• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Функції дипломатичного представництва.

Н.Е. 1.4. Дипломатичні та консульські представництва в міжнародному співробітництві в галузі туризму

1.Дипломатичні представництва

2. Консульські представництва

1. Дипломатичне представництво – це орган зовнішніх зносин держави, що знаходиться за її межами на території іншої держави, для здійснення дипломатичних зносин із нею.

Існують два види дипломатичних представництв: посольства та місії. Посольства – це представництва першого, вищого класу. Тому більшість держав, у тому числі Україна, віддають перевагу обміну дипломатичними представництвами на рівні посольств. До посольств прирівнюються представництва Ватикану – нунціатури. Місії являють собою представництва другого класу. Представництва Святішого престолу представлені тут інтернунціатурами.

Дипломатичні відносини встановлюються на підставі угоди між відповідними державами, у якій обговорюється рівень їхніх дипломатичних представництв. Звичайно він встановлюється на рівні посольств, оскільки із затвердженням у другій половині ХХ сторіччя принципу суверенної рівності держав, місії в даний час зустрічаються дуже рідко. Держава, що направляє посольство або місію в іншу державу, іменується державою, що акредитує, а держава, що приймає такі представництва на своїй території, - держава, що приймає, державою перебування. Главою посольства є посол, місії – посланник або повірений у справах, для Ватикана – інтернунцій.

Віденська конвенція 1961 року «Про дипломатичні зносини» у статті 3 закріпила функції дипломатичного представництва відповідно до міжнародного права. До них належать:

· Представницька функція, що полягає в представництві держави, яка акредитує, у державі перебування;

· Захист у державі перебування інтересів держави, що акредитує, і її громадян у межах, що допускаються міжнародним правом;

· Ведення переговорів з урядом держави перебування;

· Інформаційна функція – з’ясовування всіма законними способами умов і подій у державі перебування і повідомлення про них уряду держави, що акредитує.

· Функція заохочення дружніх відносин між державою, що акредитує, і державою перебування та розвиток їхніх взаємовідносин в галузі економіки, культури та науки.

Представницька функція полягає в тому, що дипломатичне представництво держави, що акредитує, представляє її в державі перебування в повному обсязі, тобто вона вправі цілком представляти її політичні, економічні, соціальні, культурні й інші інтереси. Ця функція заснована на суверенній владі держави – суб’єкта міжнародного права, що має об’єктивне право на представництво (право посольства). Представницька функція дипломатичного представництва в теоретичному аспекті починається з моменту оголошення про заснування дипломатичного представництва і його відкриття, а на практиці, звичайно, - із моменту вручення главою дипломатичного представництва вірчих грамот.

Функція дипломатичного захисту полягає в тому , що дипломатичне представництво за кордоном представляє і захищає не тільки інтереси держави, що акредитує, але і здійснює подібні заходи стосовно фізичних та юридичних осіб, тобто суб’єктів, які знаходяться в правовому зв’язку з державою, що акредитує.

У міжнародному праві на основі практики вироблені критерії правомірності дипломатичного захисту :

ü Функція дипломатичного захисту надається тільки дипломатичним представництвом;

ü Дипломатичний захист поширюються в основному тільки на громадян держави, що акредитує;

ü Ця функція починає діяти не відразу після вчинення особою правопорушення, а тільки після того, як посольством вичерпані всі законні засоби, що передбачені рамками законодавства державами перебування;

ü Дипломатичний захист не надається іноземним громадянам, громадянам країни перебування або апатридам (функція дипломатичного захисту не збігається з правом дипломатичного притулку).

Функція ведення переговорів з урядом країни перебування є основною процесуальною функцією, що вказує на засіб здійснення дипломатичних повноважень. У широкому значенні ця функція розуміється як спілкування дипломатичного представника з владою країни перебування. У вузькому – це переговори з питань укладання міжнародного договору або інших угод.

Інформаційна функція полягає в тому, що дипломатичне представництво має право всіма легальними, припустимими засобами (у рамках законодавства країни перебування) здійснювати збір інформації і передавати її уряду своєї країни. Посольство забов’язане надавати інформаційні послуги суб’єктам, що знаходяться на території країни перебування.

Читайте також:

1. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
2. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
3. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
4. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
5. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
6. Асимптоти графіка функції
7. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
8. Базові функції, логічні функції
9. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.
10. Банківська система та її основні функції
11. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.
12. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн

Переглядів: 1249