Образотворче мистецтво та скульптура

У розглядуваний час отримало подальший розвиток образотворче мистецтво. Так, восени 1917 р. Генеральний секретаріат освіти профінансував створення в Києві Української національної картинної галереї. До її фондів були зібрані полотна українських та західноєвропейських майстрів живопису від епохи Відродження до початку ХХ ст. Галереї передали частину своїх робіт та колекції полотен художники В.Кричевський, М.Козик, М.Жук, М.Бойчук, Г.Нарбут, М.Бурачек, М.Самокиш та ін.

Галереї, виставки відкрилися у Катеринославі, Полтаві, Чернігові. Музей образотворчого мистецтва було засновано в Харкові. У ньому зібрали багато цінних полотен майстрів європейських, азіатських і навіть африканських шкіл живопису. Організовувалися пересувні й постійно діючі виставки полотен українських та зарубіжних художників, насамперед тих, які представляли новітні школи світового живопису другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: імпресіоністів, кубістів, футуристів, експресіоністів, абстракціоністів тощо.

Одним з провідних центрів художнього мистецтва в Україні була Одеса. Саме тут продовжувало активну діяльність створене ще в 1900 р. Товариство південноросійських художників, художнє училище, художній музей, Одеське товариство заохочування красних мистецтв, рисувальна школа при ньому. На базі цієї школи за часів Гетьманату виникло Одеське вище художнє училище.

Важливу роль у формуванні національного образотворчого мистецтва відіграла Українська академія мистецтв, заснована за доби УНР.

У розглядуваний час плідно працювала група художників монументального живопису, які створили школу бойчукістів. До її складу входили М.Бойчук, В.Седляр, К.Гвоздик, С.Колос, М.Рокицький, О.Павленко, О.Музін, Т.Бойчук та ін. Їхніми зусиллями були розписані Луцькі казарми в Києві, оперні театри Харкова і Києва, санаторій в Одесі. Багато полотен, написаних цією групою, прикрашали різні виставки, картинні галереї, музеї образотворчого мистецтва. Серед них «Коні на пасовищі», «Біля яблуні», ілюстрації до збірки «Барвінок», різні плакати Т.Бойчука тощо.

Українські скульптори створили проекти побудови пам’ятників, фігурних композицій, барельєфів таким видатним особам, як Я.Мудрий, Б.Хмельницький, С.Наливайко, І.Котляревський, Л.Українка та ін. Були відкриті пам’ятники Т.Шевченку в Києві (Ф.Балавенський) і в Ромнах (І.Кавалерідзе). Олександр Архипенко, представник школи кубізму, створив скульптури «Солдат», «Постать», різні варіанти погрудь Т.Шевченка, І.Франка. М.Паращук змоделював скульптурні образи В.Стефаника, М.Лисенка, І.Франка, композицію фігур «Поневолені», «Юнак у кайданах», «Дівчина з народу», «Народні танцюристки». Установлювалися меморіальні пам’ятні знаки видатним особам та історичним подіям в українських містах.

На превеликий жаль, уряди України припустилися ряду помилок, видаючи накази про демонтування скульптурних пам’ятників, зведених на честь царів та їхніх слуг. Наслідком таких наказів стало руйнування монументів, створених видатними скульпторами минулих епох, багато з яких мали високу художню цінність.

У 1917-1920 рр. відбувалося формування національної музейної і пам’ятникоохоронної справи. Уряди України, громадські й культурні організації провели велику роботу в цьому напрямку. Їхніми зусиллями в Києві було засновано Національний історичний музей, в якому зібрали історико-культурні пам’ятки з первісного суспільства до ХХ ст. За доби Української держави діяли всі 36 музеїв, які виникли до Лютневої революції. Коріння багатьох з них сягає аж у ХІХ ст. Це Житомирський краєзнавчий, Катеринославський історичний, Полтавський краєзнавчий, Кам’янець-Подільський історичний, Єлисаветградський краєзнавчий, Миколаївський природничо-краєзнавчий та інші музеї.

Активно діяли товариства охорони пам’яток старовини і мистецтва. Серед них треба відзначити Київське товариство, де важливу роль відіграв відомий український колекціонер-меценат і археолог Б.Ханенко, і Одеське товариство історії та старожитностей, засноване ще в 1839 р., тобто перше в Україні наукове товариство взагалі. Воно вивчало археологічні та історичні пам’ятки Північного Причорномор’я, здійснювало розкопки Пантікапею, Тіри, Херсонеса, Ольвії і видало 33 томи «Записок», останні з яких припадають на 1918-1919 рр.

За часів Гетьманату працювали й унікальні за своїм призначенням музеї. Йдеться про Анатомічний театр у Києві, що з 1853 р. демонстрував найновіші досягнення української медичної науки, а також про Музей товарознавства при Київському комерційному інституті. Він складався з 16 відділів: залізничного, гірничозаводського, гірничого, геологічного, міських та земських справ, кабінетів, бібліотеки, читального залу.

Отже, увага українських урядів до проблем культурно-мистецького процесу зумовлювала піднесення творчих сил, сприяла збагаченню духовного потенціалу народу й держави.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стан української літератури і книговидавництва	\|	Культурне будівництво серед національних меншин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.