Поняття про кінетику і проксеміку

Додатковим каналом зв’язку оратора й аудиторії є візуальний канал, або кінетика.

Кінетика (кінесика) – сукупність жестів, міміки, рухів тіла, що використовуються під час людського спілкування.

Дослідження в галузі еволюції людських систем спілкування дозволяють припускати, що історично мова жестів передувала словесній мові. Вторинність словесної мови виявляється в тому, що в деяких ритуалах взагалі передбачалося мовчання або мовна поведінка зводилася до вигуків, закликань божества.

В історії комунікативної поведінки особлива роль належить руці. Багато жестів рук мають давнє походження. Руки – найрозумніший орган, що говорить символічною мовою. Вони скаржаться, плачуть, проклинають, проганяють, б’ють. Коли людина нервує, її завжди видають руки: то тремтять пальці, то їх мнуть, то нікуди діти кисті.

Жести – це виявлення настроїв та думок оратора. Вони мають супроводжувати й доповнювати усне слово. Але вони не повинні привертати на себе більшу увагу, ніж мова.

Розкриті руки (долонями вгору) – відкритість аудиторії.

Руки, схрещені на грудях, – захист.

Руки з напівзігнутими пальцями, що ніби малюють шар, – узагальнення, множина.

Указівний палець, піднятий угору, – щось найважливіше.

Кулак – об’єднання, загроза.

Рукостискання – один із найпоширеніших жестів.

«Табу» на деякі жести та рухи під час промови:

притупувати ногою

знизувати плечима

надто часто кивати головою

терти й крутити рукою ніс

хитатися з одного боку в інший

Міміка – рухи м’язів обличчя. Під час промови може статися, що ви станете похмурими чи відчуженими, а ще гірше, якщо ваше обличчя нічого не буде виражати. Одним із ключових різновидів міміки є усмішка. Усмішка може мати кілька значень: погорда, презирство, у поєднанні з киванням голови – прохання розповідати далі.

Проксеміка– вивчення простору на його використання в різних соціальних та культурних традиціях. Проксеміка виступає широким поняттям і вивчає просторове розташування оратора й аудиторії; правильне використання оратором простору; види столів та розміщення за ними людей.

Важливий фактор у спілкуванні – відстань, на якій співбесідники знаходяться відносно один одного, розміри якої соціально й національно обумовлені:

– інтимна зона (від 15 до 46 см). Людина охороняє її як власність. Дозволяється проникнути в неї тим, хто перебуває з людиною в тісному емоційному контакті: членам сім’ї, родичам, близьким друзям. Радіус понадінтимної зони – 15 см;

– особиста зона (від 46 см до 1,2 м) простежується на вечірках, офіційних прийомах, вечорах тощо;

– соціальна зона (від 1,2 до 3,6 м) простежується в неформальних соціальних і ділових відносинах;

– громадська зона (понад 3,6 м) спостерігається під час лекції між лектором та аудиторію.

Деякі поради ефективного використання простору

1)виступати перед маленькою групою людей – у невеликому приміщенні, перед великою – у більшій

2)підніматися на трибуну варто лише тоді, коли простір великий; тому варто стояти нарівні зі слухачами

3)позаду оратора не повинно бути жодних меблів, що могло би відволікати увагу слухачів

4)оратор повинен обрати для виступу місце, яке найбільше освітлюється.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи ораторів. Контакт оратора з аудиторією	\|	Тема 3. Правовий статус адвоката та його помічника

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.