Об’єкти нормування праці

Суть і значення нормування праці.

Нормований і ненормований робочий час.

2.1.Нормований час включає всі затрати часу, що є об’єктивно необхідними для виконання конкретного завдання, а отже, підлягають нормуванню. Це таке:

2.1.1.Час продуктивної роботи.

2.1.2.Час регламентованих перерв.

2.2.Ненормований робочий час не є об’єктивно необхідним, а отже не включається до складу норми. Це таке:

2.2.1.Час непродуктивної роботи.

2.2.2.Час нерегламентованих перерв.

Нормування праці спрямоване на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Зміст роботи з нормування праці на підприємстві включає:

· аналіз виробничого процесу;

· поділ його на частини;

· вибір оптимального варіанта технології й організації праці;

· проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку;

· розрахунок норм згідно з особливостями технологічного і трудового процесів.

Норми праці повинні відповідати найефективнішим для конкретних умов варіантам технологічного процесу, організації праці, виробництва і управління.

На основі норм праці розраховують трудомісткість виробничої програми, визначають необхідну чисельність персоналу і його структуру на підприємстві, розраховують економічну ефективність науково-технічних та організаційних нововведень.

Норми праці повинні встановлюватися на рівні, що відповідає мінімуму сумарних витрат виробництва на випуск запланованого обсягу продукції.

Виділяють дві форми витрат праці:

· витрати робочого часу;

· витрати робочої сили (фізичної та нервової енергії людини).

Відповідно до цього виділяють дві групи об’єктів нормування праці:

· ті, що характеризуються переважно витратами робочого часу;

· ті, що характеризуються переважно витратами робочої сили.

Найширше вживаним об’єктом нормування праці є робочий час. Він нормується на різних рівнях і різними видами норм.

На державному рівні робочий час нормується для забезпечення певної кількості праці, необхідної для нормальної життєдіяльності суспільства, а також для дотримання прав людини на збереження здоров’я, відпочинок і всебічний розвиток.

В Україні така норма робочого часу встановлюється відносно робочого тижня і становить 40 годин при нормальних умовах праці.

В шкідливих умовах праці, а також для певних категорій працівників (неповнолітні, інваліди, матері малолітніх дітей, вагітні жінки) норма робочого часу скорочується.

До об’єктів, що характеризуються переважно витратами робочої сили, належать встановлення обсягу роботи, зони обслуговування, а також норм витрат фізичної та нервової енергії.

При нормуванні обсягу роботи він встановлюється у вигляді нормованого завдання на певний період часу (зміну, місяць).

Зона обслуговування визначається кількістю засобів виробництва, ефективну роботу яких може забезпечити один працівник або бригада.

Витрати фізичної і нервової енергії працівників можуть характеризуватися темпом роботи, мірою зайнятості працівників протягом робочого часу, показниками втомлюваності та ін. Для характеристики цих показників найбільше підходять норми тяжкості праці. Складовими тяжкості праці є її інтенсивність, стан виробничого середовища та ін. Норми тяжкості праці регламентують допустимі навантаження на організм працівника і використовуються для обґрунтування часу на відпочинок, встановлення компенсації за несприятливі умови праці та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Режими праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу.	\|	Система нормативів і норм праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.