• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Здобутки експерименту

Міністерством освіти і науки спільно з Науково-методичним центром вищої освіти та вищими навчальними закладами тільки за перший етап було проведено 11 міжнародних та всеукраїнських нарад-семінарів з питань розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу та проведення педагогічного експерименту і 18 науково-практичних конференцій[1].

Це засвідчує про активну участь значної частини вищих навчальних закладів у педагогічному експерименті та в реформуванні вищої освіти в контексті Болонського процесу. Особливу увагу питанням розробки методологічних і практичних засад кредитно-модульного навчання Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київський національний економічний університет, Київський національний торговельно-економічний університет, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Національна металургійні академія України, Національний технічний університет «КПІ», Національний університет «Львівська політехніка», Львівська національна університет імені Івана Франка, Національний гірничий університет.

За результатами Всеукраїнських нарад ректорів економічних, технічних, педагогічних і класичних університетів розроблено і затверджено відповідні концепції, в яких науково обґрунтовано принципи та механізми адаптації відповідних галузей вищої освіти України до вимог Болонської декларації.

З питань Болонського процесу та основних засад розвитку вищої освіти України й інтеграціх її в європейський освітній простір Міністерством спільно з вищими навчальними закладами за перший етап було опубліковано 17 навчально-методичних посібників та підготовлено низку методичних рекомендацій та публікацій у засобах масової інформації[1].

Для магістрів та аспірантів запроваджено навчальну дисципліну «Вища освіта і Болонський процес» (наказ МОН від 21 травня 2004 р. №414). Із зазначеної навчальної дисципліни підготовлено і видано навчальну програму , структуру якої запропоновано як зразок для побудови навчальних програм дисциплін за принципом кредитно-модульного навчання й оцінювання навчальних досягнень студентів, та відповідний навчальний посібник, у якому розглядаються принципи, механізми та засоби досягнення критеріїв європейської вищої освіти вищими навчальними закладами України.

Проведення педагогічного експерименту сприяло започаткуванню наукових досліджень з проблем кредитно-модульного навчання, у тому числі й написання кандидатських і докторських дисертацій.

Для забезпечення проведення педагогічного експерименту та моніторингу його результатів у вищих навчальних закладах-учасниках педагогічного експерименту створено робочі групи організаційного й методичного супроводження експерименту та розробки методичних матеріалів з адаптації навчальних планів і робочих програм навчальних дисциплін до положень Болонського процесу. Проводяться постійно діючі навчальні семінари з науково-педагогічними працівниками та інформування їх через Веб-сторінку «Болонський процес», що створена на сайті Міністерства освіти і науки України, а також відповідні сторінки на сайтах вищих навчальних закладів – учасників експерименту.

На початок 2004/2005 н. р. у вищих навчальних закладах розроблено тимчасові положення про КМСОНП, підготовлено програми навчання (експериментальні навчальні плани), які крім основних складових навчального плану включають інформацію про обсяг навчальної дисципліни у кредитах ECTS, адаптовано шкалу оцінювання знань студентів навчальних закладів до національної шкали та шкали ECTS.

У ході педагогічного експерименту та набутого досвіду вищих навчальних закладів опрацьовано такі загальні засади:

· встановлено обсяг кредиту ECTS в Україні – 36 академічних годин, згідно з розрахунками, що узгоджуються з практикою європейських країн;

· встановлено річне навчальне навантаження студента – 60 кредитів ECTS;

· запропоновано методику перерахування обсягу навчального навантаження діючих навчальних планів у кредити ECTS[16];

· адаптовано до європейських вимог окремі навчально-методичні документи, розроблено додаток до диплома європейського зразка та затверджено типову форму інформаційного пакета напряму підготовки (спеціальності).

Продовжується робота щодо розробки з урахуванням вимог ECTS навчальних планів, програм навчальних дисциплін, засобів діагностики якості навчання, заліково-екзаменаційних відомостей, залікової книжки тощо.

Аналіз стану педагогічного експерименту засвідчує, що у вищих навчальних закладах мають місце різні підходи до запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Так, у певній частині вищих навчальних закладів дотримуються традиційного поділу навчального року на семестри (Національний технічний університет України «КПІ», Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Національний технічний університет «ХПІ», Київський національний економічний університет тощо). Деякі вищі навчальні заклади застосовують триместрову систему (Київський національний торговельно-економічний університет, Чернівецький торговельно-економічний університет, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди та ін.). Окремі вищі навчальні заклади перейшли до поділу навчального року на тетроместри (чверті) (Національний гірничий університет, Національна металургійна академія України, Івано-Франківський національний університет нафти і газу тощо).

Зазначені підходи дозволяють всебічно аналізувати результати впровадження КМСОНП, оптимізувати реалізацію структурно-логічної схеми підготовки фахівців, інтенсифікувати викладання навчальних дисциплін, забезпечити діагностику якості навчання з урахуванням особливостей фахової підготовки[14].

Застосування залікових кредитів (тривалість 36 акад. годин) для виміру трудомісткості засвоєння навчального матеріалу студентом здійснювалося паралельно з традиційною системою визначення обсягів навчального навантаження (54 акад. год. на тиждень) і дозволяло уникнути суттєвих структурних змін у діючих навчальних планах та здійснити перехід до обчислення елементів навчального плану в кредитах ECTS.

Набутий у ході педагогічного експерименту проміжний досвід свідчить, що використання модульної технології організації навчання сприяє:

· інтенсифікації навчального процесу;

· систематизації засвоєння навчального матеріалу;

· підвищенню мотивації та відповідальності студентів за результати навчальної діяльності;

· забезпеченню належних умов вивчення програмного матеріалу і підготовки до контрольних заходів, що досягаються шляхом чіткого їх розмежування за змістом й у часі;

· розширенню можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення та підвищення ефективності роботи викладацького складу;

· забезпеченню стабільного психологічного стану студентів завдяки проведенню наскрізного контролю знань;

· прийняттю своєчасних дидактичних та виховних дій[14].

Проведення експерименту об’єктивно зумовило певне підвищення статусу та ролі студента як суб’єкта освітньої діяльності завдяки його участі у формування індивідуального навчального плану, підвищенню його відповідальності за результати навчання, самоорганізації власної освіти, участі в науковій, творчій роботі та в управлінні навчальним процесом.

Водночас, перші результати педагогічного експерименту засвідчили, що для досягнення його мети необхідно прийняти певні додаткові заходи.

Включаючись в експеримент, було зрозуміло, що сама по собі кредитно-модульна система є необхідною, але недостатньою умовою успіху на шляху приєднання української освіти до загальноєвропейської. Без реального підвищення якості навчання, спрямованості на підготовку конкурентноспроможних фахівців на вітчизняному, європейському та світовому ринках праці, без продуманої політики щодо науково-педагогічних кадрів ніякі системи не здатні забезпечити досягнення мети, яка в цілому передбачається Болонським процесом.

Саме на це спрямована державна програма «Вчитель», яку розроблено до 2012 року і затверджено Кабінетом Міністрів 28 березня 2002р. Виконання її працівниками вищих педагогічних навчальних закладів сприятиме входженню нашої країни до європейського освітнього простору[14].

2.Сутність КМСОНП

Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентноспроможності випускників та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.

Основними завданням КМСОНП є:

· адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України для забезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;

· забезпечення можливості навчання студентові за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за вимогами замовників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку і відповідно підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;

· стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти;

· унормування порядку надання можливості студенту отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.

Сутність КМСОНП полягає в наступному[17]:

1. Формування індивідуальної освітньо-професійної програми підготовки студента

(саме програми, тому що навчальний план – похідна від цієї програми) здійснюється на підставі відповідно сформованого переліку змістових модулів (навчальних дисциплін), пов’язаних структурно-логічною схемою підготовки.

2. Реалізація індивідуальної освітньо-професійної програми підготовки студента здійснюється протягом часу, обмеженого двома термінами – нормативним терміном навчання та граничним терміном навчання. Нормативний термін навчання на рівні базової вищої освіти становить 4 роки, на рівні повної вищої освіти: для підготовки спеціалістів – 1-1,5 року (залежно від спеціальності), для підготовки магістрів – 2 роки. Граничні терміни перевищують нормативні на 1 рік. Різниця між граничним і нормативним термінами не фінансується за бюджетні кошти.

3. Навчальна дисципліна формується як сукупність тісно пов’язаних між собою змістових модулів, передбачених для засвоєння протягом навчального року. Зауважимо, що змістовий модуль – це логічно завершена частина теоретичного та практичного навчального матеріалу, яка відповідає певному об’єкту вивчення. Змістові модулі формують розділи навчальної дисципліни.

4. Індивідуальна освітньо-професійна програма включає обов’язкові та вибіркові змістові модулі. Обов’язкові змістові модулі необхідні (але не достатні) для виконання вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ). Можливі варіанти вибору обов’язкових змістових модулів, наприклад, таких, які забезпечують базову підготовку з майбутньої спеціальності на рівні повної вищої освіти або спеціалізацію у певній спеціальності. Вибіркові змістові модулі забезпечують достатність підготовки для виконання вимог ОКХ, у тому числі відповідність обсягу підготовки передбаченому нормативним терміном навчання, надають можливості для академічної мобільності та поглибленої підготовки в напрямах, визначених характером майбутньої праці. Послідовність обов’язкових змістових модулів визначає остов (стрижень або обов’язкову нормативну складову) індивідуальної освітньо-професійної програми. Обсяги обов’язкової та вибіркової частин змістових модулів визначають термін навчання.

5. Гуманітарні, математичні, природничо-наукові, економічні, загальнотехнічні змістові модулі (дисципліни) для споріднених напрямів підготовки або спеціальностей є уніфікованими.

6. Формування індивідуальної освітньо-професійної програми підготовки фахівців за певним напрямом або спеціальністю передбачає можливість індивідуального вибору студентом змістових модулів (дисциплін) з числа вибіркових із дотриманням послідовності вивчення їх відповідно структурно-логічної схеми. При цьому сума обсягів обов’язкових та вибіркових змістових модулів, передбачених для вивчення протягом навчального року, має становити не менше ніж 30 і не більше ніж 44 кредити (не менше ніж 60 залікових кредитів).

7. КМСОНП дає змогу здійснювати перехід між спорідненими напрямами підготовки або спеціальностями. Спорідненість напрямів підготовки визначається ідентичністю вимог при вступі до вищого навчального закладу та такою спільністю переліку змістових модулів, що належать до остовів індивідуальних освітньо-професійних програм цих напрямів підготовки, за якої різниця між обсягами необхідних змістових модулів може бути засвоєна студентом у межах граничного терміну підготовки. Спорідненість спеціальностей визначається спільним напрямом базової вищої освіти та такою спільністю переліку змістових модулів, що належать до остовів індивідуальних освітньо-професійних програм цих спеціальностей, за якої різниця між обсягами необхідних змістових модулів може бути засвоєна студентом у межах граничного терміну підготовки.

8. Зарахування змістових модулів (дисциплін), включених до річної навчальної програми, здійснюється шляхом складання студентом певного виду підсумкового контролю протягом навчального року без організації заліково-екзаменаційних сесій, однак з дотриманням термінів, визначених графіком підсумкового контролю.

9. Індивідуальна освітньо-професійна програма підготовки фахівців за певним напрямом або спеціальністю формується за участю студента і під керівництвом викладача – куратора навчальних програм як послідовність річних навчальних програм. Кожна програма на наступний навчальний рік має бути сформована до встановленого терміну перед закінченням поточного навчального року. При формуванні навчальної програми на наступний рік враховується фактичне виконання студентом програми поточного і попередніх навчальних років, тобто зарахування йому змістових модулів, запланованих до вивчення.

10. Основним завданням викладача – куратора індивідуальної навчальної програми студента є надання кваліфікованих консультацій та рекомендацій щодо формування індивідуальної навчальної програми студента та її реалізації протягом усього періоду навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Функція куратора передбачають:

· ознайомлення студентів з принципами кредитно-модульної системи підготовки фахівців та можливостями формування індивідуальної навчальної програми студента;

· надання рекомендацій та консультацій студентам щодо формування їх індивідуальних навчальних програм;

· надання рекомендацій та консультацій студентам щодо запису на вивчення конкретних навчальних дисциплін (змістових модулів);

· контроль за реалізацією індивідуальної навчальної програми студента;

· надання рекомендацій студентам щодо реалізації практичної підготовки;

· надання рекомендацій та консультацій студентам щодо можливостей їх працевлаштування;

· куратор відповідає за формування індивідуальних навчальних програм студентів, закріплених за ним.

11. Реалізація КМСОНП вимагає суттєво нових науково-методичних та дидактичних підходів до планування та організації навчального процесу, до викладання, вимагає вищого рівня матеріально-технічного та методичного забезпечення навчального процесу (індивідуальний доступ студентів до інформаційних ресурсів, зокрема через комп’ютерні мережі та Інтернет, до навчальних програм і планів, навчально-методичної літератури, зокрема в електронній формі тощо).

Перевагами кредитної системи є також можливість не тільки враховувати навчальне навантаження, а й накопичувати усі досягнення студента (участь у наукових дослідженнях, конференціях, олімпіадах), і таким чином надавати максимально детальну інформацію вищим навчальним закладам інших країн про досягнення наших студентів. ECTS розглядається як важливий засіб підвищення мобільності студентської молоді.

Читайте також:

1. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
2. Гетьманат П. Скоропадського: здобутки та прорахунки
3. Елементи теорії планування експерименту
4. Здобутки та труднощі сучасної української вищої освіти, необхідність її реформування
5. Здобутки української культури у радянський період – СРС
6. Критерії узгодженості апроксимуючої функції з даними експерименту
7. Лекція 2: НЕОБХІДНІ УМОВИ ЕКСПЕРИМЕНТУ: ПЛАНУВАННЯ ДІЙ, ПРОТОКОЛЮВАННЯ, СКЛАДАННЯ ЗВІТУ.
8. Метод експерименту
9. Методи графічної обробки результатів експерименту
10. Обгрунтування доцільності та умови проведення експерименту
11. Первісне мистецтво, його синкретичний характер, перші здобутки

Переглядів: 812