Прогнозування системного ризику. Характеристика несистемного ризику

Фінансова та економічна криза, що охопила світову економіку у 2007 році, наочно продемонструвала актуальність дослідження системного ризику банківської діяльності і його вирішальний вплив на фінансову стабільність. З метою удосконалення системи нагляду за фінансовим сектором країни Євросоюзу у жовтні 2009 року навіть схвалили рішення про створення Європейської ради з системних ризиків (European systemic risk board, ESRB), за допомогою якої Євросоюз сподівається захиститися від нових криз на фінансових ринках. До завдань нового органу, який працюватиме при Європейському центральному банку, входитиме своєчасне попередження всієї фінансової системи Європи про негаразди, що насуваються на неї. Рада буде уповноважена давати рекомендації окремим державам, групам країн і відповідним наглядовим установам.

Необхідність підвищення ефективності фінансового регулювання вимагає глибокого розуміння сутності системного ризику. З огляду на високу мобільність фінансової діяльності в сучасних умовах, оцінка системного ризику повинна охоплювати всі його компоненти, враховувати екзогенні та ендогенні його чинники. Окрім того, необхідно взяти до уваги фінансові інновації та структурні зміни у фінансових системах, та взаємозв’язки останніх із реальним сектором економіки.

За останнє десятиліття світова наука досягла значного прогресу у дослідженні системних ризиків. Проте невирішеними залишається низка питань: підходи до класифікації системного ризику, джерела появи дисбалансів фінансового сектора, системне значення окремих банків та небанківських фінансових посередників, переваги та недоліки біржової та позабіржової торгівлі цінними паперами тощо. Таким чином, слід констатувати недостатню дослідженість проблеми системного ризику банківської сфери у світовій та особливо українській економічній науці.

З огляду на це, спробуємо на основі існуючих теоретичних підходів до сутності системного ризику дати власне його визначення, адаптоване до діяльності фінансової системи, охарактеризувати його складові та визначити чинники, що впливають на кожну із них.

Як уже зазначалося, на сьогодні не існує єдиного загальноприйнятого визначення системного ризику. Найбільш поширені підходи описують його як ймовірність виникнення масштабних системних подій негативного характеру, що мають вплив на діяльність системно важливих посередників і ринків (включаючи відповідну інфраструктуру) [3]. Каталізаторами таких подій можуть бути екзогенні шоки (системні чи локальні), що походять з-поза меж фінансової системи. Поряд з тим, спричинити системний ризик можуть і ендогенні шоки, що з’явились у самій фінансовій системі. Системні подій вважаються масштабними у тому випадку, коли можуть призвести до банкрутства фінансових посередників чи порушити стабільність фінансових ринків. Окремі дослідники виділяють «горизонтальний» системний ризик, який може з’явитися внаслідок діяльності самої фінансової системи, та «вертикальний» ризик, який виникає внаслідок двосторонніх взаємозв’язків між фінансовою системою та економікою. Загалом, складність системного ризику та системних подій буде залежати від ступеня їх впливу на споживання, інвестиції та економічне зростання.

Ще одним аспектом, на який слід звернути увагу при визначенні суті системного ризику, є високий ступінь взаємозалежності між фінансовими посередниками. В сучасних умовах складно уявити собі ситуацію, що криза охоплює банківський сектор, а сектор небанківських посередників працює стабільно. З огляду на це, неможливо вести мову лише про системний ризик банків, страхових компаній чи будь-яких інших категорій посередників. На нашу думку, сучасна структура та принципи функціонування сектора фінансових посередників дають підстави виділяти єдиний системний ризик для усієї фінансової системи (при трактуванні її як сукупності фінансових посередників, що діють в масштабах однієї країни. Такий підхід, зрештою, загальноприйнятий у світовій економічній науці).

Урахування викладених вище підходів дозволяє запропонувати власне тлумачення системного ризику діяльності фінансових посередників.

Системний ризик – це ймовірність настання системних подій несприятливого характеру, викликаних екзогенними чи ендогенними шоками, які спричиняють нестабільність фінансового ринку та можуть призвести до неплатоспроможності значної кількості взаємозалежних фінансових посередників.

Зважаючи на те, що об’єктом нашого дослідження є банківський сектор, у подальшому зосередимося на особливостях прояву системного ризику саме у діяльності банків.

Суттєві відмінності між локальними та системними чинниками, екзогенними та ендогенними каталізаторами, послідовним або одночасним їх впливом показово демонструють комплексний характер системного ризику. Відповідно єдиним шляхом його зниження є одночасне урахування трьох основних форм системного ризику, існування яких визнають більшість дослідників цієї проблеми:

1. Ризику поширення.

2. Ризику макроекономічних шоків.

3. Ризику дисбалансів [4].

Наведені форми системного ризику не є взаємовиключними і можуть матеріалізуватися як самостійно, так і у поєднанні одна з одною. Ризик поширення часто відносять до локальних проблем, які можуть набути системного характеру у перехресному вимірі – банкрутство одного банку може спричинити банкрутство іншого, навіть якщо другий банк початково здавався платоспроможним.

Друга форма системного ризику пов’язана із системними екзогенними шоками, які одночасно негативно впливають як на сектор фінансових посередників, так і на ринки. І ті, і інші є чутливими до економічних спадів, тому загальне погіршення економічного стану також може спричинити системний ризик фінансового сектора.

Третій вид системного ризику пов’язаний із ендогенним чинником - широким нарощуванням дисбалансів у фінансовій системі впродовж певного періоду часу, як, скажімо, у випадку буму кредитування, що мав місце в Україні у 2005-2007 рр. Наслідки такого явища мають негативний вплив на багатьох посередників і ринки на теперішній момент часу. Останні дві форми системного ризику мають особливе значення для проциклічності (англ. procyclicality) фінансової системи, хоча і ризик поширення також може відігравати свою роль у цьому процесі.

Окрім трьох вище перелічених форм системного ризику, існує низка інших недосконалостей ринку – асиметрична інформація, зовнішні чинники, соціально орієнтована політика, неповні ринки тощо. Вони зумовлюють більшу вразливість фінансової системи у порівнянні з іншими секторами економіки з огляду на інформаційну інтенсивність і строкову природу фінансових угод, структуру балансів фінансових посередників (високий рівень залучених коштів та невідповідність строків), високий рівень взаємозалежності в оптовій фінансовій діяльності [5]. Поєднання зазначених вище недоліків ринку з трьома формами системного ризику створює потужні механізми зворотного зв’язку між реальним та фінансовим секторами.

Стосовно сутності та особливостей прояву ризику поширення кризових явищ у фінансовій системі протягом останніх років опубліковано велику кількість наукових праць. Значна їх частина розглядає ризик поширення у банківському секторі, у платіжних системах чи на основних фінансових ринках.

Загальновідомо, що банки, які не охоплені системами страхування депозитів, можуть зіштовхуватися із різким відпливом коштів фізичних осіб. Такі явища можуть поширюватися у випадку недостатнього інформування вкладників про стан справ у банку або оцінки такого стану на основі загальносистемних тенденцій. Запровадження ефективних систем страхування депозитів дозволило в більшості промислово розвинених країн мінімізувати ризик поширення паніки серед вкладників, яка власне і не стала одним із факторів сучасної фінансової кризи. В Україні, незважаючи на функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, мав місце масовий відплив їх коштів з банків, що стало чи не основною причиною погіршення фінансового стану банківської системи.

Характеристика основних форм системного ризику банківського сектора дозволяє запропонувати авторську класифікацію основних чинників їх розвитку, представлену на рис. 1.

Несистемні ризики – це вид ризику, обумовлений окремими чинниками проведення банківських дій та особливостями формування господарських відносин між різними суб'єктами ринку, зокрема, ризик обігу конкретного цінного паперу, ризик стосовно кваліфікації оператора ринку, ризик від запровадженої системи розрахунку за господарськими договорами. Характерна особливість несистемного ризику полягає в можливості його диверсифікації – використовуванні спеціальних методів пом'якшення ризику, коли інвестиційні кошти розосереджуються в придбання фінансових активів з різноманітними властивостями. При цьому передбачається зниження інтегрального ризику, що очікується за фінансово-економічними показниками всієї сукупності активів господарюючого суб'єкта. Зниження інтегрального ризику досягається за рахунок зменшення надмірної концентрації інвестиційних коштів в одному виді фінансового активу.

Систематичний, який “вбудований” у механізм дії інвестиційного ринку і не залежать від конкретного проекту;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характеристика інвестиційного ризику. Фактори ризику, притаманні інвестиційним операціям	\|	Статистичний метод

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.