• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова:

1. Архангельська Н.П., Бабарика С.П., Бєляєва С.Я., Говорун Т.В. та ін. Підготовка волонтерів до роботи у службі «Телефон Довіри» – К: ДЦССМ, 2003. – 116с.

2. Вайнола Р.Х., Капська А.Й., Комарова Н.М. та ін. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку. - К.: Академпрес, 1999.

3. Закон України від 19.06.2003 р. №966-IV «Про соціальні послуги».

4. Закон України від 21.06.2001 р. №2558-ІІІ «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю».

5. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. – К.: ДЦСССДМ, 2003.

6. Підготовка волонтерів до реалізації ідеї гендерної рівності: Методичні рекомендації. / Авт.-упоряд. О.Л.Остапчук, Н.П.Павлик, С.В.Котва-Олійник. – Житомир, 2009. – 160с.

7. Підготовка волонтерів до соціальної роботи: Навчально-методичний посібник / за ред.. А.Й. Капської. – К. : Держсоцслужба, 2005. – 152с.

8. Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів / Під ред. І. Звєревої, Г. Лактіонова. - К., 2001.

9. Постанова Кабінету міністрів України від 10.12.2003р. №1895 «Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг».

10. Розпорядження Кабінету міністрів України від 23.04.2003р. № 225-р «Про утворення координаційної ради з питань розвитку та підтримки волонтерського руху»

11. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах / за ред.. проф.. А.Й.Капської –К. , 2001. –140с.

Додаткова:

1. С. Маккарлі, Р. Лінч. Управління діяльністю волонтерів. Як залучити громадськість до вирішення проблем суспільства.

2. Теоретичні аспекти і практичні шляхи залучення волонтерів до соціальної роботи: Зміст тимчасового творчого колективу. Український інститут соціальних досліджень. – К. 1998.

3. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Капської А.Й. – .К., 2000. – 372 с.

Підготовка волонтера, як правило, відбувається одночасно з його основною діяльністю. Система заохочень та подяк стимулює його на більш-менш стабільну участь у соціальній роботі. Навіть широко розгор­нуті інформаційні кампанії більше спрямовані на те, щоб родичі та ото­чення волонтера розуміли і підтримували його роботу. Єдина форма – волонтерські посвідчення, жовті футболки та куртки - дають підліткам можливість відчувати себе членами однієї команди. Особливу роль у розвитку волонтерського руху відіграють літні наметові табори та збір-похід дитячих та юнацьких громадських органі­зацій, волонтерських загонів. У них с можливість поєднати самообслуговуючу працю (молодь у таборах все робить сама, починаючи з будів­ництва табору і складання програми, закінчуючи приготуванням їжі, прибиранням сміття та туалетів), пісні біля вогнища, розвиваючі ігри, практичні заняття та тренінги і польову роботу у навколишніх селах.

Істотну роль у посиленні статусу добровольців при центрах соціальних служб для молоді та у формуванні позитивного став­лення громадськості до їхньої діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів. Виходячи із специфіки діяльності та завдань соціальних служб для молоді, використовуються до­сить різноманітні форми навчання добровольців. Це, зокрема:

♦ школа волонтерів (протягом року);

♦ тематичні волонтерські курси (протягом півроку);

♦ табір підготовки добровільних помічників (протягом місяця);

♦ курси підвищення професійної майстерності (протягом десяти днів) тощо.

Найбільш розповсюдженими формами підготовки дітей та молоді до роботи в соціальних проектах є Школи волонтерів.Ця форма реалізується переважною більшістю центрів соціальних служб для сі­мей, дітей та молоді з метою залучення молодих людей до соціальної роботи. До основних завдань таких шкіл належать:

• підвищення знань, умінь і навичок соціальної роботи у підлітків
та молоді;

• забезпечення теоретичної та практичної підготовки волонтерів
до реалізації соціально-педагогічних програм з різними категоріями мо­лоді.

Цільова категорія: волонтери, які залучаються до роботи з різними категоріями молоді - учні 7-11 класів та студентська молодь. Практич­но всі заняття в Школі волонтерів проходять у формі тренінгів.

Оволодіння знаннями слухачів Школи відбувається в ході вико­нання різноманітних творчих вправ, ігор-розминок, рольових та тема­тичних ігор, підготовки інформаційних повідомлень, дискусій, обгово­рення ситуацій.

Теми занять направлені на ознайомлення з базовими теоріями спіл­кування, формування навичок ефективної взаємодії; підвищення рівня знань молодих людей про особливості статей, статеві стосунки, історію виникнення та шляхи передачі ВІЛ-інфекції; формування коректного ставлення до цих питань під час спілкування з ровесниками; інформу­вання про найбільш поширені причини вживання наркотичних речовин, їх вплив на організм підлітків та соціальні наслідки вживання. А також на розуміння власної відповідальності стосовно ризику інфікування ВІЛ/СНІД та ІЇЇСШ, терпимого ставлення до ВІЛ-інфікованих, на вміння зробити усвідомлений вибір на користь здорового способу життя.

Молоді люди, які пройшли курс підготовки, реалізують отримані знання в ході проведення тренінгів для однолітків у своєму навчально­му закладі, у дитячих оздоровчих закладах під час літніх канікул, за­лучаються до проведення ігрових програм під час вуличних акцій.

При організації подібних шкіл слід пам'ятати, що обсяг знань про ту чи іншу соціальну проблему постійно змінюється, постійно удоско­налюються технології соціальної роботи. Саме тому потрібно постійно проводити освітні семінари, тренінги для тих волонтерів, які вже прой­шли базову підготовку, які дозволять підвищити кваліфікаційний рі­вень волонтерів і ефективності заходів з реалізації соціальних проектів.

Характер роботи волонтерів та специфіка їх професії дозво­ляють виокремити головні напрями, за якими здійснюється навчання волонтерів:

1. Соціально-реабилітаційна робота, попередження та подо­лання негативних явищ у молодіжному середовищі. Головні пи­тання, що необхідно вирішувати волонтерам на практиці, в ос­новному такі:

· робота з молоддю та підлітками, котрі перебувають у кризовому стані чи схильні до суїциду;

· робота з молоддю, схильною до асоціальної поведінки;

· підтримка та розвиток соціально дезадаптованої молоді;

· профілактика вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин;

· профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом.

· та СНІДу;

· педагогічна підтримка підлітків та молоді, які постражда­ли від морального, фізичного, сексуального насильства чи
насильства у сім'ї.

П. Соціальна опіка і соціальний захист осіб (діти-інваліди, сироти, малозабезпечені, безпритульні діти, самотні матері тощо, котрі потребують підтримки. Головні питання, що не­обхідно вирішувати:

· соціальна допомога молодим сім'ям;

· соціальна допомога самотнім матерям, неповним сім'ям;

· робота з групами ризику;

· підтримка та розвиток творчих здібностей молодих інвалідів;

· волонтерські програми соціальної опіки.

III. Соціальний розвиток молоді та її інтеграція у суспіль­ство. Цей напрям потребує вирішення таких питань:

· формування у клієнтів інтересів, потреб, цінностей та
пріоритетів життя;

· сприяння самовихованню, самовизначенню та самовдосконаленню;

· розвиток та підтримка творчого потенціалу талановитої
молоді;

· формування світогляду молодої людини засобами соціальної реклами.

Керівник "Школи волонтерів" має специфічні функціональні обов'язки, зокрема, він:

• у своїй діяльності керується чинним законодавством, розпорядженнями соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді;

• призначається керівництвом відповідної соціальної служби для
сім'ї, дітей та молоді;

• розробляє навчальний план підготовки волонтерів відповідно до
програм діяльності відповідної соціальної служби;

• проводить заняття з волонтерами, залучає до їх проведення до­свідчених тренерів, відповідає за науково-методичний та організаційний
рівень занять;

• здійснює облік волонтерів, які проходять підготовку, спільно з методичною комісією оцінює рівень їх знань, умінь та навичок;

• відповідає за дотримання правил техніки безпеки під час рейдів,
масових заходів та акцій за участі волонтерів;

• щомісяця подає звіт до відділу методичної роботи та кадрового
забезпечення соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді про роботу "Школи волонтерів" (тематика занять, план їх проведення, кількість волонтерів, які проходили підготовку, прізвища тренерів, котрі розроб­ляли та проводили заняття, кількість рейдів);

• складає статистично-анилітичний звіт про роботу за рік станом
на 1 грудня і подає його до соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді до 15 грудня;

• бере участь у навчально-пошукових семінарах для керівників
шкіл волонтерів, підвищує свій фаховий та методичний рівні;

• організовує участь волонтерів у навчальних семінарах і тренінгах, які проводять соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді та гро­мадські організації.

Етапи організації «Школи волонтерів».

Підготовчий етап

Загальна інформація про волонтерську діяльність і "Школу волонтерів":

1. Історія волонтерського руху

2. Визначення понять "волонтерська діяльність", "волонтер" (мо­тивація, знання, вміння, форми, методи, навички волонтера).

3. Напрями волонтерської діяльності:

а) за сферами діяльності;

б) за проблемами;

в) за категоріями.

4. "Школа волонтерів" (зміст, структура, система підготовки, навчальні плани та програми, учасники).

Перший етап

Пізнання себе:

За допомогою соціально-психологічних методів дослідження (діло­вих ігор, анкет, опитувальників, тестів, проективних малюнків, незакінчених речень тощо) визначити в учасників програми:

• самооцінку;

• темперамент;

• характер;

• комунікативні здібності;

• організаторські здібності;

• рівень тривожності;

• рівень конфліктності;

• САН (самопочуття, активність, настрій).

Другий етап

Формування загальних знань, умінь, навичок:

• тренінг комунікативності;

• тренінг поведінки;

• тренінг подолання конфліктності;

• тренінг етичності;

• тренінг релаксії та творчості;

• тренінг з техніки безпеки.

Третій етап

Формування спеціальних знань, вмінь і навичок вуличної роботи (специфіка роботи з групами ризику, розкриття змісту, мети, завдань даної програми, принципів роботи з ін'єкційними споживачами нарко­тиків, методи та форми вуличної роботи, знання, вміння, навички, тех­ніка безпеки під час роботи тощо):

• принципи роботи з профілактики наркоманії, ВІЛ /СНІДу, ХПСШ;

• особливості роботи з молодими наркоманами:

• напрями роботи з ВІЛ-інфікованою молоддю;

• особливості реалізації програми профілактики ВІЛ-інфекції серед ін'єкційних споживачів наркотиків;

• організація роботи на консультативному пункті "Довіра";

• особливості роботи з ін'єкційними споживачами наркотиків на
мобільних консультативних пунктах "Довіра";

• дотримання техніки безпеки;

• специфіка вуличної роботи.

Заключний етап

Закріплення набутих знань.

Організація тижневої практики вуличної роботи під час рейдів. Вручення посвідчення волонтерові.

Читайте також:

1. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
2. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
3. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
4. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
5. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
6. ЛІТЕРАТУРА
7. ЛІТЕРАТУРА
8. ЛІТЕРАТУРА
9. ЛІТЕРАТУРА
10. ЛІТЕРАТУРА
11. ЛІТЕРАТУРА
12. ЛІТЕРАТУРА

Переглядів: 599