МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Режими праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу.Тема 6. Нормування праці Умови праці та фактори їх формування Умови праці визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини. Умови праці визначають такі фактори: · виробничі; · санітарно-гігієнічні; · психофізіологічні; · естетичні; · соціальні. На підприємствах і в організаціях, де є потенційні джерела шкідливих і небезпечних виробничих факторів, проводять атестацію робочих місць. Основна мета атестації – регулювання відносин між власником (уповноваженим ним органом) і працівником щодо реалізації їх прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих. На підставі комплексної оцінки робочі місця відносять до таких: · з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці; · зі шкідливими і важкими умовами праці; · зі шкідливими умовами праці. За результатами атестації складають переліки: робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством; робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства; робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.
Раціональне використання робочого часу на підприємстві починається зі встановлення найдоцільніших режимів праці і відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими. Змінний режим праці і відпочинку визначає тривалість змін, час їх початку і закінчення, тривалість і час початку і закінчення перерв у роботі. Добовий режим праці і відпочинку включає кількість змін (циклів) за добу. Тижневий режим праці і відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів за тиждень, роботу у вихідні чи святкові дні, порядок чергування змін. Місячний режим праці і відпочинку визначає кількість робочих і неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які отримують відпустки, тривалість основних і додаткових відпусток. Режими праці і відпочинку регулює Кодекс законів про працю України. Загальними вимогами до режимів роботи є: · дотримання встановленої законом загальної тривалості робочого часу; · забезпечення рівномірного чергування часу роботи і перерв між змінами, для чого розраховують тривалість циклу обороту змін – періоду, за який всі працівники відпрацюють у всіх змінах, передбачених графіком; · обмеження кількості змінних графіків на підприємстві, оскільки це утруднює процес управління. Для виявлення резервів раціональнішого використання фонду робочого часу працівників проводиться класифікація видів витрат робочого часу за такими напрямками: Час роботи і час перерв у роботі (табл.8.1). 1.1.Час роботи – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник виконує трудові функції. Він включає: 1.1.1.Час підготовчо-завершальної роботи, що витрачається на підготовку до виконання завдання, і дії, пов’язані з його завершенням (одержання завдання, інструктаж, здавання готової продукції та ін.). 1.1.2.Час оперативної роботи витрачається на безпосереднє виконання трудового завдання. Він включає: · основний час – час безпосереднього перетворення предметів праці; · допоміжний час – час управління обладнанням, вимірювання показників, переходів та ін. 1.1.3.Час обслуговування робочого місця складається з: · часу організаційного обслуговування, що витрачається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконанням змінного завдання; · часу технічного обслуговування, що витрачається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконанням даної конкретної роботи.
Таблиця 8.1
1.2.Час перерв – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник не виконує трудові функції з різних причин. Він включає: 1.2.1.Час регламентованих перерв заздалегідь передбачений, об’єктивно необхідний. До нього належать: · час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва; · час перерв, обумовлених трудовим законодавством; · час на відпочинок та особисті потреби. 1.2.2.Час нерегламентованих перерв складається з непередбачуваних, небажаних зупинок в роботі. Це: · час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва (перебоями постачання, несправністю устаткування); · час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни – запізненнями, прогулами та ін.; · час відпусток з дозволу адміністрації. Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|