• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Діагностика як складова системи формування здорового способу життя

Гарантований результат багатоаспектної роботи з формування здорового способу життя може забезпечити лише функціонування обґрунтованої, логічно послідовної педагогічної системи, яка реалізується у навчальній та практичній діяльності педагогів і учнів. Необхідною умовою для розробки такої системи є всебічна педагогічна діагнос­тика та моніторинг стану здоров'я учнів та сформованості здорового способу життя.

Профілактика і моніторинг за станом здоров'я учнів включає:

•використання рекомендованих методів попередження захворю­вань, що не потребують постійного спостереження .лікаря (вітамінізація, профілактика Використання здоров'язберігаючих технологій...

• регулярний аналіз і обговорення на педрадах даних про стан здо­ров'я учнів;

• регулярний аналіз результатів моніторингу здоров'я і обговорен­ня їх з педагогами, батьками, ведення карти здоров'я класу, що дасть змогу наочно побачити ріст захворюваності, проаналізувати причини і своєчасно вжити необхідних заходів;

• створення системи комплексної педагогічної, психологічної й соціальної допомоги дітям, які мають проблеми у школі;

• залучення медичних працівників до реалізації усіх компонентів роботи щодо збереження і зміцнення здоров'я підлітків, просвіти педагогів і батьків.

За визначенням Українського педагогічного словника, діагностика (розпізнавання) — аргументоване визначення певного стану об'єкта, а педагогічна діагностика «стосується якихось навчально-виховних труднощів у роботі з окремими учнями чи з групою (класом)».

Педагогічна діагностика як складова системи формування здоро­вого способу життя забезпечує педагогів необхідною інформацією, допомагає визначити специфіку роботи з урахуванням особливостей конкретного навчально-виховного закладу та пріоритетні її напрями. Банк отриманих даних дозволяє аналізувати вікову динаміку, ставлен­ня учнів до свого здоров'я, виявити кризисні періоди, що може слу­жити психологічною базою для відповідних валеологічних програм. Завдяки діагностиці виховна діяльність здійснюється зі зворотнім зв'язком.

З погляду на зміст і напрями роботи з формування здорового спо­собу життя у дітей і підлітків, діагностування спрямоване на вирішен­ня таких завдань:

• вивчення рівня сформованості знань, умінь і навичок здорового способу життя учнів;

• визначення стану здоров'я учнів;

• визначення ступеню підготовленості вчителів до роботи з фор­мування здорового способу життя вихованців.

З багатьох чинників, які існують для характеристики і оцінки здо­рового способу життя, вважаємо за доцільне виокремити ті, які найбільш яскраво і повноцінно проявляються у поведінці та вчинках дітей і підлітків. Зокрема, такими показниками є:

•у сфері фізичного здоров'я — фізична розвиненість відповідно до віку; загальна працездатність; рухова активність; загартованість;

Діагностика як складова системи формування.дотримання раціонального режиму праці та відпочинку; усвідомлене виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

• у сфері психічного здоров'я — відповідність когнітивної діяль­ності календарному віку; розвиненість довільних психічних процесів і наявність саморегуляції; адекватна самооцінка; наявність адекватних позитивних емоцій; відсутність акцентуацій характеру; відсутність шкідливих звичок;

•у сфері духовного здоров'я — пріоритетність загальнолюдських моральних цінностей; працелюбність; наявність позитивного ідеалу у відповідності з національними духовними традиціями; відчуття прекрасного у житті, природі та мистецтві; прагнення до самовдосконалення;

• у сфері соціального здоров'я — позитивно спрямована комунікативність; доброзичливість у ставленні до дорослих, однолітків і молодших; усталені особистісні стосунки з однолітками; здатність до самоактуалізації колективі; відповідальність за власні дії і вчинки.

Визначення рівня сформованості здорового способу життя школярів здійснюється за допомогою таких критеріїв;

1) наявність знань про здоров'я та способи його збереження;

2) володіння вміннями і навичками здорового способу життя;

3) дотримання вимог здорового способу життя у повсякденні.

Останнє цілком залежить від сприйняття цінності здоров'я, сфор­мованості переконань щодо необхідності турбуватися про здоров'я своє та оточуючих, тому значна увага має приділятися цьому питанню.

Вивчення рівня знань учнів з основ здоровою способу життя проводиться шляхом опитування, у процесі якого їм пропонується розкрити власні уявлення про такі поняття із сфери збереження здоро­в'я, як режим дня, постава, загартування, правильне дихання, здорове харчування тощо. При оцінюванні знань враховується, що про якість засвоєння знань прийнято судити з того, як учень розкриває поняття і як оперує ними. Тому питання необхідно формулювати таким чином, щоб відповідаючи на них, учню необхідно було не тільки показати розуміння, засвоєння понять, а й дати оцінку своєї готовності до їх застосування.

Слід зазначити важливість таких питань:

— Чи має учень знання про здоровий спосіб життя, їх рівень?

— Чи існують можливості отримати ці знання?

— Чи знає учень, де отримати необхідні знання?

—Чи усвідомлює він необхідність валеологічних знань?

Діагностика сформованості здорового способу життя має включати і такі складові, як ціннісні орієнтації та культурні потреби вихо­ванців та рівень їх задоволення.

Показниками, за допомогою яких визначається рівень сформо­ваності здорового способу життя школярів є, з одного боку, їхні відповіді на запитання, матеріали бесід, співбесід, творів, які дають можливість оцінити ступінь засвоєння понять, з іншого — реальні дії і вчинки, які дають уявлення про рівень сформованості вмінь і навичок.

Під час анкетування і бесід з дітьми та вихователями з'ясовуєть­ся, чи постійно дотримуються вихованці елементарних вимог, необ­хідних для підтримання та зміцнення здоров'я.

Про рівень сформованості здорового способу життя можна зробити висновок і за наявністю або відсутністю шкідливих звичок. Практика свідчить, що така звичка, як куріння, з'являється вже в молодшому шкільному віці, попередження куріння одне з найважливіших завдань педагогів.

Одним із методів визначення рівня сформованості є спеціально організоване спостереження за вихованцями в ситуаціях, і по вимагаю і ь під них прийняття рішень про певні дії або вчинки. Педагоги просто спостерігають за своїми учнями кожен день у різних випадках. Більш точну та більш надійну інформацію дають записи щоденних спостережень у спеціальному журналі, ніж одноразове використання будь-якого іншого діагностичною інструменту. Спостереження ведуться за такими параметрами:

• уміння оцінювати себе і свій стан здоров'я;

• уміння здійснювати самоконтроль за своїми діями і вчинками;

• активність в оволодінні валеологічнимн знаннями, вміннями і на­вичками, самостійність у виконанні домашніх завдань;

• щирість у спілкуванні;

• вміння оцінити ситуацію, що склалася, і знайти вихід з неї:

• уважне ставлення до оточуючих, турбота про здоров'я рідних і друзів;

• уміння надавати собі допомогу, щоб залишатися здоровим;

• турбота про фізичне здоров'я: зміцнення м'язів усього тіла, пок­ращання постави, вироблення гнучкості хребта і рухливості суглобів;

• підтримання позитивного емоційного етапу;

• самоактивізація, яка відбивається у зміні на краще свого способу життя.

Здійснювати контроль за процесом формування здорового способу життя школярів допомагають їхні щоденники здоров’я. яке фіксує їх ставлення до свого здоров'я і конкретні шляхи. щодо його збереження і зміцнення.

Існують альтернативні засоби оцінки сформованості здорового способу життя. До них належать ряд методик із залученням упни, таких як зворотній зв'язок однолітків щодо результатів оздоровчої діяльності, групова оцінка виховного заходу згідно заздалегідь визначеними критеріями або проекти чи стажування.

У деяких випадках рекомендується багатогранна система оціню­вання, що складається з різноманітних методів, і це особливо підхо­дить до оцінки умінь і навичок здорового способу життя. Вона може включати: виставки, проекти, інтерв'ю, тематичні роботи, систематичні спостереження, довгострокові вивчення.

Неформальне інтерв'ю є різновидом спостереження класного керівника. Він ставить низку питань з метою оцінити те, що учень знає, розуміє, та відчуває відносно окремих питань здорового способу жит­тя Для такого спілкування віч-на-віч педагогу необхідно мати ретель­но розроблені запитання в структурному чи неструктурованому форматі. Коли йдеться про питання такого делікатного змісту, як сексуальна поведінка, вживання наркотичних речовин чи інша ризикована поведін­ка, досвідом доведено, те, що хтось інший, переважно поза межами шко­ди, а не вчитель, з яким учень зустрічається регулярно, може ефек­тивніше провести інтерв'ю. Важливо, щоб киї, хто бере інтерв'ю, га­рантував конфіденційність підлітку.

Спостереження однолітків. Учні можуть навчитися спостерігати і надавати зворотній зв'язок своїм товаришам після презентації або коли вони беруть участь у робочих іграх чи обговореннях

Доцільно звертатися до таких форм самопізнання, як анкети, твір-самоаналіз, опис, створення автопортрета, аналіз того, то відбулося. При цьому підлітки пишуть автобіографічні твори, у яких загострюють увагу на таких питаннях: На кого б ти хотів бути схожим і чому? Що і чому тобі хотілося б змінити у своєму житті? Що тобі подобається і що не подобається у твоїй поведінці? Що ти робиш, щоб бути здоровим?

Підліткам можна запропонувати намалювати свій автопортрет. Розглянувши себе у люстерко, вони намагаються передати схожість, зобразити себе красивими, але одночасно замислюються: «Який я?».

Підлітки заповнюють іменну анкету, яка пропонує їм включити свій девіз, найкращу фотокартку, а також відповісти на такі запитання:

1. Що ти любиш найбільше: улюблена пора року, кращий друг, улюблений вид спорту, улюблена книга, улюблене заняття у вільний час, улюблений фільм, улюблена пісня, колір, блюдо...

2. Продовжте речення:

а) режим дня мені потрібен для...;

б) якщо мене запитають, що я роблю, щоб бути здоровим, я відповім...;

в) мені найбільше в собі подобається...;

г) єдине, що я хотів би в собі змінити, це...;

г) здоров'я необхідно мені для...

Виконання таких завдань дуже важливо для підлітків, особливо молодших, — потреба в здоров'ї і почуття власної гідності. При цьому є можливість допомогти дітям подивитися на себе з боку, взнати себе, свої інтереси, оцінити рівень свого здоров'я. Увесь матеріал збирається в окремі папки розвитку кожної дитини, а результати спостережень фіксуються в індивідуальному «Щоденнику здоров'я».

Формування здорового способу життя, культури здоров'я, підвищення їх виховних можливостей потребує максимальної уваги до мотиваційної сфери підлітків у прагненні бути здоровими. З погляду на це важливим є вивчення системи ціннісних орієнтацій, внутрішніх спонук до збереження і зміцнення здоров'я.

Свідоме та активне оволодіння знаннями, вміннями і навичками здорового способу життя великою мірою залежить від сформованості мотивації на здорове життя, переконання в необхідності турбуватися про здоров'я. Цей процес успішніше відбувається на позитивному тлі повсякденної роботи з відновлення та збереження здоров'я вихованців.

Для конкретної, цілеспрямованої оздоровчої діяльності педагогічного колективу необхідно володіти даними про стан здоров'я учнів.

Тому другим завданням діагностики є визначення стану здоров'я учнів. При цьому виходимо із твердження, що здоров'я — поняття багатопланове, тому для визначення його загального, інтегрального рівня необхідно визначити рівні кожної із складових: фізичного, психічного, духовного і соціального здоров'я.

Зважаючи нате, що кожна із складових характеризується багатьма показниками, доцільно обмежитись аналізом окремих, найбільш показових і узагальнених.

Так, оцінка фізичного здоров'я проводиться за такими показниками:

• рівень фізичного розвитку та ступінь його гармонійності відповідно до віку;

• рівень функціонування основних систем організму (фізичне здоров'я);

• наявність або відсутність хронічних захворювань;

• кількість навчальних днів, пропущених через хворобу.

Оцінку стану психічного здоров'я доцільно проводити за такими показниками:

• розвиток довільних психічних процесів;

• акцентуація характеру;

• самооцінка;

• наявність саморегуляції;

• відсутність шкідливих звичок.

З цією метою можна використати набір методик, які дозволять визначити властивості, притаманні кожному школяреві, його почуття га особливості психіки. Це проективні методики «Дім», «Дерево», «Людина», тести Айзенка. особистісна шкала тривожності Ч.Спілбергера тощо. На жаль, тільки останні методики дозволяють дати кількісну оцінку психологічного здоров'я школярів, інші — лише визначають наявність якостей га почуттів, емоційну сферу вихованців. Тести Айзенка і особистісна шкала тривожності Ч.Спілбергера дають мож­ливість виявити дітей з високим рівнем нейротизму (риси тривожності, депресивності, занепокоєності й похондричності).

Виходячи з того, що підвалинами духовного здоров'я є моральна освідченість, а його зовнішніми проявами —- моральна поведінка, стан духовного здоров'я може вивчатися опосередковано, переважно іа показниками, які характеризують моральний стан учнів. Аналізуються такі показники: розуміння і дотримання загальнолюдських національ­них цінностей (добро, чесність, справедливість, істина, працелюбність); почуття прекрасного у житті, природі та мистецтві: рівень емоційного відгуку. Вивчається також питання про наявність позитивного ідеалу і, у зв'язку з цим, прагнення до самовдосконалення.

З метою визначення рівня духовного здоров'я застосовується широкий спектр діагностичних методик: анкетування, бесіди, рольові ігри, метод незалежних характеристик, ранжування аналізу малюнків і, звичайно, спостереження за вихованцями.

Визначення стану соціального здоров'я вивчається за допомогою таких показників, як наявність комунікативних якостей, ставлення до однолітків і дорослих, відповідальність за свої дії і вчинки, адаптованість до шкільних умов. З цією метою застосовуються такі діагностичні методики, як рольові ігри, спостереження за діяльністю і дозвіллям вихованців, аналіз малюнків і тестів, бесіди з учителями, соціологічні опитування тощо.

Узагальнення результатів діагностування дає можливість згрупувати школярів за вадами здоров'я, спланувати шляхи оздоровлення. Наочну допомогу в цьому може надати «Паспорт здоров'я класу», який складається за діагностичними даними на початку перебування учня в навчально-виховному закладі й коректується у процесі моніторингу двічі на рік.

Проведення діагностики може бути своєрідним фактором, який формує ставлення до здоров'я, оскільки, відповідаючи на запитання, учні іноді вперше замислюються над ним.

Результати, отримані за допомогою тестування, можуть слугувати критеріями ефективності системи педагогічних впливів, спрямованих на формування ставлення дітей до власного здоров'я, дають можливість педагогам оцінити сталість досягнутих успіхів. Дані тестів допомагають визначити «групи ризику», які потребують уваги у процесі формування здорового способу життя. При співпраці медичного персоналу, шкільних психологів і вчителів бажано створити банк даних про ставлення окремих учнів до власного здоров'я, що дозволить вести з ними індивідуальну корекційну та реабілітаційну роботу.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
9. VI. Філогенез нервової системи
10. А. 5-7 день життя.
11. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
12. Австрії: мистецтво повсякденного життя.

Переглядів: 3643