

Залучення до роботи працівників у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваже­ного ним органу. Робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Святкові та неробочі дні. Допускаються лише роботи, при­пинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безпе­рервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викли­кані необхідністю обслуговування населення (зв’язок, транспорт, торгівля і т. д.), а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи. Робота у святкові дні оплачується у по­двійному розмірі.

Святкові і неробочі дні в Україні:

1 січня-Новий рік; ,

7 січня – Різдво Христове;

8 березня – Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня – День Перемоги;

28 червня – День Конституції України;

24 серпня – День незалежності України;

7 і 8 листопада – річниця Великої Жовтневої соціалістичної ре­волюції.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 1 січня Різдво Христове; один день (неділя) – Пасха (Великдень); один день (неділя) – Трійця.

Відпустки призначаються для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розви­тку особи. Види відпусток визначені згідно Закону України «Про відпуст­ки»:

I. Щорічні відпустки надаються всім працівникам із збережен­ням місця роботи (посади) і середнього заробітку:

1) основні (тривалістю не менше 24 календарні дні). Для деяких категорій працівників законодавство встановлює подовжену від­пустку, наприклад, - для неповнолітніх – 1 календарний місяць, - інвалідам 1 і II груп – 30 календарних днів, а інвалідам III групи – 26 календарних днів, - керівним, педагогічним, науково педагогічним та на­уковим працівникам – до 56 календарних днів.

Сезонним та тимчасовим працівникам щорічна відпустка нада­ється пропорційно до відпрацьованого ними часу.

2) додаткові надаються:

· працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці (до 35 календарних днів);

· окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з під­вищеним нервово-емоційним навантаженням або виконуєть­ся в особливих природних умовах та умовах підвищеного ри­зику для здоров’я – до 35 календарних днів;

· працівникам з ненормованим робочим днем —до 7 календар­них днів

Конкретна тривалість додаткової відпустки за особливий харак­тер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням:

· у середніх закладах освіти встановлюються на період випуск­них іспитів тривалістю від 10 до 23 календарних днів, а на пері­од перевідних іспитів – від 4 до 6 календарних днів без враху­вання вихідних;

· у профтехзакладах – 3.5 календарних днів протягом року.

· у вищих закладах освіти відпустки на період настановних за­нять, складання заліків та іспитів у надаються від 10 до 40 ка­лендарних днів щорічно залежно від рівня акредитації вузу і курсу навчання працівника. На період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) відпустка надається до 4-х міся­ців.

II. Творчі відпустки надаються працівнику для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників тощо.

ІІІ. Соціальні відпустки надаються у зв’язку з вагітністю та пологами, доглядом за дитиною тощо.

IV. Відпустки без збереження заробітної плати:

1) обов’язкові за бажанням працівника (інваліда, ветерана пра­ці, війни, для догляду за хворим, для складання вступних іспитів у навчальних закладах, для виховання дітей тощо);

2) відпустки за згодою сторін (за сімейними обставинами та з інших причин).

У порядку, зазначеному у колективному договорі, власник у ра­зі простою підприємства з незалежних від працівників, причин може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням.

Відпустки надаються протягом усього року. Черговість надання відпусток встановлюється власником або уповноваженим ним ор­ганом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації.

Поділ відпустки на частини допускається на прохання праців­ника за умови, щоб основна її частина була не. Менше 6 днів для дорослих і 12 днів для осіб молодших 18 років.

Забороняється попадання щорічної відпустки протягом двох років підряд, а також ненадання відпустки працівникам молодших 18 років та працівникам, які мають право на додаткову відпустку у зв’язку з шкідливими умовами праці.

До стажу роботи, що дає право на відпустку, включається:

· час фактичної роботи;

· час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберіга­лось місце роботи (посада) і заробітна плата повністю або частко­во (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, викликано­го неправильним звільненням або переведенням на іншу роботу);

· час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посади) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років;

· інші періоди роботи, передбачені законодавством.

За сімейними обставинами та з інших поважних причин пра­цівників, за його заявою, може бути надана короткочасна відпуст­ка без збереження заробітної плати.

Читайте також:

1. Вибір оптимального режиму роботи і відпочинку.
2. Заняття ф.в. у межах розширення активного відпочинку.
3. Лекція № 17. Тема: Робочий час і час відпочинку.
4. Надурочні роботи і ненормований робочий день
5. Неробочий хід
6. Нормований робочий час у свою чергу поділяється на робочий час нормальної тривалості, скорочений робочий час і неповний робочий час.
7. Поняття і види робочого часу. Скорочений та неповний робочий час.
8. Поняття та види часу відпочинку. Відпустка як вид відпочинку.
9. Програма і робочий план конкретно-соціологічного дослідження
10. Режими праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу.
11. Робочий день науковця
12. Робочий документ аудитора

Переглядів: 807