Запровадження екобезпечних систем сільськогосподарського виробництва, сприятливих для природного середовища.

Екологічно безпечні технології виробництва продуктів харчування.

Інтенсивні методи виробництва продуктів харчування супроводжуються зростанням хіміко-техногенного навантаження на агроекосистеми, підвищеними витратами енергії та невідновлюваних промислових ресурсів. У результаті зростає небезпека забруднення ґрунтів і водних джерел токсичними речовини також надходження їх у продукти харчування.

Все це зумовило усвідомлення суспільством, перш за все розвинених країн, потреби пошуку альтернативних систем сільськогосподарського виробництва, як із метою отримання продуктів харчування, так і збереження якості земель, джерел та загалом всього природного середовища.

Насамперед це стосується технологій, які ґрунтуються на максимальному використанні відновлюваних ресурсів і нормованому безпечному застосуванні невідновлюваних промислових ресурсів, зокрема паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив пестицидів. Ще один напрям зменшення негативного впливу сільськогосподарського виробництва на природне середовище, біоту, дику фауну — удосконалення системи землекористування у напрямі його локалізації на значно менших площах, але з вищою продуктивністю, що дає змогу знизити антропогенний тиск на ландшафти. Безумовно, це також сприятиме гармонізації умов проживання всього населення.

Основу заходів екологічно збалансованого землекористування мають становити:

– застосування адаптованих до ґрунтово-ландшафтних умов сівозмін;

– використання сучасних агро біотехнологій, наприклад, із високим використанням біологічного азоту, застосування біопрепаратів для захисту рослин від хвороб і шкідників, що дасть можливість зменшити кількість пестицидів;

– підвищення рівня рециркуляції біогенних елементів, тобто повторного їх використання, в агроекосистемах;

– упровадження високопродуктивних та адаптованих до місцевих сортів рослин та порід тварин;

– застосування ресурсо- та енергоощадних систем ведення господарської діяльності та агротехнологій;

– реалізація заходів з охорони та відтворення родючості ґрунтів, запобігання їх деградації;

– виведення з інтенсивного використання малопродуктивних та деградованих земель під природні угіддя, що дасть можливість оптимізувати структуру агроландшафтів і, у свою чергу, поліпшити умови для відтворення біоти.

Останнім часом, реагуючи на вимоги громадськості, почали застосовувати розроблені в різні часи такі системи альтернативного землеробства, як біодинамічне, відновлювальне, біологічне, грунтозахисне, органічне.

Біодинамічне землеробство пов'язане з виконанням усіх технологічних операцій у сільськогосподарському виробництві, узгоджене з космічними циклами, зокрема знаків зодіаку, фаз місяця. Підготовка органічних добрив здійснюється з дотриманням спеціальних процедур із додаванням лікарських рослин та мінералів. Забороняється використання розчинних мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин від хвороб і шкідників.

Відновлювальне землеробство застосовується в США. Його особливістю є те, що воно дає змогу використовувати сучасні методи ведення сільськогосподарського виробництва, але при цьому не допускається погіршення стану навколишнього середовища.

Біологічне землеробство пов’язане з частковою заміною хімікотехногенних ресурсів біологічними факторами. Наприклад, збільшення питомої ваги в агро системах біологічного азоту. Застосування різноманітних біопрепаратів, зокрема для захисту рослин, збільшення площ багаторічних трав, особливо бобових, і, навпаки, зменшення площ таких культур, як цукрові буряки, соняшник, кукурудза.

Ґрунтозахисне землеробство застосовується на ерозійно небезпечних територіях і включає протиерозійну організацію сівозмін, заміну оранки на мінімальний обробіток зі збереженням на поверхні ниви рослинних решток, створення залужених водотоків, луко- і лісомеліоративних заходів. У зоні дії вітрової ерозії застосовують комплекс лісомеліоративних заходів та технології обробки грунту зі збереженням рослинних решток на поверхні грунту.

Найбільшого поширення у світі набуло органічне рільництво, яке включає окремі елементи всіх зазначених вище систем землеробства.

Систему органічного землеробства можна подати як систему сільськогосподарського менеджменту агроекосистем, що ґрунтується на максимальному використанні біологічних факторів підтримання родючості ґрунтів, агробіотехнологічних заходів захисту рослин від хвороб і шкідників, а також на виконанні комплексу заходів, які забезпечують екологічно та економічно доцільне виробництво сільськогосподарської продукції.

Базисна основа органічного землеробства — охорона і відтворення родючості ґрунтів, поліпшення їх біологічного стану, оптимізація просторового розміщення з урахуванням ґрунтово-ландшафтних умов, максимальне залучення місцевих ресурсів добрив, розширення площ багаторічних трав, дотримання науково обґрунтованих сівозмін, мінімізації обробки ґрунту, вдосконалення внутрішньогосподарської організації території з урахуванням рельєфу, характеру ґрунтів та охорони водних джерел.

Споживання органічної сільськогосподарської продукції харчових продуктів розширюється в багатьох країнах світу, передусім у США та ЄС, де успішно функціонує відповідна інфраструктура сертифікації, маркетингу та реалізації органічних продуктів. Перевага органічної продукції пов'язана насамперед екологічною безпекою, високою якістю, збереженням природного середовища у процесі виробництва, поліпшенням умов проживання та здоров'я людини.

В Україні в сільськогосподарському виробництві застосовують багато елементів органічного землеробства, є навіть господарства, які в повному обсязі застосовують ці принципи, наприклад, ”Обрій” на Полтавщині. Але значного поширення це ще не набуло, що пов’язано як із соціально-економічними факторами, так і з недостатнім застосуванням економічних стимулів до впровадження таких систем землеробства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Безвідходні й маловідходні виробництва.	\|	Глосарій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.052 сек.