Міжнародні корпорації і конфлікти

Конфліктна і консенсуальна концепції розвитку

У міжнародних економічних відносинах виділяють два основних підходи, які відбивають традиційні моделі розвитку взаємодії сторін, що здійснюють спільну діяльність. Це безконфліктна (консенсуальна) і конфліктна концепція розвитку.

Відповідно до конфліктної моделі розвитку існують нездоланні протиріччя у взаєминах окремих народів, націй і держав, що знаходять своє відображення в етичних, соціальних, політичних і військових конфліктах. Тому міжнародні корпорації повинні бути готові брати участь в інцидентах.

Уже в середині ХХ століття конфліктна модель розвитку віджила своє й основним принципом взаємодії існуючих і створюваних економічних, соціальних і політичних агентів є досягнення консенсусу у всіх спірних питаннях. Безконфліктний дозвіл протиріч виступає рушійною силою розвитку взаємодії між міжнародними корпораціями і державами. Приймаючими на своїй території міжнародний бізнес.

Основні конфлікти в міжнародних економічних відносинах виникають у випадках:

· суперечливих позицій сторін з будь-якому приводу, пов’язаного з державним регулюванням діяльності міжнародної корпорації;

· протилежних цілей або засобів їхнього досягнення в приймаючої сторони і корпорації -виробника;

· розбіжності інтересів, бажань, потреб договірних сторін.

Найбільш діючим способом подолання інцидентів на міжнародному рівні є прогнозування потенційних-абстрактних конфліктів і недопущення переходу їх у категорію реальної протидії, що вимагає значного часу й істотних засобів для відновлення колишніх взаємин.

В останні десятиліття розвиток філій міжнародних корпорацій у країнах Південної Америки, Африки й Азії визначається здатністю приймаючої сторони дозволити політичні конфлікти між центральним урядом і етнічними периферійними групами в процесі модернізації багатонаціональних держав.

Етнічні розходження населення країни формують проблеми соціально-економічного розвитку і знаходять висвітлення в конфліктах, що виникають між компаніями, що функціонують на території інших держав, і соціальними громадами, що проживають на даній території.

Специфіка міжнародних конфліктів полягає в наступному:

· суб'єктами виступають міжнародні корпорації і держави;

· в основі знаходиться зіткнення економічних інтересів;

· конфлікт є продовженням стратегії учасників протидії, спрямованої на захист власних інтересів.

У 70-і рр. ХХ століття різко підсилилися протиріччя між міжнародними корпораціями й приймаючими державами, що було пов’язано з підривом національного суверенітету, що спостерігається в багатьох випадках, погіршенням екологічної ситуації, що продовжується деградацією населення й різким зменшенням запасів непоновлюваних ресурсів. Проявом подібних протиріч у ряді випадків стала експропріація власності міжнародних корпорацій. Число міжнародних конфліктів, що збільшується, виступило стимулом для прийняття спеціальних рішень на рівні міжнародних організацій, пов’язаних з формуванням правил поведінки міжнародних корпорацій, і основою для перегляду політики експансії з боку міжнародних корпорацій. Уже в 80-і роки стратегічною лінією міжнародних корпорацій стає розвиток обробних виробництв у приймаючих державах, зміна стандартів і норм поводження.

Формування інституціонально-правової інфраструктури для інтеграції міжнародних корпорацій у національні економічні системи відбувається під егідою ООН. Особливе значення для забезпечення безконфліктного співіснування мають корпоративні етичні стандарти.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорія конфліктів і конфліктологія	\|	Кодекси поведінки бізнесу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.