Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Кожному з відзначених типів методів пізнання відповідають свої форми відображення, специфіка взаємодії суб’єкта і об’єкта пізнання.

По іншому методи пізнання можна класифікувати за ступенем спільності, за масштабами об’єктів їх застосування. За такої класифікації ці методи можна розділити на:

- окремо наукові (що застосовуються в окремих науках);

- загальнонаукові (застосовуються в багатьох науках);

- всезагальні.Це гносеологічні й методологічні настанови, на які орієнтується більшість наук. Історично до цих методів належать метафізичний і діалектичний.

1.Метафізичний метод панував як загальнометодологічна база у природознавстві і філософії до кінця 18ст. Сутність кожного явища, об’єкта вивчались через вивчення структури і зв’язку основних елементів.

2. Діалектичний метод сформувався тоді, коли з’явилася чітка пізнавальна потреба розкрити сутність світу з поглядів процесів розвитку, властивого йому загального взаємозв’язку.

Методи пізнання можна класифікувати залежно і від типів причинно-наслідкової взаємодії.

  1. Істина та її критерії.

Істину, критерії істинності різні філософські школи і напрями тлумачать неоднозначно.

Представники суб’єктивного ідеалізму розуміють істину як відповідність змісту уявлень, думок, ідей відчуттям окремої людини.

В об’єктивно-ідеалістичному тлумаченні істиною вважається спів падіння, рівність, тотожність мислення суб’єкта пізнання із змістом і структурою якогось надсвітового розуму, що народжує дійсність і розчиняється в ній.

Для представників матеріалістичних вчень істина – це відповідність змісту свідомості (знання) самій об’єктивній реальності, по суті – її ідеальна копія.

Істина – це адекватне відображення об’єкта пізнання суб’єктом, який його пізнає. Таким, яким він існує сам по собі, поза і незалежно від людини та її свідомості; об’єктивний зміст чуттєвого, емпіричного досвіду, понять, ідей, суджень, теорій, учень і цілісної картини світу в діалектиці її розвитку.

Об’єктивна істина трактується як точне відображення об’єктивної дійсності, тобто як образ, копія реального світу, не спотворені властивостями суб’єкта, який їх пізнає. Тому об’єктивно визнається істина, яка не залежить ні від людини, ні від людства.

Діалектика процесу пізнання розкривається у поняттях «абсолютна»і «відносна» істина.

Абсолютна істина – це остаточне, завершене, вичерпне знання про щось, якийсь об’єкт вивчення, його властивості, відношення.

Істина суб’єктивна, тому що є не більш ніж відображенням об’єкта суб’єктом, що його пізнає.

Відносна істина – це адекватне, точне, але не остаточне відображення дійсності, обмежено правильне знання про дещо.

Сутність відносної істини полягає в тому, що людина пізнає світ, виділяючи його структурні утворення й умовно ізолюючи їх від несуттєвих відношень.

Відносність істини визначається і ступенем розвитку можливостей суб’єкта, наприклад, рівнем технічної й методологічної бази науки.

Поняття відносності істини розкриває ще одну важливу ознаку істинного знання, а саме: істина завжди конкретна. Не існує істини взагалі, яка пояснює все.

Відносність істини розкриває діалектику співвідношення істини та хиби.

З позицій принципів логіки, хиба трактується як повна протилежність істині. Хиба є неадекватним відображенням, суб’єктивним відтворенням об’єкта, зовсім не таким, яким він є в дійсності.

Більш широко, будь-яка істина, будучи відносною, включає в себе момент неточності і, таким чином, хибності, що демонструє весь розвиток науки через еволюцію її знання.

По суті, поняття істини включає поняття її критерію, тобто тих ознак, які дають змогу визнавати якесь знання істинним, а якесь – хибним.

Розуміння істини, її критеріїв різними філософськими школами та напрямками має принципові відмінності.

 

 

  1. Закономірне і випадкове у розвитку світу. Закон і закономірності.

Інтерпретація закономірного і випадкового у розвитку світу, їх співвідношення залежить від філософських, релігійних і наукових концепцій. Багато в чому розуміння закономірного і випадкового пов’язане з уявленнями про сутність причинно-наслідкової взаємодії.

Релігійні вчення заперечують випадковість у бутті світу.

Упродовж тривалого часу природознавство і наука, яка орієнтувалася на ідею детермінізму (все має свою причину), не визнавали нічого випадкового.

На основі ідей Нового часу сформувалося переконання, що у світі все закономірно, і тому випадковостей, як протилежностей причинно зумовлених явищ, бути не може.

Класична модель світу – концепція Лапласа. Лапласівська та аналогічні уявлення ґрунтувалися на твердженні, згідно з яким кожен наслідок має свою строго визначену причину, а кожна причина, у свою чергу, породжує конкретний наслідок.

Механістичний погляд на природу закономірного й випадкового у світі фізичних тіл був перенесений на явища суспільного життя, буття людини у світі. Внаслідок цього людина розглядалася як позбавлена свободи істота, її існування пояснювалося дією зовнішніх, природних факторів.

Природознавство 18 – початку 19 ст., яке звернулося до дослідження процесів розвитку, відкрило нові типи взаємодії, для пояснення яких модель динамічних законів і механістичний детермінізм була неприйнятною. З’ясувалося, що процеси розвитку відбуваються у результаті взаємодії великої кількості неоднорідних елементів, що утворюють систему, а також діючих сил та факторів.

Для цих процесів, в основі яких лежать статистичні закономірності, характерні: по-перше, взаємодія великої кількості елементів; по-друге, врівноважування дії кожного з елементів.

Статистичні процеси (як правило, це процеси розвитку) відрізняються від динамічних тим, що закономірність виявляється не одразу, а лише на певному, досить тривалому часовому етапі.

Відкриття статистичних закономірностей дало змогу по-іншому розглядати співвідношення закономірного і випадкового. Випадкове стали розуміти не як щось, що не має причини, або те, причина чого невідома, а як форму вияву необхідності.

Поряд з поняттям закономірність слід виділити поняття закон.


Читайте також:

  1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  2. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
  3. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
  4. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
  5. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  6. Аварії на пожежно-вибухонебезпечних об’єктах
  7. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах.
  8. Аварії на хімічно небезпечних об’єктах.
  9. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
  10. Автоматизовані форми та системи обліку.
  11. Агностик, суб’єкт пізнання, субстанція
  12. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.




Переглядів: 612

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
За об’єктом відображення форми суспільної свідомості можна поділити на дві групи. | Поняття природи. Історичний розвиток уявлень про природу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.