Театральне та музичне мистецтво

Восени 1917 р., за рішенням УЦР та Генерального секретаріату, у Києві створено Український національний театр. До складу його трупи увійшли І.Мар’яненко, Л.Курбас, С.Панківський, М.Садовський, П.Саксаганський та інші відомі українські актори. Пізніше, за фінансової підтримки уряду, на сценізацію українських вистав перейшли трупи ряду професійних драматичних театрів Києва, Чернігова, Полтави, Житомира, Катеринослава, Харкова, Одеси та інших міст. Діючим театрам для зміцнення їхньої матеріальної бази виділялися кошти, які не оподатковувалися. У театрах удосконалювалися репертуари, поліпшувався професійний склад творчих колективів. У містах і селах виникли сотні аматорських колективів. Для підготовки митців сцени й організаторів театрального мистецтва Генеральний секретаріат відкрив школу з підготовки професійних артистів, режисерів, налагодив випуск тижневика «Театральні вісті».

Становлення національного сценічного мистецтва УЦР тісно пов’язувала з розвитком народної музики, музичної освіти й хореографії. З її ініціативи було створено Український народний хор (диригент К.Стеценко), у Києві засновано загальноукраїнські курси з підготовки співаків хору, музикантів, хореографів, у губернських центрах і великих містах відкрито мережу музичних шкіл. Навесні 1918 р. уряд УНР профінансував відкриття в Києві Українського національного оперного театру і призначив його керівником Миколу Садовського.

Зазначимо, що театральне життя за доби Гетьманату не обмежувалося столицею. Продовжували діяльність Одеська російська опера, Маріупольський російський драматичний театр, Харківський міський театр, Полтавське українське драматичне товариство тощо.

Найважливішим результатом спільної роботи театрального і музичного відділів Міністерства народної освіти і мистецтва стала реорганізація Музично-драматичної школи ім. М.Лисенка, випускники якої і становили творчу основу колективів нових театрів, у Музично-драматичний інститут ім. М.В.Лисенка. Тут відкрили 3 факультети: педагогічний, диригентський і драматичний.

Розвиток театрально-музичного мистецтва постійно перебував у центрі уваги Директорії УНР. Її голова Володимир Винниченко, будучи сам талановитим драматургом, з цієї високої державної посади надавав українським професійним і народним театрам постійну допомогу. За його участю було засновано нові професійні та напівпрофесійні театри в Херсоні, Катеринославі, Проскурові та інших містах. Нові театри сценізували вистави українських драматургів, такі як «Маруся Богуславка», «Богдан Хмельницький», «Остання ніч» М.Старицького, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Дай серцю волю, заведе в неволю» М.Кропивницького, «Украдене щастя» І.Франка, «Лісова пісня» Л.Українки та інші, які представляли різні художні жанри українського театрального мистецтва.

Але поряд з позитивним внеском у розбудову театру радянським керівництвом було допущено й ряд недоліків. Навесні 1919 р., за наказом уряду, у структурі Всеукраїнського театрального комітету було створено підкомісію радянської пропаганди. Вона дістала право затверджувати репертуари театрів і контролювати їхню сценічну діяльність. У ході перевірки театрів комісія усунула від сценізації чимало п’єс українських і зарубіжних драматургів, які, на її думку, були непролетарськими. Усе це гальмувало нормальний творчий розвиток багатьох театральних колективів і театрального мистецтва в цілому.

Розвиток національного театру позитивно вплинув на перетворення кіно з технічного дива у справжнє кіномистецтво, яке стало доступним для широких народних мас. І в цю справу значний внесок зробила Л.Старицька-Черняхівська, яка очолювала кіносекцію Міністерства народної освіти та мистецтва Гетьманату. Під її керівництвом були створені режисерські й акторські групи, які зняли десятки художніх, наукових і документальних кінофільмів та казок для дітей.

Отже, увага українських урядів до проблем розвитку театрального та музичного мистецтва зумовлювала піднесення творчих сил, сприяла збагаченню духовного потенціалу народу й держави.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Освіта і наука	\|	Стан української літератури і книговидавництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.241 сек.