В царині ГІС об'єкти реального світу явно представлені трьома типами картографічних об'єктів - точками, лініями та областями, що відображаються відповідними геометричними (графічними) примітивами тощо. Поверхні ж подаються найчастіше як третій вимір тоток (наприклад їх висоти) у вигляді плоских або об'ємних комп'ютерних зображень, що будуть розглянуті далі.
Точкові об'єкти - це об'єкти, кожен з яких розташований лише в одній точці простору або, іншими словами, точковим є нульвимірний просторовий об'єкт, який визначається однією парою плоских координат X і Y. Такі об'єкти називають дискретними, маючи на увазі, що у будь-який момент часу кожний з них може займати лише визначену точку простору. Таким чином, при аналізі умовно вважається, що дискретний точковий об'єкт не має протяжності (довжини або ширини), але може бути позначений координатами свого місцезнаходження. Ідентифікація та подавання точкових об'єктів звичайнo залежать від мірила їх спостереження та відображення.
Лінійні об'єкти — це просторові об'єкти, які визначаються нaбором послідовних пар плоских координат. При цьому пряма, зрозyміло, відтворюється двома парами таких координат і т.ін. Лінїї найчастіше є узагальненою формою відображення особливостей геооб'єктів (наприклад, осями доріг, річок, кордонів тощо). Таким чином, лінїї подаються як неперервні одновимірні просторові об'єкти у прямокутному координатному просторі. Мірило, з яким спостеригаються або відтворюються такі об'єкти, знову-таки обумовлює поріг, при перетині якого можна вважати їх тими, що не мають ширини. Для лінійних об'єктів, на відміну від точкових, можна оперувати з їх просторовим розміром шляхом вимірювання довжин ліній, а також визначати форму та орієнтацію останніх.
Об'єкти карти, які відтворюються серією пар плоских координат таким чином, що мають і довжину, і ширину, тобто є двовимірними просторовими об'єктами, називаються областями або площинними об'єктами. При визначенні місцезнаходження області її границею є лінія, що починається та закінчується в одній і тій самій точці. Зрозуміло, що, крім форми та орієнтації, можна віднайти і величину площі, яку займає область.
Додавання до площинних об'єктів нового, третього виміру (Z), наприклад висоти, перетворює їх на поверхні або об'ємні об'єкти (рис.2). Вони кількісно описуються за допомогою визначення місцезнаходження, форми, орієнтації, площі з урахуванням третього виміру, а отже з можливістю визначення і їх об'єму.