Суть, і структура інвестиційних ресурсів підприємства

Як відомо, теорія підприємництва базується на принципі отримання максимального прибутку, тобто максимізації різниці між доходом і витратами. Під доходом в економіці розуміють грошові і матеріальні надходження, які отримує підприємство від господарської діяльності. Витрати представляють собою всі грошові виплати, які здійснює підприємство для залучення виробничих ресурсів (праці, капіталу, землі і підприємницького хисту) ззовні, а також власних ресурсів, які мають грошову оцінку.

Процес залучення виробничих ресурсів у господарську діяльність підприємства називається інвестуванням (інвестиційною діяльністю), а витрати підприємства на ці цілі – інвестиціями.

В економічній теорії інвестиції розглядаються з двох аспектів: 1) з точки зору макроекономіки: інвестиції – це частина ВВП, яка не була спожита в поточному році і стала заощадженнями, які в наступному році забезпечують приріст капіталу в країні; 2) і мікроекономіки: інвестиції – це процес створення нового капіталу на підприємствах.

Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті яких отримується дохід чи досягається соціальний ефект.

До інвестицій відносяться фінансові кошти (власні і запозичені), акції, облігації та інші цінні папери, рухоме та нерухоме майно; майнові права, пов’язані з авторським правом, теоретичними знаннями, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, необхідної для організації того чи іншого виду діяльності; права користування землею, лісами, водою, корисними копалинами, будівлями, спорудами, машинами, устаткуванням, а також інші майнові права.

Інвестиції характеризуються певним складом, тобто структурою. Під останньою розуміють співвідношення між розмірами капіталовкладень, що використовуються на певні цілі. Розрізняють такі види структури: технологічну, відтворювальну, галузеву та територіальну.

Технологічна структура характеризує співвідношення між затратами на проведення будівельно-монтажних робіт, придбання машин, устаткування, інструментів та здійснення інших витрат.

Для зростання ефективності капіталовкладень, зменшення терміну їх окупності підприємства повинні збільшувати частку витрат на придбання машин, обладнання та устаткування, тобто активну частину капіталу. Це зумовлено тим, що саме вона бере участь у виробництві і визначає його прибутковість.

Відтворювальна структура – це співвідношення витрат на нове будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення підприємства. Виходячи з того, що тривалість проведення переоснащення і реконструкції суттєво менша від нового будівництва, то більш прогресивною відтворювальна структура буде тоді, коли капіталовкладення в них переважатиме.

Галузева структура характеризує розподіл капіталовкладень за видами виробництва. Її значення суттєво зростає із збільшенням необхідності проведення диверсифікації діяльності підприємства: через загострення конкуренції на ринках збуту одних товарів підприємства змушені поряд з традиційною освоювати випуск інших видів продукції.

На макрорівні галузева структура характеризує розподіл капіталовкладень між галузями.

Територіальна структура відображає розподіл капіталовкладень за територіальною ознакою, зокрема, в розрізі дочірніх підприємств, філій, у т. ч. закордонних.

Класифікація інвестицій здійснюється за наступними ознаками. За об’єктами капіталовкладень вони поділяються на реальні, фінансові та інтелектуальні.

Реальні інвестиції – це капіталовкладення, які спрямовані на відтворення і створення нового основного капіталу (розширення виробництва).

Інвестиції на відтворення спрямовані на усунення зносу основного капіталу, а також на його заміну в разі необхідності. Друга частина реальних інвестицій – інвестиції на розширення – використовуються для проведення нового будівництва, придбання верстатів, устаткування та іншої техніки, призначеної для збільшення обсягів випуску продукції; реконструкцію і модернізацію виробництва; збільшення виробничих запасів (найм і підготовку додаткової кількості працівників; придбання сировини, матеріалів та комплектуючих; закупівля палива тощо).

Реальні інвестиції є найважливішими в інвестиційній діяльності підприємства і головним засобом реалізації стратегії розвитку підприємства. Вони безпосередньо впливають на результати як виробничої, так й інших видів діяльності підприємства. Поряд з цим, діяльність підприємства найбільше впливає на розмір майбутніх інвестицій.

Фінансові інвестиції використовуються для отримання додаткового доходу від використання тимчасово вільних грошових активів, а також для їх захисту від інфляції. Це, насамперед, стосується періодів, коли тимчасово вільні грошові ресурси не можуть бути ефективно використані для розширення виробничої діяльності.

Інтелектуальні інвестиції здійснюються у вигляді:

– придбання патентів, ліцензій, товарних знаків;

– придбання науково-технічних розробок, проектно-кошторисної документації, методик програмного забезпечення тощо;

– вкладень в науково-дослідну та пошукову діяльність; розробку товарних знаків і промислових зразків; отримання патентів і авторських свідоцтв на відкриття та винаходи;

– вкладення в людський капітал, тобто витрати на професійну освіту, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників;

– витрати на інформаційні постійні (використання знань і досвіду інжинірингових та консалтингових фірм, окремих вчених спеціалістів-практиків, експертів через договірну систему співпраці) та разові (консультування, експертизи, рекомендації) послуги.

За періодом інвестуванняінвестиції поділяються на:

– короткострокові, як правило, тривалістю не більше одного року (ощадні сертифікати, безстрокові та короткострокові депозитні вклади);

– середньострокові (тривалістю до 3-х років);

– довгострокові (тривалістю більше 3-х років).

За територією розміщення (вкладення)інвестиції є:

– внутрішні – вкладення резидентів країни у вітчизняні фірми і організації;

– іноземні – вкладання іноземних урядових і неурядових організацій, юридичних і фізичних осіб у вітчизняні;

– закордонні – інвестиції в закордонні об’єкти, придбання цінних паперів іноземних держав та міжнародних фінансових закладів, іноземних та транснаціональних підприємств (компаній).

За формами власності інвестиції класифікуються як:

– приватні – залучення інвестиційних ресурсів громадян, недержавних підприємств та організацій;

– державні – фінансуються із державного та місцевих бюджетів, державними підприємствами і організаціями.

За ступенем ризику інвестиції поділяють на безризикові та ризикові. Безризикові інвестиції можливі лише в межах певного періоду. Як правило, це короткострокові і, рідше, середньострокові інвестиції.

За формами власності інвестиції можуть бути:

– державними: фінансуються з державного або місцевих бюджетів, а також державними організаціями;

– приватними: фінансуютьсяприватними, юридичними та фізичними особами;

– іноземними: фінансуються іноземними державами, юридичними і фізичними особами.

За формою участі інвестора в інвестиційному процесі інвестиції поділяють на прямі і непрямі.

Прямі інвестиції передбачають особисту участь інвестора у виборі об’єкта інвестування і вкладенні коштів. Непряме інвестування здійснюється через фінансових посередників, які на власний розсуд розміщують засоби своїх клієнтів.

Акумуляція коштів здійснюється шляхом продажу цінних паперів інвестиційних фондів чи компаній. Вкладення, керовані як єдине ціле, ще називають портфельними інвестиціями.

Всі наведені вище види інвестицій в сумі складають валові інвестиції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття про стратегію і тактику виступу	\|	Активи підприємства, їх кругооборот і оборот

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.