• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Режими праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу.

Тема 6. Нормування праці

Умови праці та фактори їх формування

Умови праці визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини.

Умови праці визначають такі фактори:

· виробничі;

· санітарно-гігієнічні;

· психофізіологічні;

· естетичні;

· соціальні.

На підприємствах і в організаціях, де є потенційні джерела шкідливих і небезпечних виробничих факторів, проводять атестацію робочих місць.

Основна мета атестації – регулювання відносин між власником (уповноваженим ним органом) і працівником щодо реалізації їх прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих.

На підставі комплексної оцінки робочі місця відносять до таких:

· з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці;

· зі шкідливими і важкими умовами праці;

· зі шкідливими умовами праці.

За результатами атестації складають переліки:

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства;

робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Раціональне використання робочого часу на підприємстві починається зі встановлення найдоцільніших режимів праці і відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими.

Змінний режим праці і відпочинку визначає тривалість змін, час їх початку і закінчення, тривалість і час початку і закінчення перерв у роботі.

Добовий режим праці і відпочинку включає кількість змін (циклів) за добу.

Тижневий режим праці і відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів за тиждень, роботу у вихідні чи святкові дні, порядок чергування змін.

Місячний режим праці і відпочинку визначає кількість робочих і неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які отримують відпустки, тривалість основних і додаткових відпусток.

Режими праці і відпочинку регулює Кодекс законів про працю України.

Загальними вимогами до режимів роботи є:

· дотримання встановленої законом загальної тривалості робочого часу;

· забезпечення рівномірного чергування часу роботи і перерв між змінами, для чого розраховують тривалість циклу обороту змін – періоду, за який всі працівники відпрацюють у всіх змінах, передбачених графіком;

· обмеження кількості змінних графіків на підприємстві, оскільки це утруднює процес управління.

Для виявлення резервів раціональнішого використання фонду робочого часу працівників проводиться класифікація видів витрат робочого часу за такими напрямками:

Час роботи і час перерв у роботі (табл.8.1).

1.1.Час роботи – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник виконує трудові функції. Він включає:

1.1.1.Час підготовчо-завершальної роботи, що витрачається на підготовку до виконання завдання, і дії, пов’язані з його завершенням (одержання завдання, інструктаж, здавання готової продукції та ін.).

1.1.2.Час оперативної роботи витрачається на безпосереднє виконання трудового завдання. Він включає:

· основний час – час безпосереднього перетворення предметів праці;

· допоміжний час – час управління обладнанням, вимірювання показників, переходів та ін.

1.1.3.Час обслуговування робочого місця складається з:

· часу організаційного обслуговування, що витрачається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконанням змінного завдання;

· часу технічного обслуговування, що витрачається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконанням даної конкретної роботи.

Таблиця 8.1

1.2.Час перерв – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник не виконує трудові функції з різних причин. Він включає:

1.2.1.Час регламентованих перерв заздалегідь передбачений, об’єктивно необхідний. До нього належать:

· час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва;

· час перерв, обумовлених трудовим законодавством;

· час на відпочинок та особисті потреби.

1.2.2.Час нерегламентованих перерв складається з непередбачуваних, небажаних зупинок в роботі. Це:

· час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва (перебоями постачання, несправністю устаткування);

· час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни – запізненнями, прогулами та ін.;

· час відпусток з дозволу адміністрації.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. V. Класифікація рахунків
5. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
6. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
7. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
8. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
9. Адаптація працівників.
10. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
11. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
12. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії

Переглядів: 1089