• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Що треба знати волонтеру-ігротехніку

Обов’язки волонтерів-ігротехніків

Обов'язки інформаційних волонтерів

◦ Встановлення первинного контакту в умовах вуличного простору з клієнтами вуличної соціальної роботи.

◦ Надання позитивної інформації про роботу соціальних служб для молоді дітям, підліткам та їхнім батькам.

◦ Розповсюдження інформаційно-роздаткових матеріалів профілактичного змісту серед клієнтів вуличної соціальної роботи.

◦ Надання інформації представникам ЗМІ про конкретні заходи вуличного соціального спрямування.

◦ Проведення анкетування та соціологічних опитувань для учасників вуличних соціальних заходів.

♦ Організація та проведення ігрової діяльності в умовах вуличного простору з урахуванням вікових особливостей клієнтів.

♦ Залучення дітей та підлітків до активних форм проведення дозвілля.

♦ Дотримання норм психологічної та фізичної безпеки клієнтів вуличної соціальної роботи.

♦ Падання в разі потреби першої медичної допомоги.

♦ Дотримання етичних норм поведінки та пропаганда здорового способу життя.

♦ Налагодження добрих стосунків з клієнтами вуличної соціальної роботи та надання їм позитивної інформації про роботу соціальних служб.

До волонтерської групи технічного забезпечення входять особи, що відповідають за забезпечення порядку, дотримання правил дорожнього руху, зв'язок між організаторами та виконавцями акції, музичне, естетичне оформлення місця проведення вуличного заходу та роботу транспорту.

Ігротека на вулиці - це комплекс ігор, які пропонуються об'єктам і клієнтам вуличної соціальної роботи з метою створення умов для змістовного дозвілля, пропаганди здорового способу життя.

Волонтерам слід розрізняти термін "ігротека на вулиці" як назву програми соціального спрямування, що об'єднує різноманітні форми застосування ігрових технологій і як окрему форму ігрової роботи на вулиці. Вулична ігротека може існувати як один з напрямів соціальної програми (проекту) "Діти вулиці" і як самостійна програма. Це залежить, перш за все, від методичного вантажу соціальної служби для молоді, розробки технік вуличної соціальної роботи, підготовленості волонтерів та штатних ігротехніків. Ігротека (як форма роботи) передбачає наявність необхідного реквізиту та ігротехників (найчастіше - волонтерів), які виступають у ролі організаторів ігрової діяльності.

Досвід застосування ігрових технік в соціальній вуличній роботі дозволяє запропонувати для волонтерської роботи таку класифікацію ігор:

1. За напрямом виховних дій (музичні, танцювальні, інтелектуальні іт. н.)

2. За видами інвентаря, який використовується (естафети, настільні,
аукціонні та ін.)

За ставленням до творчості (репродуктивні, конструкторські, новаторські)

За кількістю учасників (з обмеженим колом гравці», командні, гру­пові, масовки)

Під час проведення гри волонтер-ігротехнік знайомиться з техноло­гією оволодіння навичками ігрової діяльності. У практиці соціальпо-ьи-ховної роботи можна визначити такі психолого-педагогічні умови засто­сування гри:

1. Визначення творчого потенціалу гри.

Ігротехнік повинен уявляти доцільність даної гри для певного періоду розвитку особистості дитини чи молодої людини. Крім того, потрібно ус­відомити, на розвиток яких показників, якостей особистості може бути спрямована ця гра. При цьому парто враховувати, що гра може бути добре відомою, а може бути і абсолютно новою для вихованців.

Наприклад: гра "Лист". Для молодших підлітків. Кількість учасників -15-30. Час проведення -- організаційний період роботи. В центрі кола гравців ведучий. Його завдання — знайти де, в якому місці відбуваєть­ся передача "листа". Починає гру один з вихованців. Він голосно каже: "Я надсилаю листа... (називає ім'я)". При цьому пін (непомітно для веду­чого) робить який-небудь жест, рух, який повторюють ланцюжком гравці. Завдання ведучого зупинити цю "передачу листа". Якщо ведучий вірно помітив, де і яким сигналом передавався лист, він стає у коло, а ведучим стає той, кою пін помітив. Гра повторюється. В процесі цісї гри учасники краще знайомляться, пізнають один одного, виявляють товариське відно­шення до дій інших.

2. Визначення місця і часу проведення, кількості учасників, що зале­
жить від умов проведення та творчого характеру гри.

Наприклад, добре відома гра "Вожатий, вожатий..." може бути ціка­вою, якщо гравці онесуть власні зміни в умови і хід гри. Ллє головною вимогою до волонтера-і гротех піка залишається пошук зручного майданчи­ка для цієї гри, бажано з м'яким грунтом. Тому що ця гра загрожує падінням для дитини, що є дуже небезпечним для її здоров'я.

3. Забезпечення комфортності і природності гри.

Гра мас бути бажаною, зручною і приємною для учасників. Бажано, щоб вона була органічно пов'язана з тематичним періодом чи змістом попередніх форм роботи. Вона не повинна несподівано, невмотивовано починатись і закінчуватись. Добре, коли і ра має творчу післядію — нову гру чи іншу форму роботи.

Наприклад, під час проведення Свята закоханих волонтери допомогли підліткам інсценувати казку-експромт. І в результаті як післядію було запропоновано проведення конкурсу на кращий текст для казки-експромту.

Урахування вікових та анатомо-фізіологічних властивостей учас­
ників гри.

Виконуючи завдання щодо формування та розвитку особистості школя­ра, волонтер- ігротехнік повинен чітко уявляти пихідні можливості учас­ників гри. Тобто, ще до початку гри він має продіагностувати рівень сформо нанос ті тих якостей, що потребують розвитку.

Наприклад, іі'ротехнік може запропонувати підліткам гру за участю різностатевих творчих груп. Але хлопці та дівчата можуть відмовитись від участі в грі, якщо це перша гра, коли вони мають співпрацювати в одній творчій групі. Тому ігротехнік ще до початку гри повинен з'ясувати це питання шляхом опитування чи спланованої виховної педагогічної ситуації.

5. Захист людської гідності, морального самопочуття кожного учас­
ника гри.

Волонтер повинен проаналізувати її вплии на свідомість, емоційні враження дитини чи підлітка. Потрібно співставляти емоційну заванта­женість гри з денним режимом школяра і моральною ситуацією, що склалася в колективі. Якщо в результаті гри хоч одна дитина зали­шається ображеною, важко казати про ефективність такої соціально-

ииховної діяльності.

Прикладом може бути відома гра "Потічок". Для забезпечення творчо­го характеру гри ведучий, що обирає пару показує рухи, які під музику повторює весь"потічок" учасників.

Можна ускладнити умови гри так, щоб нона була цікавою навіть для старших підлітків. Але в цій грі є один нюанс, що рідко враховується волонтерами-)гротехніками. Б "струмочку" завжди с діти, яких рідко оби­рають. Вони стоять в першій парі і спостерігають з сумом за грою інших. Тому волонтер повинен обов'язково брати участь у цій грі, щоб обрати саме цю дитину. Потім, коли хтось з дітей обере ігротехніка, дитина сама отримає можливість пограти. Крім того, ця гра — чудовий експеримент для вивчення міжособистісних стосунків у колективі,

6. Визначення місця волонтера-ігротехпіка під час проведення гри. Його роль і місце буде мінятись залежно від рівня сформо'ваності яко­стей особистості учасників гри, їхнього піку, часу сумісної діяльності. Але, якщо па початку роботи волонтер-ігротехнік займає місце керівника, інструктора, судді, то посту шлю вій повинен стати радником чи просто спостерігачем. Хоча окремі ситуації під час гри можуть примусити волонтера змінити рольову позицію, взяти керівництво грою на себе. Зауважимо, що с одна група ігор, де участь ігротехніка не бажана. Де інтелектуальні ігри. Зрозуміло, що рівень обізнаності, освіченості організатора ігрової діяльності повинен бути значно вищим за рівні вихованців, і тому це змагання не на рівних. Але, якщо гра побудована як змагання творчих груп, і є можливість приєднати до кожної групи волонтера-"радника", — Ігротехнік може сміливо брати участь у такому змаганні.

7. Цілеспрямоване поширення прав учасників гри.

Спочатку за учасниками закріплюється право вибору гри: її назви, сюжету. Потім учасники гри повинні усвідомити, що вони мають право змінити умови гри, модернізувати її, закласти в старі умови новий зміст. Вищим проявом розвитку творчої активності гравця є бажання створити свою власну гру від початку до кінця.

Наприклад, діти молодшого шкільного піку грають в "Театр". На по­чатку гри її умови, розподіл ролей пропонує ігротехнік. Потім діти вияв­ляють бажання ввести нові ідеї в умови гри і ввести нових дійових осіб (білетера, працівника гардеробу, гримера). На цьому етапі гри акторами можуть виступити старші підлітки, саме вони можуть підготували виставу для малюків. Через кілька тижнів молодші школярі можуть виявити ба­жання самостійно поставити виставу за власним сценарієм і показати її в дитячому садку. На цьому прикладі ми бачимо, що гра пройшла шлях від репродукції за готовим сценарієм до самостійної творчої діяльності дітей та підлітків. Потрібно додати, що зовсім необов'язковим є залучення кож­ної дитини до участі в грі. Навіть стороннє спостереження за діями актив­ного творчого колективу, радість за успіхи інших поступово буде стиму­лювати бажання взяти участь у грі, приведе до активної дії.

Ще одна груі[а ігор, які можна рекомендувати волонтерам для застосу­вання в практиці вуличних ігротек, - це психокорекційні ігрові вправи. Використання и процесі проведення ігротек психологічних ігрових технік обумовлено темою ігротеки, віком учасників, рівнем сформованості окре­мих якостей вихованців і потребує надзвичайного такту та вдумливого ставлення з боку волонтера-ігротехніка. Умовно можна визначити кілька найбільш поширених груп терапевтичних ігор: діагностичні, корекційні, розвиваючі, творчі.

Серед ігор, що спрямовані на розвиток якостей особистості дитини, окреме місце займають ігри в системі комунікації. Означені ігри спрямо­вані не лише на розпиток комунікативних якостей, а й на формування таких рис особистості як творчий інтерес, бажання пізнати себе, сміливість, самостійність, ініціативність, незалежність поведінки, повага до інших, ем-патійність, терпляче ставлення до оточуючих, цілеспрямованість, вміння довести почату справу до кінця, почуття гумору, спостережливість, енергійність, товариськість, самовідданість, гордість, почуття прекрасного, і, головне, – задоволення під процесу творчості.

Окреме місце в діяльності волонтера-ігротехніка належить індивідуаль­ним іграм чи іграм з обмеженим колом учасників. Основними ознаками цих ігор є постійний довготривалий контакт волонтера-організатора гри і вихованця, відсутність стимуляції за допомогою інших учасників змаган­ня, можливість мати високу оцінку і визнання своєї діяльності з боку оточуючих. Всі ці проблеми має вирішувати організатор гри. У процесі індивідуальної роботи волонтер-ігротехник може залучати батьків, осіб з кола найближчого оточення дитини до участі в іграх і, по можливості, самому брати в них участь.

Методичні рекомендації волонтерам з використання ігрових технік Крім ігротеки, в практиці вуличної роботи волонтерів-ііротехніків за­лучають до організації і проведення інших видів ігрової діяльності дітей та підлітків. Зупинимось на їх характеристиці.

Ігрова програма - більш складна форма організації ігрової діяльності в умовах вуличного простору, яка передбачає наявність єдиної теми, ідеї і проблеми (в даному випадку - соціальної спрямованості), пов'язана логі­кою чи певною сюжетною лінією і побудована відповідно до законів ком­позиції. О.А. Немежанська пропонує наступні варіанти проведення вулич­них ігрових програм (15):

Станційна ігрова програма. Станційна ігрова програма передба­чає організацію Ігрової діяльності за патрульною системою, коли учасни­кам, об'єднаним в патрулі (5-8 осіб), пропонується за певним маршрутом пройти випробування. На кожній станції команду очікує нове ігрове зав­дання, за виконання якого їй нараховуються бали. Переможцями гри ста­ють патрулі, які наберуть найбільшу кількість балів. Станційна форма ігрової програми дає можливість учасникам проявити свої лідерські якості (кожний патруль обирає патрульного лідера), допомагає формуванню ко­лективної відповідальності. Як правило, відповідальними за ігрову діяльність на станціях є волонтери, які і оцінюють роботу патрулів і надають всю необхідну інформацію про подальший хід ігрової проірами. Станційна форма організації ігрових програм апробована дитячими та юнацькими організа­ціями міста Києва. В циклі навчальпо-пізнавальпих розвиваючих ігор "Велика гра" переважає саме ця форма організації ігрової діяльності.

Тематична ігрова програма присвячена певній темі (календарній, профілактичній, професійній) і вимагає чіткого дотримання єдності сю­жетної лінії та композиції.

Комбінована ігрова програма складається з різноманітних іірових май­данчиків, проходження яких не вимагає послідовності, певного маршруту. Але учасники мають можливість ознайомитись і спробувати свої сили а різних формах ігрової діяльності. Серед ігрових майданчиків клієнтам вуличної соціальної роботи можна запропонувати такі: "Давайте познайо­мимось (ігри на знайомство), "Коло друзів" (ігри в колі), "Ігри нашого двору", "Пілоти настільних ігор", "Чи знаєш ти свої права?", "Скаутське раллі", "Містечко для наймолодших", "Малюнки на асфальті", "Інтелек­туальний ринг", "Карооке" та інші. Комбінована форма ігрової програми найчастіше використовується в вуличній практиці районних соціальних служб для молоді під час проведення загальноміських та районних заходів со­ціального спрямування.

Театралізована ігрова програма. Ігрова програма з елементами театралізації і перевтілення ведучого програми (який виступає як театра­лізований герой), а іноді й учасників. Прийоми театралізації:

1. Умовна театралі заці я

2. Театралізація через героя (ведучий виступає в ролі героя: літера­
турного, історичного, представника певної професії, соціальної групи тощо).
Можлива театралізація через декількох героїн чи зміни образів одітого.

3. "Глобальна" театралізація (театралізованим героєм стає не лише
ведучий, а стають й усі учасники програми).

Ігрова акція загалом являє собою масовий захід, основним змістовим засобом ідеї якого р. гра. Гра ілюструє тему акції та підкреслює значущість проблеми.

Вуличний ігротеатр - це особливий вид сценічної дії: поєднання мистецтва театру, гри та соціальної послуги. Вистава ігротеатру має сю­жету основу і обов'язково передбачає залучення глядачів у загальне дійство за допомогою гри.

Типологія ігор, рекомендованих для використання на вуличних ігротеках:

Спортивні ігри. їх використання в умовах вуличного простору пе­редбачає не тільки організацію турнірів, змагань вуличних та дворових команд з різних видів спорту (стрітбол, міні-футбол, настільний теніс, шахи та шашки), але і інші форми профілактичної роботи з клієнтами нуличпої соціальної роботи (консультативну, інформаційну, діагностич­ну). Перед організаторами спортивних ігор постають питання розробки положення про проведення турніру або змагань в умовах вуличного про­стору, погодження з державними установами та органами правопорядку умов та часу проведення заходів, чіткого дотримання норм безпеки їх учасників. Олімпійська система організації турніру передбачає участь в ньому команд до першої поразки після жеребкування, групова система – виявлення переможців групових турнірів (кожна команда або учасник гра­ють між собою), а потім їх переможці за кубковою системою виявляють найсильніших у чвертьфіналах, напівфіналах та фіналі. В спортивній ігровій програмі обов'язково треба ураховувати такі складові елементи як парад та представлення учасників заходу, організаторів та членів суддівської колегії, правил проведення турніру, церемонію нагородження призерів та переможців. Велику увагу слід приділити і інформаційно-технічпому забезпеченню цієї форми роботи (наявність стенду з результатами жереб­кування, ігор, статистичною інформацією; спортивне та ігрове обладнан­ня, форма учасників змаіань; звукове підсилення та кваліфікований ко­ментар ходу проведення заходу з відповідною Інформацією про організа­торів, партнерів та спонсорів, що допомогли в його організації та прове­денні). Рекомендується проводити тюдібні ігрові програми після відповід­ної інформаційної підготовки в засобах масової інформації та збору попередніх заявок команд па участь в турнірі або змаганнях.

Настільні ігри. Шашки, шахи, настільний теніс, конструктори, лото, пазли, ігри на папері, орігамі, ігри з кубиками, фішками, картками тощо. Рухливі ігри. Командні естафети з предметами (м'ячі, скакалки, рс-зинки, обручі, кеглі, повітряні кульки, гімнастичні палиці, клюшки, ракет­ки тощо), жартівливі змагання, народні рухливі ігри (квач, стрибунець, лаптатощо).

Ігри-атракціони. Командні та індивідуальні змагання на влучність (влучення до мішені, дартс, накидуванпя кілець, метання м'ячів до коши­ка, боулінгтощо), змагання насилу (перетягуванняканату, армреслінг...), жартівливі атракціони (конкурси із заплющеними очима, зн'язаними рука­ми тощо).

Музичні ігри. Пісні-новтори, пісні з рухами, шумові оркестри, карооке, пісенні аукціони, пісенні вікторини тощо.

Танцювальні ігри. Хороводи, народні танцювальні ігри ("Коза", "Струмочок"), жартівливі ігри - танці (ганець на газеті, "протилежні" танці), ігри для дискотек.

Рольові ігри. Інсценізовані казки, пісні, анекдоти, ігри - пародії,

ігри - пантоміми.

Інтелектуальні ігри. Ігри на розвиток логічних та евристичних здібностей, концентрацію уваги, на тренування пам'яті, розвиток мисливних процесів, вікторини, конкурси знавців тощо.

Надзвичайно актуальною на сьогодні є проблема підготовки ігротехніків зі складу волонтерів. Нами розроблена орієнтовна схема проведення волонтерської зміни для літнього табору, в умовах якої можна вирішити комплекс питань з підготовки кваліфікованих фахівців вуличної ігрової роботи. За цією ж схемою можна провести семінар-практикум в умовах соціальної служби для молоді.

Орієнтовна схема проведення ігрової таборової зміни

1. День відкриття аміни (ігри-презентації; ігри на знайомство).

2. Ігри організаційної о періоду (ігри на психологічну адаптацію;
запрошення в гості одного колєктииу до другого та інше).

3. Ігри-естафети. Тематичні естафети (виключно з м'ячем чи кеглями,
зі прибалками та ін.). Змішані естафети. Різновікові естафети. Естафети
на воді. "Веселі старти" як різновид естафет.

4. День групових Ігор з м'ячем. Конкурс на нову кращу гру з м'ячем
в колі.

5. Ігри нашого двору. Ігри на асфальті. Ігри біля під'їзду. Нове жит­
тя традиційних дворових ігор (презентація нових версій).

6. Ігри в колі. Ігри з використанням образотворчих засобів. Ігри на
асфальті (з крейдою).

7. Ігри - масовки. Ігри на дискотеці.

8. Музичні ігри. Ігри з використанням співу. Танцювальні ігри. Ігри-
хороводи.

9. День малюка. Ігри та іграшки для самих маленьких.

10. Інтелектуальні ігри. Інтелектуальні аукціони. Конкурси кращих
знавців (поезії, природи, Історії тощо). Ребуси, шаради, кросворди різно­
го типу. Ігри з літерами. Конкурс на кращу "тиху" гру.

11. Розвиваючі ігри:

♦ Ігри на розвиток фантазії та уявлення

♦ Ігри на розвиток інтелектуально-логічних здібностей

♦ Ігри на розвиток здатності до генерації нових ідей

♦ Ігри на розвиток альтернативності, асоціативності та нестандарт­
ності мислення.

12. День спілкування. Ігри на розвиток комунікативних здібностей.
День без конфліктів. Ігри на профілактику та подолання конфліктів.

13. День сміху. Ігри на створення атмосфери емоційного комфорту.
Ігри-жарти. Конкурси на кращу гуморістичну гру. Ігри - емоційні пода­
рунки. Конкурс "Порадуй тих, хто поруч".

День спортивної гри. Ігри на розвиток спритності, швидкості. Ігри
на відкритій місцевості (орієнтація, знання лісу та ін.)

15. День економічної гри (місто веселих майстрів, конкурс коопера­
тивів, ярмарок чи інші форми).

16. День театральної гри. Конкурси на розвиток акторських здібностей.
Рольові ігри як засіб розвитку особистості. Конкурси театральних жанрів,

мініатюр, інсценувань.

17. День ігрових програм. Презентація та захист ігрових програм ко­
лективів. Конкурс на кращу гру. Конкурс на кращого їгротехніка.

Головна рекомендація для волонтерів-органі заторів ігрової діяльності — це розуміння і відчуття дійсно творчої природи і ри. Умови, сюжет ігор не е догматичними. Кожен волонтер-ігротехнік може і повинен знайти свій погляд на гру. Ми вважаємо, що результатом такої роботи може стати авторська картотека творчих ігор. Кожна гра, крім назви, може мати пев­ний код, додатки, що допоможуть у визначенні її виховного потенціалу. Для волонтера-іючатківця можна запропонувати такі принципи системати­зації цієї картотеки: алфавітний, за змістом, за віком учасників, за кількістю учасників, за типом гри і т. д. Систематизація залежить від досвіду волон-тера-ігротехніка і місця, яке займає гра в системі його роботи. У вигляді "творчої скриньки", "творчого заповіту", '"творчого літопису" така карто­тека передається як спадок менш обізнаним волонтерам. У будь-якому випадку картотека ігор повинна бути вагомою складовою творчої діяль­ності кожного волонтера- члена бригади вуличних працівників.

Читайте також:

1. Виберіть 2 положення, які треба добавити у визначення елементів наукової проблеми.
2. Відносно фронтальної площини проекцій модель треба розташувати так, щоб на цю площину вона спроекціювалась найбільш наочно – це зображення є головним виглядом.
3. Відповідно до Наказу МОЗ та Держкомітету України по нагляду за охороною праці (95р.)Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі
4. Вмінені витрати - це кількість одного товару, яким треба пожертвувати для збільшення виробництва іншого.
5. Вмінені витрати - це кількість одного товару, якою треба пожертвувати для збільшення виробництва іншого.
6. Діяльність включає дії і операції як складові, які співвідносять­ся з потребами, мотивами і цілями.
7. Для надання першої допомоги при травмах у кабінеті (лабораторії) біології обов'язково треба мати аптечку, яка зберігається у спеціальній шафі з червоним хрестом на дверцятах.
8. Добова потреба дітей шкільного віку у мінеральних речовинах
9. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами.
10. Замість розмовної форми треба користуватися конкретним визначенням.
11. Мета: Знати нормативи оформлення довідково – інформаційної документації, класифікацію службових листів, правила ділового листування, склад реквізитів
12. На які ж характеристики невербального спілкування оратору треба звернути особливу увагу?

Переглядів: 4093