Корпоративні стратегії глобальної діяльності

Як правило, міжнародні компанії використовують стратегію зростання, тобто розглядають кожну країну або регіон як новий ринок, ставлячи за мету збільшення обсягів продажу та прибутків. У процесі виходу на нові ринки міжнародна корпорація стикається з необхідністю зробити вибір на користь глобальної інтеграції чи високої швидкості реакції на цих ринках.

Система чинників, які сприяють вибору глобальної інтеграції, має назву тиск щодо глобалізації. Ці чинники можна поділити на дві групи: чинники, що сприяють розширенню, та чинники пов'язані зі специфікою галузі. Перша група складається з лібералізації торгівлі, наявності глобальних фінансових послуг та ринків капіталів, успіхів в технології комунікацій. До чинників, пов'язаних зі специфікою галузі, належать: універсальні потреби споживачів, глобальні споживачі, глобальні конкуренти, висока інтенсивність інвестицій, необхідність зменшення ціни.

Система чинників, що потребують швидкої реакції на місцевий попит, має назву тиск щодо локалізації. Необхідність чутливого реагування на місцевий попит вимагає від фірми диференціювати свою товарну пропозицію і маркетингову стратегію різних країнах, щоб пристосуватися до видів попиту, зумовлених національними відмінностями у споживчих прихильно-та уподобаннях, каналів розподілу, практики бізнесу, конкурентних умов, політики уряду та ін. Існують наступні чинники, які спричинюють тиск щодо локалізації:

1) відмінності в інфраструктурі і традиційній практиці;

2) відмінності в прихильностях та уподобаннях споживачів;

3) відмінності в каналах розподілу;

4) вимоги урядів країн-господарів.

Залежно від дії тиску щодо локалізації та глобалізації та на основі моделей міжнародного менеджменту міжнародні корпорації обирають одну з чотирьох стратегій глобальної діяльності:

· глобальна стратегія;

· міжнародна стратегія;

· мультиринкова стратегія;

· транснаціональна стратегія.

Глобальна стратегіяміжнародної корпорації передбачає фокусування на максимізації міжнародної ефективності шляхом локалізації діяльності у країнах з найменшими витратами, виробництва стандартизованої продукції на основі світових стандартів та використання глобально інтегрованих операцій, а також шляхом завоювання ринкових часток на світовому ринку.

Необхідність пристосовувати свій товар до локальних ринків змушує міжнародну корпорацію обирати мультиринкову стратегію, яка передбачає адаптацію кожного закордонного підрозділу до умов конкуренції в кожній країні.

Міжнародна стратегіяз'явилася першою на етапі розвитку міжнародних відносин. Міжнародні корпорації, які використовують міжнародну стратегією, володіють певною конкурентною перевагою (технологічною, маркетинговою, управлінською та ін.) перед іноземними підприємствами.

Транснаціональна стратегіявикористовується, якщо тиск щодо локалізації та глобалізації є однаково сильним. Тобто за таких конкурентних умов, коли міжнародній корпорації необхідно одночасно з урахуванням місцевих умов зменшувати затрати, а використання жодної з названих вище стратегій не може забезпечити достойне місце на міжнародному ринку.

Всі чотири названі корпоративні стратегії глобальної діяльності мають право на існування за певних умов, в яких діє міжнародна корпорація: галузі діяльності, виду та характеристик продукції, конкурентного середовища, кон'юнктури на світових ринках, політики урядів та ін. Одна й та сама міжнародна корпорація на певних етапах свого існування може використовувати ту чи іншу стратегію, в залежності від того, якої мети прагне досягти керівництво, та від того, які тенденції спостерігаються на ринку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Корпоративні стратегії здійснення закордонних операцій	\|	Стратегії структурних підрозділів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.