Групи крові: системи АВ0, Rh-фактор.

ВИСНОВОК

до шостого питання:

Таким чином, згортання крові – життєво важлива захисна реакція, яка направлена на збереження крові у судинній системі і запобігає загибелі організму від крововтрати при травмі судин. У зупинці крові приймають участь судини, тканина, що оточує судини, фізіологічні активні речовини плазми, формені елементи крові, де головна роль належить тромбоцитам. Все це керується нейрогуморальним регуляторним механізмом.

У 1891 році австралійський вчений Карл Ландштайнер проводив дослідження еритроцитів. Він виявив цікаву закономірність: в червоних кров'яних клітинах (еритроцитах) деяких людей може бути спеціальний маркер, який вчений позначив буквою, А, в інших – маркер В, у третіх не виявлялися ні А, ні В. Трохи пізніше з'ясувалося, що описані Ландштайнером маркери є особливими білками, що визначають видову специфічність клітин, тобто антигенами. Фактично дослідження Карла Ландштайнера поділили все людство на три групи по властивостях крові: 0 (I), А (II), В (III). Четверта група АВ (IV) була описана вченим Декастелло в 1902 році. Спільне відкриття двох учених отримало назву системи АВ0. Але на цьому дослідження еритроцитів не закінчилося.

В 1940 році був описаний ще один антиген, що отримав назву резус-фактора. У його системі існують шість антигенів – C, D, E, c, d, e. Резус-позитивними вважаються люди, в крові яких міститься головний антиген системи Резус-D, виявлений у макак Резус. Резус-фактор, на відміну від антигенів групи крові, розташований всередині еритроцита і не залежить від наявності чи відсутності інших факторів крові. Резус-фактор також передається у спадок і зберігається протягом усього життя людини. Він знаходиться в еритроцитах 85% людей, їх кров називається резус-позитивною (Rh +). Кров решти людей не містить резус-фактор і називається резус-негативної (Rh-).

За системою АВ0 групи крові позначаються цифрами і тими аглютиногенами, які містяться в еритроцитах.

І (0) – в еритроцитах немає аглютиногенів, в плазмі є аглютиніни (α, β).

ІІ (А) – в еритроцитах аглютиноген А, у плазмі є аглютиніни (β).

ІІІ (В) – в еритроцитах аглютиноген В, у плазмі є аглютиніни (α).

ІV (АВ) – в еритроцитах аглютиногени А і В, у плазмі аглютинінів немає.

Реакція аглютинації відбувається в тому випадку, якщо в крові людини зустрічаються агглютиноген з однойменним аглютиніном.

Схема аглютинації у разі змішування еритроцитів і плазми крові людей із різними групами крові

Антитіла плазми	Антигени еритроцитів
І (0)	ІІ (А)	ІІІ (В)	ІV (АВ)
І (α, β)	-	+	+	+
ІІ (β)	-	-	+	+
ІІІ (α)	-	+	-	+
ІV (0)	-	-	-	-

У всьому світі кров широко застосовується з лікувальною метою. Проте недотримання правил переливання крові може коштувати людині життя. При переливанні необхідно попередньо визначити групу крові, провести пробу на сумісність. Головне правило – еритроцити донора (що містять антигени – аглютиногени) не повинні аглютинуватися (згортатися) плазмою реципієнта (приймаючої сторони), в якій містяться аглютиніни. При зустрічі однойменного аглютиногена з однойменною аглютиніном (А + а, В + b) відбувається реакція осідання еритроцитів з подальшим їх руйнуванням (гемолізом). Враховуючи, що еритроцити є основними переносниками кисню, кров перестає виконувати свою дихальну функцію.

Люди з першою групою крові 0 (I) – універсальні донори, так як їх кров з урахуванням системи АВ0 можна переливати особам з будь-якою групою крові. Володарі четвертої групи крові АВ (IV) відносяться до категорії універсальних реципієнтів – їм можна переливати кров будь-якої групи. Необхідно відзначити, що медики намагаються не використовувати принцип універсальності при процедурах переливання крові, а переливати одногрупну кров і при цьому обов'язково враховувати резус-фактор. Решта антигенів системи крові при переливанні не враховуються.

Тепер пояснемо, чому резус-фактор має таке ж велике значення, як і група крові. Якщо резус-фактор потрапляє в організм людей, у яких він відсутній, то в їх крові починається імунологічна реакція, в результаті якої з'являються придбані руйнують білки (аглютиніни) до резус-фактору. При повторному попаданні еритроцитів, що містять резус-фактор, в кров резус-негативних людей відбувається склеювання і руйнування еритроцитів.

Резус-фактор враховують не лише при переливанні крові, але і при вагітності. У резус-негативної матері і резус-позитивного плода (який він може успадкувати від батька) в період вагітності еритроцити дитини будуть викликати появу в крові відповідних аглютинінів. Як правило, вироблення аглютинінів до резус-фактору при першій вагітності протікає досить повільно і до кінця вагітності їх концентрація в крові рідко досягає небезпечних для дитини величин, здатних викликати руйнування його еритроцитів. Тому перша вагітність найчастіше закінчується благополучно. Але, раз з'явившись, аглютиніни можуть довго зберігатися в плазмі крові, що робить набагато небезпечнішим нову зустріч резус-негативної жінки з резус-фактором дитини під час вагітності, викликаючи резус-конфліктні стани. У дитини вони проявляються гемолітичною хворобою у внутрішньоутробному періоді або після народження, яка полягає в інтенсивному розпаді еритроцитів під впливом антитіл матері. Щоб зупинити запущений механізм, дітям нерідко проводять штучне переливання крові, в результаті якого у них стає негативний резус-фактор.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гемостаз, види, фази, механізм розвитку, значення.	\|	Лекція 7. Педіатрія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.