• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Вхід вплив вихід

зворотній зв’язок

Рис.1.1. Загальна схема взаємодії системи управління і об’єкта управління

Розрізняють автоматичні (без участі людини) та автоматизовані (за участю людини) системи управління. Принципова відміна АСУ від традиційної системи управління полягає в тому, що в АСУ частина управлінських робіт (в САУ – всі), а саме: збір, аналіз і перетворення інформації – виконується за допомогою засобів обчислювальної техніки.

Так, в [6] наводиться наступне визначення АСУП: “Автоматизована система управління виробничим об’єдненням (підприємством) являє собою систему управління, засновану на застосуванні електронно-обчислювальної техніки і економіко-математичних методів для вирішення основних задач управління виробничо-господарською діяльністю об’єднання (підприємства). Для створення АСУП використовуються засоби загальносистемного, організаційно-економічного, технічного, інформаційного, програмного, математичного, лінгвістичного та правового забезпечення”.

Таким чином, загальну структуру АСУП можна представити як систему, що складається із двох частин : функціональної і забезпечувальної (рис. 1.2).

Автоматизована система управління

Функціональна частина АС Забезпечувальна частина АС

(функціональні підсистеми АС) (забезпечувальні підсистеми АС)

Функціональна підсистема 1 Технічне забезпечення АС

>Функціональна підсистема 2 Програмне забезпечення АС

Функціональна підсистема 3 Інформаційне забезпечення АС

> .......................................... Математичне забезпечення АС

........................................ Лінгвістичне забезпечення АС

Функціональна підсистема N Організаційно-правове

забезпечення АС

Рис. 1.2. Загальна структура автоматизованої системи

Функціональна частина – це задачі організаційного управління (розрахунки різних планів, нормування робіт і т.д.), які вирішуються на ЕОМ, а забезпечувальна частина – це ті засоби, які забезпечують їх вирішення, тобто це додатковий об’єкт, який виник при автоматизованому управлінні. Функціональна і забезпечувальначастини АСУП в свою чергу поділяються на підсистеми.

Перелік та зміст функціональної частини АС, яка складається з так званих функціональних підсистем, залежить, в першу чергу, від типу АС (АСУП, САПР – системи автоматизованого проектування, АСУ банком і т.д.) та, в деякій мірі, від особливостей конкретного об’єкту комп’ютеризації. Перелік же забезпечувальних підсистем для всіх типів АС є типовим [6]:

· технічне забезпечення;

· програмне забезпечення;

· інформаційне забезпечення;

· математичне забезпечення;

· організаційно-правове забезпечення;

· лінгвістичне забезпечення;

· ергономічне забезпечення;

інші.

Від типу АС та особливостей конкретного об’єкту комп’ютеризації в забезпечувальних підсистемах залежить тільки розвиненість названих підсистем та самі проектні рішення цих підсистем. Наприклад, для АС бухгалтерського обліку, як типового представника інформаційно-управляючої системи, повинні бути розвинуті підсистеми „Інформаційне забезпечення” та “Організаційно-правове забезпечення” і менш розвинутою підсистема «Математичне забезпечення”, а для систем автоматизованого проектування (САПР) - навпаки.

Існує багато ознак класифікації АС внаслідок різноманіття об’єктів, на яких вони можуть застосовуватися. Перерахуємо деякі з них.

За принципом управління розрізняють АСУ галузевого характеру, територіальні та змішанні.

За рівнем ієрархії АСУ з галузевим принципом управління поділяються на:

ЗДАС – загальнодержавну систему збору, обліку та обробки інформації для управління;

ГАСУ – галузеві АСУ;

АСУО – АСУ об’єднанням;

АСУП – АСУ підприємством;

АСУЦ – АСУ цехом;

АСУ ТП – АСУ технологічними процесами.

Територіальні АСУ за цією ознакою поділяються на державні, обласні, міські, районні.

За функціональною ознакою, тобто за характером задач, що вирішуються, відокремлені такі АСУ: автоматизовані системи планових розрахунків (АСПР), державної статистики, податкової адміністрації і т.д.

За типом процесу, який є об’єктом автоматизації, або за призначенням розпізнають автоматизовані системи організаційного управління (до них, зокрема, належать АСУП і ГАСУ), АСУ ТП, системи автоматизації проектування (САПР), автоматизовані системи управління випробуваннями (АСУВ) та інші.

Як вже говорилося, у сучасній термінології замість АСУ частіше використовується термін ІУС взагалі, зокрема, замість АСУП – ІУС підприємства (ІУСП).

ІУСП являє собою формальну модель ведення бізнесу підприємства. За її допомогою здійснюється відображення всіх основних процесів, що відбуваються на підприємстві. Задача такої інформаційної системи - з високим ступенем точності і вірогідності відслідковувати процеси, виявляти тенденції, на основі яких керівник приймає управлінське рішення і відразу ж одержує можливість оперативно побачити результат. Така система повинна охоплювати повний цикл задач управління виробництвом. Безумовно, усі ці цілі важко досяжні. Історія розвитку АСУП (ІУСП) нараховує вже більш ніж 40 років і виходить своїми коренями до спроб, початих фірмою IBM у 1960 році, автоматизувати обробку специфікацій виробів (Bill of Materials - ВОМ). Активне впровадження автоматизованих систем управління підприємствами (АСУП) у нашій країні довелося на 70-і роки. Вони проектувалися численними академічними і галузевими інститутами з урахуванням досвіду закордонних країн.

1.2 Основні принципи створення АСУ (ІУС)

У зв’язку з тим, що ЕОМ надає принципово нові можливості в організації та технології управління, то при створенні АСУ не можна механічно переносити на ЕОМ всю ту технологію обробки інформації, яка склалась протягом десятиліть.

Крім того, перед розробниками АСУ постають складні задачі зі створеннюя ефективної забезпечувальної частини: комплекс технічних засобів, його програмне та інформаційне забезпечення, певні організаційні перебудови і т.д. Тому при розробці та впровадженні АСУ потрібно дотримуватись певних принципів їх створення, які вперше були сформульовані академіком В.М.Глушковим [4].

Принцип системного (комплексного) підходу, як вже підкреслювалось, є базовим в теорії управління і потребує, щоб при створенні АСУ (в тому числі і АСУП) повинен бути проведений ретельний системний аналіз як системи управління, так і об’єкта управління. Зокрема, повинні бути визначені мета і критерії для функціонування об’єкта разом з системою його управління, проведена структуризація, яка ставить весь комплекс питань, які необхідно вирішити для того, щоб система, яка проектується, найкращим чином відповідала встановленим меті та критеріям.

Системний підхід до дослідження складних систем потребує, щоб в них були виділені всі компоненти і встановлені зв’язки між ними. Оскільки автоматизовані задачі є органічною частиною всіх задач управління, то декомпозицію, тобто розгалуження на окремі елементи, АСУП будемо розглядати при декомпозиції системи управління (СУП) підприємством в цілому. Метод декомпозиції складних систем є методологічним підходом до їх вивчення. Вивчивши і проробивши проектні рішення для складових складної системи з врахуванням взаємозв’язків між ними, можна проводити аналіз і розробляти проектні рішення системі в цілому.

Як було викладено, функціональна частина СУП – це комплекс взаємозв’язаних задач організаційного управління, які забезпечують досягнення цільової функції (функцій) промислового підприємства, тому необхідно встановити ознаки, за якими можна класифікувати і групувати ці задачі.

Одна з ознак випливає із принципу ієрархічності практично будь-якої системи організаційного управління. Цей механізм підсилення потужності керуючої системи був винайдений людством ще на початку свого розвитку, коли одна людина вже не могла управляти певним осередком первісного суспільства (цей момент академік В.М.Глушков назвав першим інформаційним бар’єром).

Стосовно підприємства визначимо наступні рівні управління: підприємство в цілому, виробництво, цех, ділянка.

Наступну ознаку розгалуження можна визначити, якщо врахувати, що на підприємстві необхідно управляти різноманітними функціями. Дійсно, в загальному вигляді схему виробничого процесу можна представити, як показано на рис. 1.3.

Енергія

Обладнання Вироби

Робоча сила

Фінанси Послуги

Комплектуючі

Рис. 1.3. Загальна схема виробничого процесу

З наведеної схеми видно, що необхідно управляти як основним виробництвом, так і ресурсами, які витрачаються в процесі основного виробництва: матеріалами, енергією і обладнанням, трудовими, фінансовими та іншими ресурсами. Крім того, основне виробництво, як правило, не може функціонувати без допоміжного виробництва: транспортно-складське господарство, інструментальне господарство, капітальне будівництво тощо.

Перед виготовленням продукції на підприємствах відбувається, за правило, технічна підготовка виробництва, якою теж необхідно управляти.

У зв’язку з тим, що на якість продукції можуть впливати різноманітні фактори на всіх етапах її виготовлення, важливого значення набуває функція управління якістю продукції.

Із схеми, наведеної на рис. 1.3, видно, що в загальному випадку необхідно відокремлення в самостійну функцію управління збутом і реалізацією продукції.

Названі вище і деякі інші функції управління розподілені на підприємствах між окремими службами: відділ головного технолога (ВГТ), відділ головного конструктора (ВГК), планово-виробничий відділ (ПВВ) та інші. В залежності від особливостей виробництва деякі функції управління можуть бути поєднані, що в організаційному плані означає зосередження цих функцій в одному функціональному підрозділі.

Отже, в системі управління підприємством за ГОСТ [6] можна визначити наступні спеціальні функції управління:

- управління технічною підготовкою виробництва (УТПВ);

- оперативне управління основним виробництвом (ОУОВ);

- управління матеріально-технічним забезпеченням (УМТЗ);

- управління якістю продукції (УЯП);

- управління ремонтними і енергетичними службами (УРЕС);

- управління транспортно-складським господарством (УТСГ);

- управління кадрами (УК);

- управління трудом і заробітною платою (УТЗП);

- управління капітальним будівництвом (УКБ);

- управління збутом та реалізацією продукції (УЗРП) та інші.

Наступну ознаку розгалуження функціональної частини АСУП можна визначити, якщо розглянути складові процеси управління за часом, які називаються фазами управління. Прийнято процес управління розподіляти на такі фази (в менеджменті вони називаються загальними функціями управління) (рис. 1.4):

- планування (завдання того стану, якого повинен набути об’єкт управління: основне виробництво, матеріали та інші);

- облік (отримання даних про стан об’єкта управління);

- контроль та аналіз (визначення факту, величини та причини виникнення відхилення від плану);

- регулювання (визначення керуючих діянь на об’єкт управління з метою забезпечення досягнення плану показників).

В кожній з перелічених фаз можна виділити складові. Наприклад, облік може бути: оперативний, періодичний, бухгалтерський; аналіз: перспективний, порівняльний, внутрізаводський і т.д.

Іноді з фази планування у вигляді самостійної фази виділяють прогнозування (вибір мети).

Рис. 1.4. Схема взаємозв’язків фаз управління.

Крім вище перелічених основних фаз управління визначають також допоміжні: створення нормативно-довідникової бази, вирішення інженерних задач та інші, які поєднаємо під загальною назвою “параметризація”. На рис.3 зображена схема взаємодій фаз (загальних функцій) управління.

Отже, вище були названі 3 ознаки розгалуження функціональної частини АСУП: рівні, функції та фази управління. Можна виділити ще деякі ознаки розгалуження: часовий період управління (п’ятирічка, рік, квартал і т.д.), планово-облікові одиниці (замовлення, технологічний етап, цехо-етап, технологічний комплект і т.д.) та інші. Однак для того, щоб зрозуміти сутність декомпозиції функціональної системи управління підприємством, можна обмежитися і трьома розглянутими ознаками декомпозиції. В наглядному вигляді це зручно представити у вигляді 3-вимірної таблиці, взявши за „вісі координат” [9]:

Х – фази (загальні функції) управління;

У – спеціальні функції управління;

Z – рівні управління.

На рис. 1.5 зображене 3-вимірне представлене функціональної частини системи управління підприємством.

При такому розподіленні функціональної частини можлива різна ступінь її деталізації для дослідження і проектування задач АСУП. Наприклад, можна розглядати всі задачі контролю і аналізу для всіх рівнів і функцій управління. Якщо взяти переріз стовпців “облік” та “ділянка”, то розглядають задачі обліку на рівні ділянки.

Якщо розглядати переріз стовпців “планування”, УМТЗ і “Підприємство”, то це означає, що розглядаються задачі планування матеріальних ресурсів для підприємства в цілому (може статися для конкретного підприємства, що задачі

Рис. 1.5. Тривимірне представлення функціонального простору системи управління промисловим підприємством

деяких “клітин” не мають сенсу, тобто відсутні).деяких “клітин” не мають сенсу, тобто відсутні).

Таке розгалуження функціональної частини системи управління дозволяє мати уявлення про всю систему, розглядаючи її окремі частини. Що стосується проектування задач АСУП, то таке розгалуження полегшує розподіл їх розробки між окремими виконавцями.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу
3. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та гіпофункцій.
4. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
5. Активний вплив на проблему
6. Альтернативна реалізація із вільним вихідним кодом – сервер SAMBA
7. Аналіз відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток
8. Аналіз впливу постачальників
9. Аналіз впливу факторів на зміну сумми гуртової реалізації
10. Аналіз факторів впливу на обсяги виробництва суспільного продукту.
11. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику.
12. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.

Переглядів: 647