Поняття про функціональні стилі мови

Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

ЛЕКЦІЯ 3

1. Поняття про функціональні стилі мови.

2. Стилістична диференціація української мови. Основні ознаки функціональних стилів.

3. Специфіка мови професійного спілкування. Мовна компетенція фахівця.

4. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.

У сучасному мовознавстві лексемою «стиль» прийнято позначати своєрідну манеру спосіб усного і писемного висловлювання, реалізовуваного за однотипних умов спілкування і з однаковою метою. Цей самий термін уживається і як найменування багатьох вужчих мовних і мовленнєвих явищ, понять, зокрема різних галузей науки, мистецтва, сфер громадської діяльності, побуту тощо. Інакше кажучи, словом «стиль» у лінгвістиці прийнято називати один з найбільших за обсягом різновидів мови. Кожен із них формується певною сукупністю особливих мовних ознак – лексико-семантичних, фразеологічних і граматичних. Отже, стиль– це одна з підсистем мови, яка відрізняється від інших її підсистем лексично, фразеологізмами, структурою речень, мовних зворотів тощо. Найчастіше виокремлюють такі стилі мови і мовлення: розмовно-побутовий, науковий, офіційно-діловий, науковий, художній, публіцистичний, конфесійний, епістолярний. Термін «стиль» використовують і в багатьох інших значеннях: романтичний стиль, стиль письменника, стиль інтелігента, людина старого стилю, стиль керівництва, архаїчний, високопарний, діалогічний, народнопоетичний тощо. Словом «стиль» також послуговуються також як назвою літочислення: новий стиль (Григоріанський), старий стиль (Юліанський).

Становлячи явища винятково суттєві, мовні стилі широко розглядаються у лінгвістиці. Їх коментують і формулюють неоднозначно, наприклад, стиль мови - це:

· об’єднана певною функціональною спрямованістю система мовних елементів,способів їх відбору, вживання, взаємного поєднання і співвідношення, функціональний різновид літературної мови (Ю. Бєльчиков);

· різновид, видозміна літературної мови; манера мовного вираження у різних сферах, умовах, формах (усній і писемній) спілкування; мистецтво слова (С. Єрмоленко);

· один із диференційованих різновидів мови, мовна підсистема із своєрідним словником, фразеологічними словосполученнями, зворотами і конструкціями, які відрізняються від інших різновидів в основному експресивно-оцінними властивостями елементів, які й складають стиль і звичайно пов’язані з певними сферами вживання мови (О. Ахманова);

· спосіб вибору різних засобів для вираження своїх думок і впорядкування їх в одне ціле (І. Томан).

Ще в давніх Греції та Римі оратори свідомо пристосовували мову, її стиль до різних ситуацій, аудиторій, слухачів. Вони вже тоді розрізняли три види стилю – звичайний, середній(елегантний) і піднесений.

Отже, стиль мови є сукупністю однотипних за певною ознакою мовних одиниць (морфемних, морфологічних, особливо синтаксичних, лексичних і фразеологічних), які характеризують переважно окремий різновид мовлення і позначені своєрідною емоційністю, поєднані із загальномовними одиницями – явищами, які однаково чи майже однаково властиві усім стилям.

Стилетвірні й нестилетвірні ознаки як лінгвальні основи стилю
Кожен мовний стиль формується із стилетвірних і нестилетвірних явищ, особливостей. Саме стилетвірними мовними одиницями один стиль мови відрізняється від інших стилів. Такі засоби зосереджують у собі неповторну стильову своєрідність, сконцентровано проявляються в одному стилі, а інших простежуються лише частково. Наприклад, сполучення слів плюс, мінус, трикутник, косинус, вища математика належать до стилетвірних мовних засобів саме математики як галузі знань, це типові лексичні ознаки (терміни) наукового стилю. До цього ж стилю належать і такі лексеми, як фонема, дієслово, член речення (лінгвістичні терміни). З певної сукупності своєрідних стилетвірних засобів мови і формується мовна та мовленнєва специфіка стилю, ці засоби індивідуалізують кожен стиль.

Стилетвірними мовними ознаками мова розмежовується на стилі з властивими кожному з них специфічними ознаками, не порушуючи при цьому і внаслідок цього системної єдності літературної мови як окремої комунікативної структури.

Кожен стиль має стилетвірні ознаки: лексичні, фразеологічні (як доповнення до лексичних ознак – у більшості стилів мови) і граматичні (морфемні, морфологічні й синтаксичні).

Нестилетвірні мовні (загальномовні) одиниціоднаково чи майже однаково властиві всім стилям і не формують специфічної самобутності жодного з них. Наприклад, у мовленні будь-якого стилю вживаються слова батько, мати, син, сестра, родичі, вода, земля, небо, ліс, життя, вечір, спочинок, робота, понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця субота, рік, тиждень, ви, ми, весняний, літній і под.. Ці й подібні слова утворюють найголовніший (основний) шар загальновживаної лексики. Це ознаки й виразники життєво необхідних понять, реалій, відношень, без яких неможливе спілкування. Нестилетвірні ознаки стилю належать до всемовних ознак. Ними всі стилі й жанри мови об’єднуються в одне мовне ціле, формують своїм матеріалом певну мову, її структурну й комунікативну систему. Отже, нестилетвірні мовні засоби, явища використовуються мовцями переважно з нульовим емоційним забарвленням, а стилет вірні засоби мови однаково чи майже однаково диференційовані стилістично, суттєво своєрідні, у кожному зі стилів такі засоби лексично й граматично особливі, індивідуальні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Стилістична диференціація української мови. Основні ознаки функціональних стилів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.