Поняття про стратегію і тактику виступу

Види і вибір тем

Під час підготовки промови на докомунікативному етапі риторичної діяльності визначається тема майбутнього публічного виступу. Чітке і конкретне формулювання теми суттєво полегшить подальшу роботу, оскільки дозволить зосередитися саме на тому аспекті проблеми, який буде розглядатися у промові. Про що буде виступ? «Про смачну та корисну їжу», «Про переваги нової системи тренувань» тощо.

Часто радять формулювати тему цікаво для слухачів, створювати так званий рекламний заголовок. Утім, у більшості випадків тема виступу не повідомляється (мітингова промова, промова на зборах, ювілейна промова). Проте і в таких випадках тема промови має бути сформульована для себе.

Оратор керується такими вимогами, уточнюючи тему виступу:

1.Тема повинна бути актуальною та цікавою як для оратора, так і для аудиторії.

2.Тема повинна бути сформульована вузько й конкретно. Це важливо тоді, коли ви обмежені часовими рамками. Наприклад, тема не може виглядати так: «Про роботу бібліотеки», адже ви не збираєтеся висвітлювати всі аспекти цієї роботи. Краще так сформулювати: «Про необхідність змінити режим роботи бібліотеки».

3.Автор повинен усвідомити мету промови і підпорядкувати їй зміст і побудову промови.

4.Оратор повинен бути компетентним у цій темі, добре обізнаним із нею.

5.Не переобтяжувати назву промови спеціальними термінами та професіоналізмами, які можуть бути незрозумілими аудиторії (героя фільму «Місяць довгих днів» Павла Степановича відлякала тема лекції – «Аутогенне тренування»).

6.Порушувати треба тільки ті теми, обговорення яких пердбачає практичну користь.

Наприклад:

Українська медицина ХХІ століття.

Отже, вміння точно сформулювати тему свого виступу допомагає передусім під час роботи над промовою.

Докомунікативний етап риторичної діяльності передбачає не тільки формулювання теми, але й створення стратегії – системної побудови програми впливу на конкретну аудиторію, тобто це система дій. Стратегія характеризується динамічністю, гнучкістю, варіативністю. Прикметно, що на кожну аудиторію вибудовується своя система дій.

Стратегія дій становить таку послідовність:

1.визначення цільової установки – що я хочу одержати, чого домагаюся від аудиторії. Вона містить два компоненти:

-завдання – що треба пояснити, розтлумачити, аргументувати і в чому переконати;

-надзавдання – термін увів К.Станіславський – спонукання аудиторії до певної дії.

Завдання та надзавдання не є тотожними поняттями, оскільки людина може сприйняти ідею іншої людини, але нічого не зробити для її реалізації.

2.вичленування питань, розрахованих на певну аудиторію – проаналізувати питання, орієнтовані на аудиторію

3.формулювання тези –основної думки промови, що потребує аргументації. Найчастіше носить суперечливий характер. Теза в промові одна, тобто в кожній промові є лише одна головна думка.

Тактичний етапроботи над промовою передбачає, що оратор добирає той матеріал, ті аргументи, що покликані обґрунтувати істинність тези. Мета аргументації – формування переконання аудиторії.

Види аргументів:

1.природні (це свідчення людей, які були присутні під час події і володіють інформацією, а також документи)

-свідчення людей

-свідчення самого оратора

-посилання на загальний досвід (кропива жалиться)

2.штучні (докази, які зв’язані з необхідністю мислити – логічні докази – індукція, дедукція)

4.Добір матеріалу. Вимоги до змісту

Д. Карнегі радить за тиждень обрати тему, а потім роздумувати над нею і вдень і вночі, обговорювати її зі своїми друзями, ставити собі різні питання, що стосуються теми, записувати на шматках паперу всі, що приходять в голову, ідеї і приклади, які їх підтверджують, і весь час займатися пошуком нових. Адже справжня підготовка – не механічний запис на папері якихось фраз і їх заучування. Справжня підготовка полягає в тому, щоб відшукати щось у своєму мозку, зібрати і вибудувати в потрібному порядку власні думки, сформулювати власні переконання.

Поль Л. Сопер називає чотири джерела збирання матеріалу:

1) особистий досвід;

2) роздуми і спостереження;

3) інтерв’ю і бесіди;

4) читання.

Інші ж на перший план висувають літературні джерела, до яких відносять офіційні документи, наукову і науково-популярну, довідкову, художню літературу, статті з газет і журналів, передачі радіо і телебачення, результати соціологічних досліджень, а далі вже називають власні знання і досвід, особисті контакти, роздуми і спостереження.

Учені радять не забувати про місцевий матеріал, тобто той, що має відношення до життя слухачів регіону, про який ідеться. Такий матеріал пожвавлює виступ, посилює до нього увагу аудиторії.

Дуже важливим етапом підготовки промови є вивчення відібраної літератури. Для цього треба вибрати з літератури те, що можна використати у виступі, занотувавши матеріал і систематизувавши його. Перед ознайомленням із літературою слід певним чином налаштувати себе. Можна поставити перед собою завдання вивчити те або інше питання чи критично проаналізувати зміст книги, або перевірити, наскільки збігається точка зору оратора з думкою автора книги в оцінці якоїсь проблеми, чи обрати для виступу найбільш яскраві факти, приклади тощо.

Д.І. Менделєєв говорив, що “знайдена, але не записана думка – це знайдений і загублений скарб”. Знайшовши в літературі потрібну ідею, слід обов’язково її занотувати.

Кожен добре знайомий із таким видом записів, проте не завжди ці записи робляться правильно. Нерідко вони ведуться в зошитах, причому з обох боків аркуша. Це економно, але незручно для подальшої роботи, коли треба буде прокоментувати записане, зробити його класифікацію. Отже, записи слід робити на окремих аркушах паперу чи картках і тільки з одного боку, обов’язково зазначивши бібліографічні дані джерела.

Читання літератури з теми виступу, збирання карток з цікавими виписками – трудомісткий етап підготовки виступу, який забирає багато часу. Однак саме цей етап багато в чому визначає успіх майбутньої промови: оратор розширює свої знання, пов’язані з предметом виступу, критично осмислює матеріал, з’ясовує основні проблеми, що стосуються теми.

При читанні з’являються певні порівняння, асоціації, зіставлення з реальними процесами життя, народжуються нові думки. Тому необхідно думати над прочитаним, сперечатися з авторами, намагатися зрозуміти, як зв’язати прочитане з сучасними подіями, як і коли використати певний аргумент чи положення.

Справжня підготовка до виступу полягає в тому, щоб виробити власне ставлення до предмета промови, сформулювати свої думки щодо того чи іншого питання, проаналізувати свої ідеї з позицій майбутньої аудиторії.

Серед сучасних відомих митців слова існує термін “резервні знання”, який належить Д.Карнегі. Він радить зібрати набагато більше матеріалів, ніж того вимагає час виступу, і зі ста зібраних ідей викинути дев’яносто. Матеріалів повинно бути, як мінімум, на третину більше того, що потрібно для виступу. Оратор повинен знати з цього питання і бути готовим розповісти більше, однак у виступі слід себе свідомо обмежити. “Резервні знання” надають промовцеві особливої впевненості, “виникає відчуття, яке важко описати, – ви будете заряджені позитивно”, – пише Д. Карнегі.

Питання для самоконтролю

1.Що таке етос, пафос і логос?

2.Схарактеризуйте античний риторичний канон.

3.Чому в добу античності не виділявся посткомунікативний етап риторичної діяльності?

4.Що таке стратегія і тактика виступу?

5.Чим треба керуватися, обираючи тему виступу?

6.У чому полягає етап добору матеріалу для виступу?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Складові риторики	\|	Суть, і структура інвестиційних ресурсів підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.