Співучасть у злочині може мати місце на стадії готування до злочину, при замаху на злочин і, звичайно, в закінченому злочині.

Діяння кожного суб'єкта причинно пов'язане з наслідком.

У даному випадку кожний співучасник вніс свою долю у вчинення вбивства.

Наприклад, при здійсненні вбивства на замовлення один співучасник замовляє вбивство, інший дістає зброю, з допомогою якої повинно здійснитись вбивство, а третій вбиває потерпілого.

У теорії кримінального права виділяються об'єктивні і суб'єктивні ознаки співучасті.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Стаття 26. Поняття співучасті

1.У ст. 26 КК при визначенні поняття співучасті зроблені окремі уточнення у порівнянні а раніше діючим законодавством.

Зокрема передбачено, що при співучасті має місце участь декількох суб'єктів злочину.

В Кримінальному кодексі 1960 року поняття суб'єкта не було, мова йшла про вчинення злочину двома або більше особами.

Уточнення зроблено і стосовно того, що співучасть може мати місце у вчиненні умисного злочину. В раніше діючому законодавстві умисний характер злочинів спеціально не підкреслювався. Вказані уточнення є слушними, вони конкретизують поняття співучасті.

2.Виділення поняття співучасті в окремий розділ чинного Кодексу пояснюється їх широким розповсюдженням, а також тим, що вчинення злочинів у співучасті має певну специфіку і відрізняється, більш високим ступенем суспільної небезпеки.

В цілому ряді випадків вчинення злочину в співучасті надає окремим складам злочинів кваліфікованого виду. В Україні злочини такого виду достатньо розповсюджені.

До об'єктивних ознак відносяться:

- вчинення злочину декількома суб'єктами;

- спричинення єдиного для всіх співучасників наслідку;

- причинний зв'язок між діями кожного співучасника і злочинним результатом.

Для наявності співучасті, перш за все, у злочині повинні приймати участь не менше двох осіб, які відповідають вимогам, що пред'являються до суб'єктів злочину.

Наступною ознакою співучасті є спільність дій співучасників, які є взаємодоповнюючими. Вона спрямована на досягнення спільного результату.

При цьому дії кожного співучасника повинні бути складовою частиною діяння в цілому, розглядається як причина наслідку, що настає.

Злочин, вчинений у співучасті, обов'язково повинен бути умисним.

Це законодавче уточнення припинить дискусії з боку окремих вчених, які відстоювали позицію про те, що співучасть можлива і в необережних злочинах.

Підключення до вчинення злочину нових співучасників можливе лише до моменту закінчення злочину.

Для цього важливо чітко визначити момент закінчення окремих видів злочинів, на що звернена увага в ч. 1 ст. 13 КК.

Слід додати, що в продовжуваних злочинах співучасть можлива на протязі всіх актів злочинної поведінки до закінчення останнього запланованого злочинного діяння.

В триваючих злочинах приєднання співучасників можливе на протязі виконання конкретного складу злочину до його закінчення, що пов'язується із явкою з повинною, спливом строків давності.

Відсутність однієї з названих об'єктивних ознак тягне за собою і відсутність співучасті.

Суб'єктивні ознаки співучасті включають:

- наявність умисної вини у всіх співучасників злочину;

- взаємну поінформованість співучасників про злочинну діяльність кожного з них;

- усвідомлення кожним співучасником спільного характеру діяння і своєї ролі в ньому;

- бажання настання суспільно небезпечних наслідків або свідоме їх припущення.

Аналіз вказаних суб'єктивних ознак співучасті дає підстави для висновку, що у всіх співучасників повинна бути умисна форма вини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття і значення співучасті у злочині , її суб’єктивні та об’єктивні ознаки	\|	Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.