РИТОРИКА. НЕЙРОЛІНГВІСТИЧНЕ ПРОГРАМУВАННЯ.

Інструменти мовного впливу

Звернемося тепер до питання про те, які саме особливості структури мови можуть бути використані для ефективного подолання захисних бар'єрів свідомості при мовленнєвому впливі. Інакше кажучи, які мовні інструменти використовуються для цілей мовленнєвого впливу?

Відповідь виглядає дещо парадоксальною. З одного боку, з метою мовленнєвого впливу можуть бути утилізовані майже будь-які сторони мовної структури. З іншого боку – існує лише один інструмент мовленнєвого впливу – це використання значущого варіювання мовних структур, при якому розходження між ними (іноді дуже тонкі, а іноді досить значні) ігноруються адресатом повідомлення в рамках "комунікативного компромісу", внаслідок чого йому нав'язується одна з декількох можливих інтерпретацій навколишньої дійсності. В ідеалі – з погляду цілей мовного впливу – ця дійсність є вигідною для мовця.

НЕЙРОЛІНГВІСТИЧНЕ ПРОГРАМУВАННЯ (НЛП, англ. Neuro-linguistic programming) – це галузь знань, що вивчає структуру суб'єктивного досвіду людей, що займається розробкою мови його опису, розкриттям механізмів і способів моделювання досвіду з метою вдосконалення і передачі виявлених моделей іншим людям. Найпершою назвою НЛП було "Метазнання ", тобто наука про те, як влаштовані наші знання і досвід. Засновниками НЛП вважають Р. Бендлера та його учня Д.Грюндера, далі наведемо їх визначення предмету НЛП та області його застосування.

Згідно Бендлера та Грюндера, НЛП – це ясна та ефективна модель людського внутрішнього досвіду та комунікації. Використовуючи принципи НЛП можливо: Описати будь-яку людську активність детальним способом, що дозволяє виконувати легко та швидко стійкі зміни цієї активності. Річард Бендлер та Джон Грюндер наводять як приклад використання НЛП такі можливості:

1.Лікування фобій та інших неприємних відчуттів менш за один сеанс.

2.Допомога дітям з невисоким рівнем сприйняття навчання.

3.Подолання неприємних звичок, таких як алкоголізм, паління.

4.Підвищити рівень продуктивності в різних інтеракціях, таких як подружжя, організації,

5.Лікування соматичних захворювань.

РИТО́РИКА– теорія красномовства; наука про ораторське мистецтво; майстерність вживання мови для передачі інформації і для інтелектуального та емоційного переконання.

Засвоєння риторики ораторами вважалося необхідною підготовкою в стародавній Греції та Римі. Найвидатніші теоретики риторики були в Греції, а практики - у Римі.

Інтелектуальні посібники, написані Арістотелем, Квінтіліаном і Цицероном, як і вся літературна критика базувалась на риторичних правилах. Арістотель розрізняв три способи переконання:

· логічний

· емоційний

· етичний

Арістотель кодифікував правила риторичного змісту під категоріями винахідливості, пристосування, і стилю.

Разом з діалектикою і граматикою, риторика складала тривіум, базову частину навчального плану у середньовічній освіті. ЇЇ правила були пристосовані до середньовічних форм, таких як проповіді і правові документи.

Риторика з напівсхоластичної науки про пишне мовлення (так її витлумачували в середньовіччі) стає наукою про ефективне спілкування у всіх можливих життєвих комунікаціях. Сприйняття риторики в такому ключі визначає необхідність риторичної освіти на всіх рівнях її здобуття. Шведський професор Хосе Луїс Рамірес, вважає риторику основою не лише освіти, а й громадянського суспільства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПЕРЕДУМОВИ МОВЛЕННЄВОГО ВПЛИВУ	\|	ТЕОРІЯ АРГУМЕНТАЦІЇ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.