Лекція 6

План

Лекція 5

«Туризм як засіб фізичного виховання»

1. Понятійний апарат у сфері туризму.

2. Вплив занять туризмом на людський організм.

3. Техніка безпеки під час туризму.

Література

1. Курилова В.И. Туризм / Курилова В.И. – М.: Просвещение, 1988. – 224 с.

1. Поняття «туризм» почало формуватися з початком масового переміщення значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля. Сам термін «туризм» походить від французького слова tourisme, яке означає подорожі, поєднуючи відпочинок з елементами спорту. Згідно Закону України «Про туризм» наведено таке визначення: туризм – це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровчою, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.

Згідно Закону України «Про туризм» ст.4, в залежності від категорії осіб, які здійснюють туристичні подорожі, їх цілей, об’єктів, що використовуються або відвідуються, існують такі види туризму: дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку, для інвалідів, культурно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний, релігійний, екологічний (зелений), сільський, підводний, гірський, пригодницький, мисливський, автомобільний, самодіяльний.

Активний туризм – одна з найбільш відомих форм відпочинку. До неї відносяться: рафтинг (сплав по гірських річках), катання на гірських лижах і сноубордах, аеротуризм, включає в себе екскурсії на гвинтокрилі та на літаку, авіаподорожі в будь-які пункти земної кулі, політ на пароплані, а також стрибки з парашута і кінні прогулянки.

Спортивно-оздоровчий туризм передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання механічних транспортних засобів, покладаючись лише на свої власні сили, реалізуючи вміння і навички. До спортивно-оздоровчого туризму відносяться такі види активного туризму як: пішохідний, гірський, лижний, водний, велосипедний.

Лижний туризм передбачається в поході пересування на лижах. Лижні походи проводяться в зимовий період, якщо наявний стійкий сніговий покрив і температурі нижче 0°С. Необхідною умовою для участі в зимових подорожах є добра переносимість холоду, здатність в умовах постійно низьких температур не втрачати робочої форми і, що не менш важливо, психічної рівноваги.

Водний туризм. Серед водоймищ, якими подорожують туристи – бурхливі гірські і спокійні рівнинні річки, озера і моря. Різноманітні плавучі засоби – дерев’яні, надувні і пластмасові човни, розбірні байдарки, катамарани, плоти на надувних елементах тощо.

Велосипедний туризм. Цей вид туризму привабливий перш за все завдяки своїй високій мобільності. Відстань, яку здатна подолати група за один день, може досягати 100 – 150 км. Велотуризм має певні переваги порівняно з пішохідним туризмом: швидкість руху в ньому в кілька разів вища, отже, за один похід можна побачити більше цікавих місць.

Спелеотуризм. Специфіка цього виду туризму – перебування під землею – потребує різносторонньої фізичної, тактичної, технічної і психологічної підготовки.

Прогулянка – це пересування на місцевості з пізнавальною, оздоровчою метою та з метою загартування.

Екскурсія – це колективне відвідування певних об’єктів з пізнавальною або науковою метою.

Туристична експедиція представляє собою організоване подорож в молодосліджуваний район, яке здійснюється зі спеціальнодослідницькою метою.

Туристичний похід – це подорож з активним способом пересування у віддалених від місця проживання районах з освітньою, оздоровчою, спортивною та дослідницькою метою.

2. Науково-технічний прогрес, рання комп’ютеризація освіти пред’являє підвищені вимоги до психофізичних особливостей молоді, що на фоні розвитку і росту організму, може призвести до перевтоми та появи різних паталогічних станів. Підсилює негативний вплив на студентів і несприятливе екологічне середовище. Міський житель проводить у приміщенні майже 80% свого часу.

Удосконалення фізичного виховання студентської молоді потребує пошуку та розробки нових форм і методів, спрямованих на зміцнення здоров’я, підтримку високої працездатності протягом навчального дня і року. Для нейтралізації шкідливого впливу на здоров’я людини суб’єктивних і об’єктивних чинників мало використовуються засоби туризму.

Туризм – один з найпопулярніших форм активного відпочинку, який поступово відвойовує втрачені позиції найбільш масового виду рухової активності населення України. Суспільство сьогодні розглядає туризм, як ефективний засіб не тільки фізичного, але й патріотичного, морального, естетичного виховання підростаючого покоління, розвитку пізнавальних інтересів, свідомості і самосвідомості.

Студентський туризм це насамперед здоров’я, фізичне вдосконалення, рухова активність, захоплюючий вид активного відпочинку, а також живе пізнання навколишнього світу. Краса природи рідного краю, вважав В.О.Сухомлинський, виховує витонченість почуттів, допомагає відчувати красу людини, тому він вчив молодь пізнавати навколишній світ природи так, щоб кожен їхній крок був мандрівкою до витоків чудес у природі, ошляхетнював їх серця та загартовував волю.

Вивчення впливу занять туризмом на формування особистості показує, що туристська діяльність охоплює одночасно три компоненти: оздоровчий, виховний, пізнавальний, тобто сприяє гармонійному розвитку особистості. Залучення до занять туризмом має оздоровчу дію, сприяє розвитку та вдосконаленню фізичних якостей, позитивно діє на розумову й фізичну працездатність, в цілому позначається на здоров’ї, зокрема позитивно впливає на емоційну-вольову сферу, зумовлюючи формування навичок самообслуговування, розвиток самостійності та організованості, вміння регулювати свою поведінку, долати труднощі. Туризм передбачає виключно здоровий спосіб життя, а здобуті під час туристських походів, екскурсій, подорожей знання визначають інтерес молоді до навколишнього світу.

Аналіз впливу рухової активності, притаманної туризму на молодий організм показує, що під час занять спостерігається покращення функціонального стану кардіореспіраторної системи, що проявляються у збільшенні ударного об’єму крові, інтенсивності видиху і вдиху, покращенні силових показників, витривалості.

Так, на збільшення сили м’язів верхнього плечового поясу ефективно впливають лижні походи, м’язів спини – піші. Інтенсивність видиху ефективно покращується в піших походах.

Одним з найкращих способів залучення молоді до туризму є проведення туристських подорожей, експедицій, краєзнавчих й пошукових експедицій, екскурсій, прогулянок, вони формують позитивний емоційний фон, підвищують настрій людини, покращують показники психофізіологічного стану.

3. Практика свідчить, що основою профілактики захворювань, нещасних випадків і травм у походах чи подорожах є ретельна й планомірна підготовка туристів. Кожний учасник повинен пам’ятати, що забороняється йти в багатоденний похід або подорож людині, яка недавно перенесла травму, гостре інфекційне захворювання. Лише при незначних відхиленнях у стані здоров’я можна вирушати в нескладні походи вихідного дня, порадившись перед цим з лікарем.

Тому, готуючись до походу або подорожі, насамперед вивчають маршрут й аналізують причини можливих небезпек і нещасних випадків, їх ділять на дві категорії: 1) ті, що можуть статися внаслідок недостатньої фізичної, технічної, психічної, морально-вольової підготовки та поведінки учасників мандрівки і 2) ті, що можуть виникнути через кліматичні, метеорологічні умови району походу або подорожі та рельєф місцевості.

Проте практика свідчить, що основними причинами нещасних випадків і травм є відсутність організованості й дисципліни в групі, чіткого та кваліфікованого керівництва й достатнього матеріально-технічного забезпечення багатоденних походів і подорожей. Причинами травматизму можуть також бути: незадовільна підготовка місць для проведення тренувальних занять, неправильний підбір спорядження, одягу та взуття для туристського походу і подорожі.

Найчастіше травми і нещасні випадки трапляються на складних ділянках маршруту, підйомах, спусках, переправах. Найчастіше у туризмі трапляються такі травми: потертості, намулювання, мозолі, синяки, вивихи, розтягнення зв’язок, відмороження, опіки, порізи, поранення, непритомність, укуси комарів, шлунково-кишкові захворювання тощо.

Щоб запобігти потертості, намулюванню, появі мозолів на ногах, слід заздалегідь підібрати взуття й добре розносити його. Виявивши потертість або іншу травму ніг, насамперед усувають причину – перевзуваються, припасовують взяття. Потім заклеюють місце пошкодження лейкопластирем або накладають тугу пов’язку.

Учасникам зимового походу чи подорожі загрожує відмороження відкритих ділянок обличчя та кінцівок, особливо пальців рук і ніг. Часто до цього призводить неправильне користування одягом, погано підігнане спорядження, порушення режиму руху, відпочинку та харчування, відсутність контролю з боку керівника, незнання способів обігрівання під час руху та на привалах або нехтування ними, а також недотримання профілактичних заходів.

Частою причиною відмороження ніг є тісне або зіпсоване під час сушіння взуття, а також надмірна кількість надягнених шкарпеток. Ноги відігрівають швидкою ходою або інтенсивними рухами. Можна вдатися до такого простого способу. Знявши лижі, спираються на палицю або якийсь предмет і енергійно розмахують ногою вперед – назад, 30 – таких рухів, як правило, відігрівають кінцівку. При цьому не можна роззуватися. На морозі послабте шнурки, закутайте ногу поверх черевика теплим одягом і виконуйте махові рухи. Якщо таким способом не вдалося зігріти ногу, слід негайно розбити табір і, вже в спальному мішку роззувши ногу, енергійно розтирати її руками.

Якщо турист потрапив у воду, треба допомогти йому негайно переодягтися в сухе, енергійно розтерти тіло потерпілого, напоїти його гарячим чаєм або кавою і примусити активно рухатись на відкритому повітрі.

При замерзанні потерпілого треба якнайшвидше доставити в тепле приміщення, розтерти тіло спиртом, одягти в теплий одяг, напоїти гарячим чаєм або кавою. Помітивши ознаки ослаблення дихання, дати понюхати розчин аміаку, провести вентиляцію легень, потім дати ліки для стимуляції серцево-судинної системи.

Крім відморожень, учасників походу і подорожі підстерігає небезпека переломів, вивихів, опіків тощо. При переломах і вивихах за допомогою шини фіксують травмоване місце і негайно транспортують потерпілого до лікарні. Для вгамування болю йому дають таблетку анальгіну чи амідопірину.

При опіках біля вогнища вражену ділянку тіла змочують слабким розчином калію перманганату чи таніну, потім на неї кладуть пов’язку з синтоміциновою емульсією чи пеніциліновою маззю.

Якщо ви сильно забилися чи розтягнули зв’язки, покладіть на вражене місце холодний компрес, а другої доби – тепло і тугу пов’язку.

При ангінах, гострих респіраторних вірусних інфекціях, які супроводжуються незначним підвищенням температури, застосовують норсульфазол чи сульфадимезин (по 1 таблетці 4 рази на добу протягом 3 – 4 днів) і полощуть горло розчином перманганату калію, соди або солі. Якщо у хворого висока температура, його слід госпіталізувати.

Знати основи самоконтролю, гігієни, першої медичної допомоги й ті основні показники стану організму, які визначають його тренованість, має кожний, хто збирається в похід або подорож. Але при цьому треба завжди пам’ятати, що самоспостереження не може й не повинно заміняти лікарського контролю, воно – лише цінне й необхідне доповнення до нього. Тому слід періодично, а при виявленні яких-небудь порушень або відхилень від норми – негайно звертатися до лікаря. Тільки спеціаліст може робити відповідні висновки і вносити зміни в режим навчально-тренувального процесу, відпочинку та обсяг фізичних навантажень.

«Туристичні ресурси України»

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Лекція 7

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.