Поняття і значення співучасті у злочині , її суб’єктивні та об’єктивні ознаки

Так, наприклад, не можна було б притягти до кримінальної відповідальності водія автотранспорту, який, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння, скоїв автоаварію, внаслідок якої загинули люди.

Отже, при скоєнні злочинів у стані фізіологічного сп'яніння відсутній не тільки медичний, але і юридичний критерій неосудності. Більш того, в таких випадках осудність особи настільки очевидна, що немає необхідності навіть призначати судово-психіатричну експертизу. 3. У судовій практиці, хоча й рідко, проте зустрічаються випадки, коли на грунті хронічного алкоголізму виникають тяжкі психічні захворювання - біла гарячка, алкогольний галлюциноз та ін. Під впливом таких захворювань особа може вчинити суспільно небезпечне діяння в стані, коли вона не усвідомлює своїх дій (бездіяльності) або не може керувати ними. У цих випадках на підставі ч. 2 ст. 19 особа визнається неосудною і не підлягає кримінальній відповідальності.

Таке захворювання може виникнути не тільки у злісних алкоголіків, але і в тих, хто не страждає на алкоголізм. У практиці зустрічаються випадки, коли під впливом різних несприятливих обставин - фізичного чи психічного виснаження, нервових перевантажень та інших несприятливих обставин, навіть при незначному вживанні алкоголю і наркотиків настають такі серйозні розлади психіки (так зване патологічне сп'яніння), коли особа не усвідомлює своїх дій (бездіяльності) або не може керувати ними. Такі особи з урахування судово-психіатричної експертизи визнаються неосудними.

З огляду на підвищену небезпечність осіб, що вчинюють злочини у стані сп'яніння, у п. 13 ст. 67 ця обставина при призначенні покарання визнається такою, яка обтяжує провину.

Але залежно від характеру вчиненого злочину суд має право і не визнавати цю обставину такою, яка обтяжує провину (ч. 2 ст. 67).

Це, наприклад, випадки, коли вчинення злочину ніяк не пов'язане зі станом сп'яніння або коли неповнолітній, який раніше не вживав спиртних напоїв, під впливом дорослих довів себе до стану сп'яніння і в такому стані вчинив, наприклад, хуліганство.

У всіх випадках, коли суд не визнає стан сп'яніння обставиною, яка обтяжує провину, він повинен у вироці вказати мотиви свого рішення.

9. Диференціація кримінальної відповідальності за віком суб’єкта злочину

1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

2. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115 - 117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, дов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 357, 389, 411, 455), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина 3 статей 354, 355, 359, 387. 409), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина 2 статей 354, 355, 359, 387. 409), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 263), терористичний акт (стаття 264), захоплення заручників (статті 148 і 358), зґвалтування (стаття 153), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 154), крадіжку (статті 188, частини 1 статей 268, 315), грабіж (статті 189. частина 2 статті 315), розбій (стаття 191, частина 3 статей 268, 315), вимагання (стаття 192, частина 1 статей 268, 315), умисне знищення або пошкодження майна (етапі 198, 356, 361, 388, 410), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 284), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 285), незаконне заволодіння транспортними засобами (стаття 296), хуліганство (частини 2-4 статті 303).

1. Досягнення встановленого законом віку - одна із загальних УМОВ притягнення особи до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 18). Під віком людини розуміють певний період її розвитку, якісно своєрідний ступінь формування її особистості.

Певний рівень свідомості та соціального розвитку формується з досягненням віку, коли під впливом сім'ї, школи, соціального оточення підліток розуміє, що є добром і що є злом, у яких випадках його ді! можуть заподіяти шкоди іншим людям і суспільству. Достатній рівень свідомості дає змогу пред'являти до неповнолітнього вимоги узгоджувати свою поведінку з правилами, встановленими у суспільстві.

Обмеження мінімального віку кримінальної відповідальності (14-16 роками) пов'язано з тим, що саме у цьому віці відбувається становлення підлітка як особистості, перехід від дитячого стану до Дорослого. У цьому віці неповнолітні вже можуть розуміти й оцінювати свої вчинки, хоча психіка їх ще не зовсім сформована. Вони

не завжди критично ставляться до своїх дій, схильні до наслідування, можуть вчинити правопорушення із помилкових уявлень про товариство, нерідко неспроможні протистояти негативному впливові їх оточення. Підліткам притаманні бурхлива енергія, емоційність, імпульсивність, сприйнятливість. Вони, як правило, довірливії люблять фантазувати. У цьому віці проявляється інтерес до пригод, подорожей, виникають різні захоплення, прагнення продемонструвати свою самостійність тощо. Враховуючи все це, КК передбачає певні особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх (розділ XV Загальної частини КК).

Таким чином, встановлення загального віку кримінальної відповідальності з 16 років, а за окремі злочини - з 14 років, обумовлено тим, що з досягненням цього віку особа повною мірою здатна оцінювати свою поведінку, у т.ч. злочинну.

2. Малолітні віком до 14 років, а також особи, які вчинили у віці від 14 до 16 років суспільне небезпечні діяння, не зазначені у ч. 2 ст. 22, не можуть бути суб'єктом злочину, а тому кримінальній відповідальності не підлягають.

3. Перелік злочинів, за вчинення яких кримінальна відповідальність настає з 14 років, є вичерпним (при цьому у ч. 2 ст. 22 перераховано лише умисні злочини).

4. Оскільки вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, має Правове значення, органи досудового слідства і суди повинні вживати заходів щодо встановлення віку неповнолітнього - дати його народження. У разі притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності його вік встановлюють відповідно до документів про народження (число, місяць, рік народження). Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а починаючи з 0 годин наступної доби. При цьому враховуються місце народження особи і місце вчинення злочину, якщо вони знаходяться в різних часових поясах. За відсутності докумен• тів про народження вік особи встановлюється на підставі висновку судово-медичної експертизи. При цьому днем народження особи є останній день названого експертом року, а при визначенні віку мі-. німальною і максимальною кількістю років слід виходити із пропонованого експертами мінімального віку цієї особи.

Хоча за загальним правилом кримінальна відповідальність настає при досягненні особою 16 років, суб'єктами окремих злочинів (більшість військових злочинів, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність тощо) можуть бути лише особи, яким виповнилося 18 років. Суб'єктом злочинів проти правосуддя, що вчиняються, наприклад, суддями, може бути лише особа, яка досягла 25-річного віку.

5. Кримінальне законодавство України не визначає максимального віку кримінальної відповідальності, тобто будь-яка людина похилого віку у разі вчинення нею злочину визнається суб'єктом злочину.

6. Вчинення злочину неповнолітнім визнається обставиною, яка пом'якшує покарання (п. З ч. 1 ст. 66). Конституція України (cm. cm. 24, 127).

10. Проблеми вивчення суб’єкта складу злочину в науці к.п. України

Питання про суб’єкт злочину протягом багатьох років було і залишається дискусійним в теорії кримінального права. Визначаючи цей елемент складу злочину, немає розбіжностей щодо визнання суб’єктом злочину фізичної осудної особи, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Натомість питання щодо визнання в якості суб’єкта злочину юридичну особу є неоднозначним, що свідчить про відсутність єдності серед криміналістів-теоретиків в цьому плані.

Слід зазначити, що в ситуації розвитку і зміцнення в країні деяких видів злочинності (економічної і організованої, злочинів у сфері експлуатації транспорту, торгівлі людьми, незаконного обігу зброї, наркотичних засобів та психотропних речовин) це питання набуває великого значення і стає достатньо актуальним на сьогоднішній день. Боротьба з організованою злочинною діяльністю визнана пріоритетним напрямом боротьби зі злочинністю в Україні і наразі національне кримінальне законодавство не спроможне ефективно вирішити це питання. Впровадження інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб дало б змогу припинити діяльність заборонених законом угруповань, адже реалізація принципу особистої відповідальності не завжди призводить до припинення злочинної діяльності. Юридичні особи, через які здійснюються злочини, прикриваючи свою діяльність у легальних формах, залишаються реальною базою для подальшої злочинної діяльності, адже звільнене місце може посісти інша людина. У таких випадках юридична особа може продовжувати свою діяльність під керівництвом інших осіб.

Відповідно до КК Франції 1992 р. до кримінальної відповідальності може бути притягнена будь-яка юридична особа, за винятком держави. В першу чергу йдеться про юридичних осіб приватного права: комерційні асоціації, фонди й інші цивільно – правові союзи. До відповідальності можуть бути притягнені й іноземні юридичні особи приватного права у випадках, коли на них поширюється юрисдикція французьких судів. Інша категорія цих суб’єктів представлена юридичними особами публічного права, проте органи місцевого самоврядування та їх об'єднання підлягають кримінальній відповідальності тільки за злочини, вчинені при виконанні делегованих повноважень.

Кримінальна відповідальність, згідно з наступними положеннями КК Франції, не виключає відповідальності фізичних осіб, в цьому випадку мова йтиме про субсидіарну ( додаткову) відповідальність осіб.

Відповідальність юридичних осіб, згідно з КК Франції, обумовлена наявністю двох обставин: 1) злочинне діяння вчинене на користь юридичної особи; 2) вчинення її керівником або представником.

Юридичні особи можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності як поряд з фізичними особами, так і самостійно. В статті 121-2 КК йдеться про те, що відповідальність юридичної особи не виключає відповідальність фізичної особи, “виконавця чи співучасника тих же діянь” .

Французький кримінальний кодекс встановлює відповідальність ЮО за широкий спектр злочинів, зокрема: злочини проти людства, проведення дослідів над людьми, шахрайство, тероризм, підробку грошей, цінних паперів тощо. Налічується десять видів покарань, які можуть застосовуватись до цих суб'єктів, серед яких: штраф, ліквідація ЮО, заборона здійснювати один або декілька видів професійної діяльності та інші [6, c.458].

В сучасному кримінальному праві США питання притягнення до кримінальної відповідальності ЮО регламентовані як у федеральному кримінальному законодавстві (КК США 1962 р.), так і в кримінальних законах штатів (Нью-Йорку, Пенсильванії тощо).

Згідно з КК США, для кримінальної відповідальності корпорації необхідна наявність будь – якої із наступних умов: корпорація порушує закон, зміст і мета якого прямо передбачає покладення відповідальності на корпорацію; агент корпорації діяв в її інтересах і в межах свого службового становища; посягання було дозволено, наказано, виконано або ж умисно допущено радою директорів, керівником високого рангу, діючого в межах свого службового становища.

Звичайно, не йде мова про повне перенесення іноземного права на наш грунт, що є неприпустимим, але окремі його положення можуть бути сприйняті.

Вважається, що юридичні особи цілком можуть нести кримінальну відповідальність за такі злочини як заподіяння смерті або тяжкої шкоди здоров'ю через необережність, заподіяння майнової шкоди шляхом обману чи зловживання довірою, незаконне підприємництво і незаконна банківська діяльність, злочини, пов'язані з незаконною конкуренцією та інші.

Кримінальна відповідальність юридичних осіб як суб’єктів злочину повинна наставати за певних, чітко визначених умов, передбачених в спеціальній частині ККУ.

До них належать, зокрема:

1) наявність вини юридичної особи у невиконанні чи неналежному виконанні прямого припису закону;

2) здійснення діяльності, що не відповідає заявленій меті її функціонування;

3) вчиненні злочину в інтересах даної особи.

При визначенні складу злочину в протиправних діяннях юридичної особи необхідно враховувати такі основні елементи, а саме:

1) чи вчинена протиправна дія саме цією юридичною особою;

2) чи є протиправна дія ЮО наслідком дій ФО, що входять до її складу;

3) дії якої конкретної особи потягли за собою вчинення протиправного діяння юридичною особою;

4) чи усвідомлювала або чи повинна була усвідомлювати зазначена особа, що її дії потягнуть за собою протиправні дії юридичної особи.

Вирішення питання щодо процедури притягнення до кримінальної відповідальності юридичної особи повинно здійснюватись в судовому порядку. Тобто, необхідна наявність судового рішення щодо діяння, вчиненого певною фізичною особою, яка діяла як представник того чи іншого органу юридичної особи та яка обіймає керівну посаду у цій юридичній особі.

Санкції, які можна застосовувати до юридичних осіб мають включати кримінальні і некримінальні штрафи. Їх можна поділити на основні (штраф, обмеження діяльності, ліквідація юридичної особи та інші), додаткові (конфіскація майна, оголошення про покарання через ЗМІ) та покарання, які можуть застосовуватись і як основні, і як додаткові (наприклад, заборона займатись певними видами діяльності). Важливим і необхідним є застосування таких санкцій як публікація судового рішення в ЗМІ.

Ця мета, однак, вимагає приведення у відповідність кримінальних санкцій з іншими галузями права, включаючи цивільне й адміністративне.

Викладач ___________________________Гречанюк-Самойлова С.В.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ознаки спеціального суб'єкта, доповнюючи ознаки загального суб'єкта злочину, звужують коло осіб, які можуть підлягати кримінальній відповідальності.	\|	Співучасть у злочині може мати місце на стадії готування до злочину, при замаху на злочин і, звичайно, в закінченому злочині.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.