Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Право приватно-колективної власності

3.1. Право колективної власності та форми його реалізації

Право колективної власності - це юридично визначене і забезпе­чене право організації - юридичної особи, створеної на базі об'єд­нання майна її членів (учасників), використовувати належні їй засоби виробництва на власний розсуд і в інтересах її членів (учасників).

При праві колективної власності суб'єкт, який передав своє майно до такої власності, втрачає на цю річ право власності, отри­муючи натомість зобов'язальні (корпоративні) права щодо нового власника - організації корпоративного типу, членом (учасником) якої став цей суб'єкт, а саме: а) право на отримання грошового чи майнового еквівалента своєї частки в майні нового власника -юридичної особи у разі виходу зі складу її учасників (членів); б) право участі в розподілі майна юридичної особи у разі її лікві­дації; в) право на отримання частини чистого прибутку (дивіден­дів) суб'єкта колективної власності; г) право участі в управлінні справами юридичної особи, що діє на базі колективної власності, якщо інше не передбачено її установчими документами.

Суб'єктом права колективної власності є організація корпора­тивного типу зі статусом юридичної особи.

Об'єктами права колективної власності можуть бути:

- статутний (складений) капітал юридичної особи - суб'єкта права колективної власності, створений за рахунок вкладів (пайо­вих внесків) її учасників (членів);

- викуплене членами трудового колективу, іншими фізичними та юридичними особами майно державного підприємства шляхом його акціонування;

- кредити банків, отримані суб'єктом права колективної влас­ності;

- виготовлена продукція, отримані доходи та інше майно, на­буте суб'єктом права колективної власності на законних підставах(субсидії, дивіденди від цінних паперів тощо).

Однак не може бути об'єктом права колективної власності майно, вилучене з обороту1, в т. ч. цілісні майнові комплекси, на базі яких здійснюється діяльність, що є монополією держави (діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виготовленням та реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобування бурш­тину, охороною найважливіших об'єктів права державної власності).

Як правило, суб'єкт права колективної власності сам викорис­товує належне йому майно своєю владою і в інтересах його учас­ників (членів). При цьому він може використовувати такі правові форми реалізації права колективної власності:

право господарського віданняпри створенні суб'єктом права колективної власності унітарного підприємства-невласника, що має діяти з метою отримання прибутку на засадах самоокупності;

право оперативного управліннящодо створеної суб'єктом пра­ва колективної власності юридичної особи, якщо діяльність остан­ньої фінансується засновником;

оренда,на підставі якої об'єкти права колективної власності передаються в користування іншим особам.

3.2. Право приватної власності на засоби виробництва

Право приватної власностіце юридично визначене і забезпе­чене право фізичної особи (громадянина України, особи без грома­дянства або громадянина іншої держави) використовувати належні їй засоби виробництва на власний розсуд і у власних інтересах.

Суб'єкт права приватної власності - фізична особа (фізичні особи) чи створене ним (ними) приватне підприємство-власник.

Об'єктами права приватної власності може бути майно виробни­чого призначення, в т. ч. засоби виробництва, виготовлена продукція, транспортні засоби, цінні папери, гроші, за винятком майна, вилуче­ного з обороту, а також цілісних майнових комплексів, на базі яких здійснюється діяльність, що належить до монополії держави.

Суб'єкт права колективної власності зазвичай сам використо­вує належне йому майно своєю владою і у власних інтересах, од­нак може застосовувати такі правові форми реалізації права приват­ної власності, як:

право господарського віданняпри створенні унітарного підпри­ємства-невласника з найманим працівником, яке має діяти з метою отримання прибутку на засадах самоокупності;

право оперативного управліннящодо створеної суб'єктом пра­ва приватної власності юридичної особи, якщо діяльність остан­ньої фінансується засновником;

оренда,на підставі якої об'єкти права приватної власності пе­редаються в користування іншим особам.

 

4. Використання природних ресурсів у сфері господарювання

Природні ресурси, як особлива категорія майна, що використо­вується у сфері господарювання, характеризуються особливим ре­жимом правовим режимом, якому притаманні такі риси:

І. Спеціальне регулювання, що здійснюється низкою нормативно-правових актів:

Конституцією України: ст. 13 - визначає коло об'єктів права власності Українського народу і права кожного громадянина кори­стуватися цими об'єктами; ст. 14 - щодо землі як основного націо­нального багатства, щодо гарантування та реалізації права власно­сті на землю;

Господарський кодекс України, який містить гл. 15 «Викорис­тання природних ресурсів у сфері господарювання» (ст. 148 - ви­значає особливості використання природних ресурсів у сфері гос­подарювання; статті 149-153 встановлюють основні засади вико­ристання природних ресурсів суб'єктами господарювання, права та обов'язки останніх);

Цивільний кодекс України: ч. 2 ст. 13 ЦК закріплює обов'язок учасників цивільних відносин при здійсненні цивільних прав утри­муватися від дій, які могли б завдати шкоди довкіллю; ст. 324 ЦК «Право власності Українського народу» (дублює відповідні поло­ження Конституції"), ст. 373 ЦК - «Земля (земельна ділянка) як об'єкт права власності»; регулюється низка питань, пов'язаних з майновими правами на землю (земельну ділянку), в т. ч. правом власності (статті 373-385), правом користування чужою земель­ною ділянкою для сільськогосподарських потреб (статті 407—412), а також для забудови (статті 413-417);

спеціальні кодекси про окремі види природних ресурсів:Лісовий кодекс від 21.01.1994 p., Кодекс «Про надра» від 27.07.1994 p., Вод­ний кодекс від 06.06.1995 p., Земельний кодекс від 25.10.2001 p.;

закони:від 25.06.1991 р. «Про охорону навколишнього природно­го середовища», від 16.06.1992 р. «Про природно-заповідний фонд України», від 16.10.1992 р. «Про охорону атмосферного повітря», від 03.03.1993 р. «Про тваринний світ», від 09.04.1999 р. «Про рослинний світ», Гірничий закон України від 06.10.1999 р. та ін.;

підзаконні нормативно-правові акти,прийняті відповідно до зазначених кодексів та законів.

II. Визначення природних ресурсів (землі, надр, атмосферного повітря, водних та інших природних ресурсів, що знаходяться в межах території України, природних ресурсів її континентально­го шельфу, виключної/морської економічної зони) об'єктами права власності Українського народу, що реалізується від імені народу органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України;

III. Закріплення за кожним громадянином права користування(відповідно до закону) природними об'єктами права власності Укра­їнського народу.

IV. Використання суб'єктами господарювання в їх господарсь­кій діяльності природних ресурсів у порядку спеціального або за­гального природокористування відповідно до актів законодавства.

V. Можливість отримання суб'єктами господарювання для здійс­нення господарської діяльності природних ресурсів (землі/земельної ділянки із закритими водоймами, ділянками лісів, загально поширеними корисними копалинами, що знаходяться в ній) на праві влас­ності або праві користування відповідно до порядку, встановленого земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством;

VI. Закріплення за суб'єктами господарювання низки спеціаль­них прав та обов'язків щодо використання природних ресурсів, на­даних на праві власності або праві користування:

А) Права:

- експлуатувати корисні властивості наданих суб'єкту господа­рювання природних ресурсів;

- використовувати для господарських потреб в установленому законодавством порядку корисні копалини місцевого значення,водні об'єкти, лісові ресурси, що знаходяться на наданій суб'єкту
господарювання земельній ділянці;

- одержувати доходи від результатів господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів;

- одержувати пільгові короткострокові та довгострокові кредити для реалізації заходів щодо ефективного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а також користуватися податкови­ми пільгами при здійсненні зазначених заходів;

- вимагати компенсації шкоди, завданої належним суб'єкту гос­подарювання природним ресурсам іншими суб'єктами, а також усу­нення перешкод у здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з
використанням природних ресурсів.

Б) Обоє 'язки:

- використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для викорис­тання у господарській діяльності;

- ефективно й економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності;

- здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ре­сурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання;

- своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів;

здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів;

- відшкодовувати збитки, завдані суб'єктом господарювання власникам або первинним користувачам природних ресурсів.


Читайте також:

  1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
  2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  3. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
  4. V. Класифікація і внесення поправок
  5. А. Правобережну Україну.
  6. А/. Право власності.
  7. Аграрне право
  8. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
  9. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
  10. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства




Переглядів: 539

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Загальні тенденції правового регулювання відносин власності у сфері економіки | Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.