Синергетичні прогнози на майбутнє

Залишаться звичні форми комунікації. Серед звичних форм комунікації наживо будуть частотними діалог між пацієнтом і лікарем у лікарні; полілог викладача на семінарському занятті або на колоквіумі; утаємничена сповідь вірянина перед священнослужителем; вигуки мітингуючих на майдані під час промови політичного лідера; заклики командира до солдатів перед боєм тощо. Суспільство завдяки комунікації (обміну інформацією) буде прогресивно/регресивно трансформуватися у свої свідомості й далі. З’являться такі форми комунікації, як:

– дистанційний обмін думками без кібернетичних гаджетів (посил думки комунікатора – відповідь комуніканта незалежно від бажання) на рівні хвильових коливань фізичного простору і біологічній здатності комуніканта давати дозвіл на «вилучення» з його мозку потрібної комунікаторові інформації (етика та її усталені століттями норми перестануть бути «ситом», «фільтром» чи «кордоном» для такого забору інформації);

– доступність інформації для комунікатора на біологічному рівні стане нормою для всіх новонароджених;

– соціальні норми і санкції будуть змінені на користь блага всього суспільства, а не купки «просунутої» еліти (не плутати наведене положення з настановами утопічноих ідей Роберта Овена та Анрі Сен-Сімона, П’єра Прудона чи Сент-Амана Базара);

– соціальний контроль за діями влади відпаде як атавізм, оскільки влада не взмозі буде приховувати власні некорисні для суспільства думки, судження, позиції, наміри;

– держава як суспільний устрій перестане існувати, оскільки постійні трансформації суспільства за багато століть потягнуть за собою критичну масу невдоволень і за принципом синергетики відбудеться об’єднання, злиття, поява складного конгломерату факторів, які у своїй мозаїчності сформують різні «візерунки» уявлень про соціальне і природне;

– тому контролююча функція держави як форми соціального устрою зникне;

– слід зважити на те, що трансформація свідомості суспільства буде формуватися як продукт взаємодії стабільних, адаптивних та еволюційних систем;

– інмутаційне руйнування держави як соціального устрою діалектично потягне за собою «збій» системи існування речей у природі (на енергетичному рівні, наприклад, за положенями пасіонарної теорії Миколи Гумільова) та на розумовому і космічному рівнях (наприклад, за положеннями теорії ноосфери Володимира Вернадського та теорії СтівенаХокінга);

– взаємодія інмутованих природних, космічних і ментальних систем призведе до коливань у загальній системі Універсуму (мікросистемі планет і простору наколо згаданої системи), що потягне об’єктивну необхідність трансформації на природному і суспільному рівнях; іншими словами, відбудеться тимчасове узгодження між природою, космосом і ментальністю людей; результатом такого казуального збігу обставин стане народження нової соціальної формації, принципи і базис якої ще невідомий, неописаний у жодному монографічному дослідженні;

– інсування такого казуального породження буде тимчасовим, оскільки все у природі і космосі є змінним, таким, що постійно трансформується (чи то в інмутаційному, чи то в мутацінйому або абмутаційному вимірах);

– трансформація суспільства (як і трансформація Універсуму) є його атрибутом;

– траснформація суспільства – це не продукт суми різних тенденцій, а суть утворення нової системи нової організації;

– передбачити принципи і тенденції розвитку нової організцації неможливо, оскільки така організація є казуальною (реальною для конкретного випадку);

– нова форма організації Універсуму буде відкритою для прийняття і трансформації нової інформації, а, отже, й зміни самодоцільного самоорганізованого соціального устрою;

– як Універсум, так і породжена ним трансформація свідомості, а, отже, і трансформація суспільства не здатні сприймати нову інформацію Універсуму в урівноваженому стані; отже, або суспільство, або природа, або Універсум «повинні» дійти стану неврівноваженості, розбалансування; саме у такому стані Універсум здатний найктивніше сприймати трансформаційні тенденції, найактивніше змінюватися; причому такі зміни підлягатимуть самоорганізації системи, що перебуває у стані трансформації;

– рівновага не притамана діалектичній системі Універсуму, отже, не притамана й діалектичній системі природи і, як результат, системі суспільства;

– трансформація свідомості суспільства відбуватиметься завдяки біфуркації (зміні якісної поведінки динамічної системи за малої зміни її параметрів), яка «здатна» дислокуватися в атракційні системи (виникнення при сприйманні нової інформації ефекту прийняття, притягування однієї інформації до однієї у взаємодії, коли не тільки узгоджуються дії, а й встановлюються позитивні взаємини), при цьому атракційна система сама не будє атракційною;

– трансформації свідомості суспільства як процесу зміни стану буде передувати ентропія («міра невизначеності випадкової величини», або «відхилення у поведінці значної частини людей; форма соціальної патології, яка обумовлює світогляд, менталітет, ідеологему поведінки і державотворення»);

– згадане відхилення від норми буде мати свої межі, перетинання яких потягне за собою руйнування або припинення існування як суспільства і природи, так і сегменту Універсуму;

– сегмент Універсуму атрибутуватиметься тенденцією до поновлення зруйнованих функцій; суспільний устрій у новій якості буде поновлено;

– трансформація суспільства (як природи і Універсуму) завжди відбуватиметсья на периферії системи;

– трансформація суспільства не реальна у стані максимальної активності ентропії, тому нова суспільна організація стане реальною під час немамксмального збудження ентропії;

– зменшення рівня активності ентропії потягне за собою устаткування нової соціальної системи (також системи природи й локального сегменту Універсиуму);

– нова соціальна організація застигатиме, закриватиметься щодо можливих змін по мірі зменшення ентропії і флуктуацій системи;

– задля початку нових змін (трансформацій) суспільства будуть потрібні нові флуктуації;

– будь-які флуктуації у суспільній системі потребуватимуть опору щодо старого соціального устрою;

– акумуляція флуктуацій у соціальному устрої потягне руйнацію старої соціальної системи і відповідну руйнацію свідомості суспільства; іншими словами, акумуляція флукутацій є причиною трансформації свідомості суспільства.

Ми перелічили прогресивно/регресивні форми трансформації свідомості суспільства у майбутньому з позицій синергетики. Трансформація свідомості пов’язується нами з комунікацією як реальним обміном інформацією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Телебачення як комунікація?	\|	Мас-медіа як ізолятор аудиторії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.