Структурно-функціональна організація шкірної, рухової та вісцеральної сенсорних систем.

ВИСНОВОК

до четвертого питання:

Таким чином, вестибулярний аналізатор відіграє ведучу роль в орієнтації людини у просторі, є органом рівноваги. Він сприймає інформацію про положення тіла, лінійних й кутових переміщеннях тіла й голови.

Шкірний аналізатор.

За допомогою шкірного аналізатора здійснюється зв'язок організму із зовнішнім середовищем. При подразненні тактильних рецепторів шкіри виникає відчуття дотику, лоскотання, тиску, вібрації. Рецептори сприймають дотик – це тільця Мейснера, розташовані в сосочковому шарі шкіри, закінчення нервових волокон вздовж дрібних судин і нервові волокна, обплітають волосяну сумку. Найбільше цих рецепторів на ділянках шкіри, які пізнають світ: кінчики пальців, облямівка губ, підошва ніг, кінчик язика. За відчуття тиску відповідають диски Меркеля – рецепторні утворення, що розташовані групами у глибоких шарах шкіри і слизових. Рецептори, що реагують на вібрацію, це тільця Фатер-Пачіно. Вони розташовані на шкірі непокритою волоссям, на слизових, в ПЖС, в сумці суглобів. Поріг тактильних відчуттів – це мінімальна сила тактильного роздратування при якому виникає перше тактильне відчуття. Просторовий поріг роздратування – це мінімальна відстань між двома точками, на якому два одночасно прикладених подразника сприймаються як роздільні. Так, на кінчику пальців, мови, губ він дорівнює 1 – 3 мм, на спині, плечах, стегнах – 50 – 100мм. Чутливі шляхи шкірного аналізатора проходять через спинний і довгастий мозок в зорові горби, пов'язані з задньої центральної звивиною тім'яної області кори головного мозку, де нервове збудження перетворюється у відчуття. Від всіх чутливих шляхів, що йдуть в головний мозок, відходять гілки в ретикулярну формацію стовбура мозку. У нормальних умовах шкірні роздратування не сприймаються роздільно. Відчуття формуються у вигляді складних цілісних реакцій. В інтеграції сприйнять беруть участь різні відділи ЦНС і вегетативної нервової системи. Від їх стану і взаємодії залежать характер (модальність) і емоційне забарвлення відчуттів, що виникають внаслідок діяльності шкірного аналізатора.

Пропріоцептивний аналізатор.

Крім зовнішніх (екстероцептивних) сенсорних систем, таких як зір, слух і т.д., в організмі виділяють «внутрішні аналізатори», так звані пропріо- й інтероцептивні системи. Ці системи забезпечують надходження інформації від рухового апарату і внутрішніх органів у вищі відділи нервової системи. Пропріоцептивний аналізатор сприймає позу і рухи нашого тіла. Пропріорецептори розташовані в суглобах, сухожиллях і м'язах Виділяють кілька типів рецепторів, що забезпечують пропріорецепцію. В першу чергу це м'язові веретена поперечносмугастих м'язів, що репетирують ступінь розтягування м'язових волокон. Сухожильні органи забезпечують інформацію про ступінь натягу сухожиль, а суглобові механорецептори – положенні суглоба і рух у ньому. Також до пропріорецепторов відносять: тільця Гольджи і Фатера-Пачини, вільні нервові закінчення. М'язові веретена – це високоспеціалізовані інкапсульовані м'язові волокна, оснащені аферентними і еферентними нервовими волокнами. До складу веретена входять інтрафузальні м'язові волокна. У центрі кожного волокна розташовується ядерна сумка, що містить первинні рецептори або спіралеподібні закінчення чутливих нервів. По обидві сторони від ядерної сумки перебувають вторинні рецептори. На інтрафузальному м'язовому волокні закінчуються еферентні нервові волокна, що відносяться до типу гамма-волокон Вони є аксонами гамма-мотонейронів, розташованих в спинному мозку. Збудження гамма-мотонейронів призводить до скорочення інтрафузальних м'язових волокон і зменшення довжини м'язового веретена. Скорочення кістякового м'яза підтримується за рахунок активації гама-еферентів, а інтрафузальне м'язове волокно постійно стежить за станом ексрафузаних м'язових волокон і всього скелетного м'язу. Це дозволяє тримати скелетні м'язи в стані постійного тонусу і зберігати певну позу тіла. Тельця Гольджі знаходяться в сухожиллях і являють собою гроновидні чутливі закінчення. При м'язовому скороченні вони відчувають дію натягу і контролюють силу м'язового скорочення або напруги. Розрізняють три типи пропріоцепції: почуття пози або відчуття положення кінцівок і орієнтації їх частин щодо один одного, почуття руху і почуття сили. Перший нейрон провідникового відділу пропріоцептивного аналізатора розташовується в спінальних гангліях. Аксони нервових клітин у складі пучків Голля і Бурдаха через задні стовпи досягають відповідних ядер довгастого мозку (2-й нейрон), далі після перехреста в складі медіальної петлі досягають ядер зорового бугра (3-й нейрон), звідки інформація поступає в соматосенсорну область кори і область сильвієвої борозни. Імпульси від пропріорецепторів йдуть і по неспецифічному шляху: від таламуса інформація надходить у ретикулярну формацію від неї – до неспецифічних ядер зорового бугра, а потім до всіх ділянок кори великих півкуль.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи, її рецепторний, провідниковий і кірковий відділи.	\|	Структурно-функціональна організація ноцицептивної та антиноцицептивної систем.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.